Рішення

від 12.11.2015 по справі 910/25417/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2015Справа №910/25417/15

За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріла-Сервіс»

Про стягнення 38 542,95 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Гостищева Н.В. - по дов. № 01-22/6-105 від 17.01.2015

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріла-Сервіс» про стягнення 38 542,95 грн., з яких: 34 621,69 грн. основного боргу, 3 727,76 грн. пені, 193,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 025-14/1-21 від 13.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 порушено провадження у справі № 910/25417/15 та призначено її до розгляду на 13.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25417/15 від 13.10.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 29.09.2015, розгляд справи був відкладений на 12.11.2015.

Відповідач в судове засідання 12.11.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 29.09.2015 та ухвали від 13.10.2015 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Лисенка, 4-6А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.09.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.11.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

13.03.2015 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стріла-Сервіс» (орендар) був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 025-14/1-21 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору у зв'язку з наданням орендарю в строкове платне користування частини приміщення № 1.1.4 на першому поверсі пасажирського терміну «D» балансоутримувача, загальною площею 4,0 кв. м., для розміщення каси з продажу залізничних квитків (далі - майно) балансоутримувач надає, а орендар отримує наступні послуги:

1. забезпечення теплом (теплова енергія);

2. забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці;

3. використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем;

4. прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів;

5. підтримання в належному стані території прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території балансоутримувача, обслуговування внутрішньо портових доріг та під'їзних шляхів, приміщень загального користування;

Пунктами 1.1.2. та 1.1.3. договору визначено, що орендар відшкодовує витрати вартості спожитої електричної енергії та сплачує компенсацію за земельний податок за оренду майна.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язань щодо сплати вартості наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 34 621,69 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховані пеня в розмірі 3 727,76 грн. та 3% річних в сумі 193,50 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 6.1. договору договір набирає чинності з моменту укладення та діє до 15.03.2015 включно.

Пунктом 6.2. договору визначено, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 15.09.2014 (дати підписання сторонами акту № 1 передачі-приймання орендованого майна від 15.09.2014).

Згідно з п. 1.3. договору сплата за послуги здійснюється орендарем з 15.09.2014 (дати підписання сторонами акту № 1 передачі-приймання орендованого майна від 15.09.2014 до попереднього договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.09.2014 № 80.1-14-8).

Відповідно до п. 1.4. договору розмір плати за послуги залежить від фактичного їх об'єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов'язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.1.6. договору балансоутримувач зобов'язаний щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання - здачі виконаних послуг (надалі - акт виконаних послуг), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості, а також раз в рік виставляти орендарю рахунок щодо компенсації земельного податку за оренду приміщень на підставі пункту 1.1.3 договору.

Відповідно до п. 2.2.2. договору орендар зобов'язаний щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, акт приймання - здачі виконаних послуг та раз в рік рахунок на оплату земельного податку згідно пункту 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця.

Отже, за умовами договору обов'язок по отриманню щомісяця рахунків на оплату та акти приймання-здачі виконаних послуг покладено на відповідача .

Також умовами п. 2.2.2. договору визначено, що підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти календарних днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаним сторонами.

На виконання умов договору, позивачем було виставлено наступні рахунки-фактури та акти приймання-здачі за надані послуги:

- рахунок-фактуру № 226/203 від 31.03.2015 та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2015 на загальну суму 2 573,96 грн.;

- рахунок-фактуру № 226/202 від 31.03.2015 та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2015 на загальну суму 14 478,59 грн.;

- рахунок-фактуру № 226/201 від 31.03.2015 та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2015 на загальну суму 14 492,40 грн.;

- рахунок-фактуру № 226/254 від 30.04.2015 та акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2015 на загальну суму 496,75 грн.

Зазначені акти виконаних робіт та рахунки-фактури були направлені на адресу відповідача рекомендованим поштовим відправленням та були отримані представником відповідача 25.06.2015, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням № 08300 08062563.

Проте, відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу, а отже в силу умов п. 2.2.2. договору послуги за договором вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень.

Згідно з п. 2.1. договору орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки за договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявними у справі доказами доведено порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення плати за надані послуги в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 34 621,69 грн.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 34 621,69 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати платежів за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 3 727,76 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 3 727,76 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 193,50 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 193,50 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стріла-Сервіс» (01031, м. Київ, вул. Лисенка, 4-6, літера А, код ЄДРПОУ 39155750) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) 34 621 (тридцять чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн. 69 коп. основного боргу, 3 727 (три тисячі сімсот двадцять сім) грн. 76 коп. пені, 193 (сто дев'яносто три) грн. 50 коп. - 3% річних, 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 17.11.2015.

Суддя В.В. Сівакова