Рішення

від 28.10.2015 по справі 910/20924/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015Справа №910/20924/15

За позовом Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) № 1 в Інгулецькому районі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія»

про стягнення 1 747,90 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) № 1 в Інгулецькому районі» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (далі – відповідач) про стягнення 1 747,90 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.09.2015 р.

07.09.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про відсутність аналогічного спору.

У судове засідання 17.09.2015 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.08.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/20924/15 позивач виконав.

У судове засідання 17.09.2015 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 17.08.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/20924/15 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 17.09.2015 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 17.09.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 17.08.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/20924/15, розгляд справи було відкладено на 28.10.2015.

          Представники сторін у судове засідання 28.10.2015 не з'явились.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2014 між Комунальною установою «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) № 1 в Інгулецькому районі» (далі – споживач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (далі – постачальник, відповідач) було укладено Договір на відпуск нафтопродуктів споживачам № КР-42/Б (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність за талонами споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та сплатити постачальнику продукти нафтоперероблення рідкі (ДК 016-2010 19.20.2 – «Паливо рідинне та газ; оливи мастильні»).

Згідно з пунктом 2.2 Договору асортимент, кількість, ціна товару визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість договору становить 3 178,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 529,67 грн.

Пунктом 4.4 Договору сторонами погоджено, що з моменту надання талонів споживачу. Товар до моменту його фактичного отримання споживачем або його уповноваженою особою на АЗС, знаходиться на зберіганні у постачальника. Вартість зберігання включена у вартість товару.

Згідно з п. 5.1 Договору по поданню уповноваженою особою талону (ів) оператору АЗС на АЗС постачальника або АЗС осіб, що зв'язані з постачальником відповідним Договором, постачальник передає товар споживачу шляхом надання йому відповідної кількості та виду палива. У разі приймання постачальником талонів, оператор АЗС постачальника ставить на талоні свій підпис. Зобов'язання по схову певної кількості товару споживача припиняються відповідно до наданого талону (ів)

Відповідно до п. 5.3 Договору видача товару уповноваженій особі, що надає талон (ни) на АЗС постачальника або на АЗС осіб, що зв'язані з постачальником відповідним договором, здійснюється у момент пред'явлення уповноваженою особою талонів оператору АЗС.

Згідно з п. 6.2 Договору постачальник зобов'язаний надати споживачу або уповноваженій ним особі, на умовах EXW (Інкотермс в редакції 2000 року, тобто надати безпосередньо на АЗС споживачу або уповноваженій ним особі) товар за наданням ним талонів оператору АЗС постачальника або оператору АЗС осіб. Що зв'язані з постачальником відповідним Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях та оплачується згідно виставленого рахунку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків – до повного виконання зобов'язань за Договором.

Позивач зазначає суду про те, що позивачем, на виконання умов Договору, було перераховано відповідачу оплату, однак відповідачем не було поставлено товар в повному обсязі.

31.12.2014 за участю представників позивача було складено Акт про відмову відповідача на відпуск нафтопродуктів споживача.

16.01.2015 позивачем на адресу відповідача було направлено Претензію № 1 вих. № 23 з вимогою повернути кошти за недоотриманий товар, однак відповіді на неї відповідач не надав, коштів не повернув, в зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов Договору, було перераховано відповідачу попередню оплату в розмірі 3 178,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 472 від 20.05.2014.

В свою чергу, відповідачем на виконання Договору було здійснено поставку товару позивачу на суму 1 430,10 грн.

Таким чином, різниця між сумою попередньої оплати, перерахованої позивачем відповідачу, та вартістю фактично поставленого товару складає 1 747,90 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження поставки позивачу продукції за Договором на всю суму отриманої передоплати – 3 178,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 747,90 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотос-Енергія» (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 52 літера "Б", офіс 204; ідентифікаційний код: 39042048) на користь Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) № 1 в Інгулецькому районі» (50026, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Панаса Мирного, будинок 9; ідентифікаційний код: 23928472; поточний рахунок 35410001040969 в ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО 805012) 1 747 (одна тисяча сімсот сорок сім) грн 90 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

           Повне рішення складено 02.11.2015.

Суддя О.В. Нечай