Рішення

від 12.11.2015 по справі 927/1156/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

10 листопада 2015 року Справа № 927/1156/15

Позивач: Приватне підприємство "Охоронне підприємство "Ставр",

вул. Менделєєва, 5А, м. Чернігів, 14013

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Білорусь",

вул. Леніна, 21, с. Бурівка, Городнянський район, Чернігівська область, 15143

Предмет спору: про стягнення 242252,84 грн

Суддя В.В. Шморгун

Представники сторін:

Від позивача: Кудрявцева О.О. - адвокат, посвідчення №443 від 15.05.2009;

Від відповідача: Усенко Л.М. - адвокат, посвідчення № 542 від 08.04.2011.;

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємством "Охоронним підприємством "Ставр" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорусь" про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 22876,23 грн за порушення умов Договору про забезпечення безпеки (охорону) виробничих (господарських) об'єктів № 7 від 06.08.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач неправомірно розірвав договір № 7 від 06.08.2014 про забезпечення безпеки (охорону) виробничих (господарських) об'єктів та не оплатив надані позивачем послуги згідно зазначеного договору за період з 02.07.2015 по 17.07.2015, чим неналежно виконував умови зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 02.09.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.09.2015.

Ухвалами господарського суду Чернігівської області від 15.09.2015, 12.10.2015 та 19.10.2015 розгляд справи відкладався на 12.10.2015, 19.10.2015 та 10.11.2015 відповідно.

У судовому засіданні представником позивача було подано заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 20580,00 грн суми основного боргу, 2063,64 грн пені, 103,18 грн 3% річних, 3500,00 грн витрат на правову допомогу та 1827,00 грн судового збору. Судом прийнято зазначену заяву і спір розглядався з її урахуванням.

Від представників сторін клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надійшло.

У судовому засіданні 10.11.2015 представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просить стягнути з відповідача 20580,00 грн суми основної заборгованості, 3473,24 грн пені та 199,60 грн 3% річних, а усього 24252,84 грн. Представником відповідача у судовому засіданні отримано копію даної заяви про збільшення позовних вимог разом з відповідним розрахунком.

Представник відповідача проти даної заяви не заперечував.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву позивача в частині збільшення позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Також представником позивача подано клопотання від 10.11.2015 про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а також письмові пояснення щодо кількості працівників та оплати за послуги охорони (з додатками).

Всі зазначені документи судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні представником відповідача подано додаткові пояснення по справі разом з додатками. Пояснення судом прийнято та залучено до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, письмових та усних поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволені позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, письмових та усних поясненнях по справі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши надані докази та оглянувши у судовому засіданні їх оригінали, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Як встановив суд, 06.08.2014 між сторонами укладено договір №7 про забезпечення безпеки (охорони) виробничих (господарських) об'єктів товариства з обмеженою відповідальністю "Білорусь" (далі Договір).

Відповідно до п.1.1.1 Договору замовник (відповідач) передає, а Охорона (позивач) приймає на себе обов'язки по здійсненню заходів з метою недопущення та припинення протиправних посягань на "Об'єкт", вказаний у дислокації (додаток №2 до договору) і позначений у план-схемі (далі - дислокація) "Об'єкта", що охороняється (далі "Об'єкт"), за допомогою фізичної охорони ПП "ОП"СТАВР".

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна послуг охорони за цим Договором є договірною і зазначається Сторонами у Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№2,3 до Договору).

У відповідності до п. 2.2 Договору вартість охоронних послуг по Договору на кожний окремий місяць розраховується Сторонами на підставі Дислокації та Розрахунку (додатки №№1,2 до Договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг у кожному окремому місяці та їх вартості.

Відповідно до п. 2.5 Договору оплата за послуги "Охорони" здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок "Охорони" у розмірі визначеному згідно п. 3.2 Договору.

Перший платіж по Договору у сумі вартості послуг "Охорони" за перший місяць охорони "Об'єкта", здійснюється замовником впродовж 2-х банківських днів після підписання сторонами Договору. Усі наступні платежі по Договору здійснюються замовником не пізніше 15 числа кожного місяця за цей місяць.

Відповідно до п. 2.6 Договору датою оплати вважається дата зарахування коштів "Замовника" на банківський рахунок "Охорони".

