Рішення

від 11.11.2015 по справі 910/24709/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №910/24709/15

За позовомПриватного підприємства «Комсервіс-Безпека» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Знахідка» простягнення 4 334,77 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Корнута Т.І., Дешко М.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Комсервіс-Безпека» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Знахідка» (надалі - «Товариство») про стягнення 4 334,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №811-ПО від 27.03.2012 р. позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 272,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 250,26 грн. та 3% річних у розмірі 12,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також вартості неповернутого обладнання у розмірі 1 800,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.10.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2015 р. розгляд справи відкладено на 11.11.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, вимоги ухвал суду виконали, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04136, м. Київ, вул. Гречко, 24, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1000357938 від 26.10.2015 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2012 р. між Товариством (замовник) та Підприємством (виконавець) був укладений договір про спостереження за спрацюваннями засобів охоронно-тривожної сигналізації №811-ПО (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 2.1 Договору замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкти замовника, зазначені в додаткових угодах до цього договору, які являються його невід'ємною частиною та проводе технічний нагляд та ремонт системи охоронно-тривожної сигналізації, які встановлені на об'єкті замовника.

Згідно з п. 3.1 Договору плата за послуги встановлюється в розрахунку-дислокації об'єктів замовника у відповідних додаткових угодах до цього договору та перераховується замовником щомісячно на поточний рахунок виконавця, зазначений в реквізитах виконавця в цьому договорі, не пізніше 10 числа поточного місяця. Підставою для перерахування замовником плати за послуги є рахунок, що надається виконавцем замовнику до 10 числа поточного місяця. Рахунки вручаються уповноваженому представнику замовника під розпис або направляються останньому поштою з повідомленням про вручення. У випадку прострочення передачі виконавцем рахунку замовнику, строку оплати послуг виконавця за відповідний місяць збільшується пропорційно кількості днів прострочення виконавцем.

08.09.2014 р. сторонами був підписаний акт вводу в експлуатацію охоронно-тривожної сигналізації та обстеження технічного стану об'єкта.

Додатковою угодою №6 від 01.09.2015 р. до Договору сторонами погоджена щомісячна вартість послуг виконавця у розмірі 850,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 2 272,00 грн.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи (акти надання послуг у лютому-травні 2015 року) вбачається, що на виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 3 072,00 грн.

Вказані акти хоча і не містять підпису уповноваженої особи та печатки установи відповідача, вважаються підписаними на підставі п. 3.4 Договору з урахування відсутності в матеріалах справи доказів існування зауважень та/або заперечень відповідача стосовно якості та вартості наданих позивачем послуг.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.1 Договору грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане не пізніше 10 числа поточного місяця.

Таким чином, з урахування часткової оплати відповідачем наданих послуг, заборгованість відповідача за надані послуги становить 2 272,00 грн.

Крім того, позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача вартості неповернутого обладнання у розмірі 1 800,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі акту вводу в експлуатацію охоронно-тривожної сигналізації та обстеження технічного стану об'єкту від 08.09.2014 р. (додаток №14 до додаткової угоди №6 від 01.09.2014 р. до Договору), виконавець передав замовнику в користування для охорони об'єкта засоби ОС, які є власністю виконавця, зокрема Лунь-9С у кількості 1 шт. вартістю 1 800,00 грн.

За змістом п. 4.2.17 Договору замовник зобов'язаний після припинення договірних відносин повернути обладнання виконавцю, яке зазначене в п. 5 додатку №2 до кожної додаткової угоди, в стані, придатному для подальшої його експлуатації або сплатити вказану вартість в разі пошкодження або втрати.

Згідно з п. 9.2 Договору строк його дії починає свій перебіг з моменту підписання цього договору та діє протягом 1 року. Якщо за 15 календарних днів до закінчення дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на той же термін, без обмеження кількості разів продовження дії договору (п. 9.3).

В той же час, пунктом 9.6 Договору визначено, що кожна із сторін має право на власний розсуд в односторонньому порядку достроково розірвати даний договір, попередивши про це іншу сторону письмово за 15 календарних днів до моменту припинення цього договору.

Заявою б/н відповідач звернувся до позивача з проханням розірвати дію Договору з 20.05.2015 р. за адресами об'єктів, передбачених додатковою угодою №6 до Договору.

Таким чином суд приходить до висновку, що з 20.05.2015 р. дія Договору в частині об'єктів надання послуг, передбачених умовами додаткової угоди №6 від 01.09.2014 р. до Договору, припиналася, а відтак підстави для володіння відповідачем обладнанням позивача, переданим за актом від 08.09.2014 р. відпали.

За таких обставин, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг у розмірі 2 272,00 грн. та відшкодування вартості обладнання у розмірі 1 800,00 грн. на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договорів за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 2 272,00 грн. та вартості обладнання у розмірі 1 800,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 2 272,00 грн. та вартості обладнання у розмірі 1 800,00 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 250,26 грн. та 3% річних у розмірі 12,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.06.2015 р. по 31.08.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.1.4 Договору у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожний день прострочення зобов'язаний виплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 250,26 грн. та 3% річних у розмірі 12,51 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 2 272,00 грн., вартості обладнання у розмірі 1 800,00 грн., пені у розмірі 250,26 грн. та 3% річних у розмірі 12,51 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Знахідка» (04136, м. Київ, вул. Гречко, 24; ідентифікаційний код 22957324) на користь Приватного підприємства «Комсервіс-Безпека» (04210, м Київ, пр. Героїв Сталінграда, 6, корп. 1; ідентифікаційний код 35900097) заборгованість у розмірі 2 272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 00 коп., вартість переданого обладнання у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) грн. 26 коп., 3% річних у розмірі 12 (дванадцять) грн. 51 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2015 р.

Суддя В.П. Босий