Відповідно до розділу 3.2 Договору встановлено наступні обов'язки Замовника:

Сприяти "Охороні" при виконанні нею своїх завдань, а також в удосконаленні організації охорони "Об'єкта".

Своєчасно вносити плату за послуги "Охорони".

Повідомляти "Охорону" про всі недоліки та порушення служби особовим складом охорони для прийняття необхідних заходів.

Забезпечити працівників охорони місцем для прийому їжі, обігріву, телефонним зв'язком, відпочинку з дотриманням санітарних норм.

У п. 4.1 Розділу IV "Права "Охорони" Договору сторони узгодили, зокрема, що у випадку ненадходження оплати за надані послуги у строк, встановлений пунктом 2 Розділу ІІ цього Договору, "Охорона" має право направити "Замовнику" письмові повідомлення з вимогою оплатити надані послуги та попередження про негайне припинення надання послуг охорони у випадку нездійснення оплати у встановлений строк, а також припинити надання послуг і розірвати Договір у випадку непогашення заборгованості "Замовником" в зазначений у письмовому повідомленні строк.

Підпунктом 3 п. 4.2 Розділу IV "Права "Замовника" Договору встановлено, що «Замовник» має право у випадку припинення необхідності в користуванні послугами "Охорони" розірвати Договір шляхом письмового повідомлення "Охорони" не менше ніж за 30 днів.

Пунктом 2 Розділу Х "Особливі умови Договору" визначено, зокрема, що договір може бути негайно розірваний "Охороною" за умов, якщо "Замовник" не виконав умов пункту 2 розділу ІІ Договору у частині оплати за послуги охорони.

Пунктом першим розділу XI "Прикінцеві положення" Договору визначено, зокрема, що цей договір набуває чинності з моменту виставлення охорони (підтверджується актом виставлення охорони) і діє до 31.12.2014. Термін дії договору можливо продовжити за згодою сторін на тих же умовах на наступний строк без обмеження кількості пролонгації.

Сторони не заперечували щодо продовження дії Договору на тих же умовах.

Відповідно до п. 2 розділу XI "Прикінцеві положення" Договору сторонами унормовано, що усі повідомлення, направлені Сторонами одна одній у зв'язку з цим Договором, повинні бути здійснені у письмовій формі і мають вважатися поданими належним чином, якщо вони направлені листом з повідомленням про одержання його адресатом, телеграфом, засобами факсимільного зв'язку, або доставлені і вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін. У невідкладних випадках повідомлення може бути передане однією Стороною іншій Стороні по телефону з одночасним дублюванням його з дотриманням викладених вище вимог.

Додатком №2 до Договору сторонами було узгоджено розрахунок вартості охоронних послуг у сумі 19440,00 грн за два пости.

Протоколом узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони (додаток №3 до Договору) сторони узгодили, що ціна за один пост охорони становить 13.50 грн за одну годину працівником ПП "ОП "Ставр".

Відповідно до акту від 06.08.2015 про виставлення охорони на об'єкт (додаток №4 до Договору) сторони в особі: від "Охорони" - директор ПП "ОП "Ставр" Грабина Володимир Володимирович, від "Замовника" - директор ТОВ "Дніпро" Клименко О.Л. склали цей акт про те, що відповідно до умов укладеного Договору на охорону об'єкта від 06.08.2014, об 14 годині 05 хвилин 06.08.2014 на об'єкт: територія зі спорудами ТОВ "Білорусь" с. Бурівка, Городнянського району Чернігівської області виставлено пост ПП "ОП "Ставр".

Як пояснив представник позивача у судових засіданнях, Клименко О.Л. як директор ТОВ "Дніпро" зазначений помилково, оскільки послуги з охорони надавалися не лише відповідачу, а й ТОВ "Дніпро", яке є пов'язаним з відповідачем підприємством, а Клименко О.Л. одночасно є директором обох підприємств. Ця обставина підтверджується і скріншотами електронної пошти.

Представник позивача також пояснив, що у зазначених до Договору Додатках №2,3,4 помилково зазначено інші номери договорів (№3, №8), що є лише опискою через інші аналогічні договори.

Проаналізувавши додані до справи документи, суд погоджується з доводами позивача, що ці додатки стосуються саме спірного Договору, відхиляючи при цьому відповідні заперечення відповідача.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд, також, встановив, що кількість виставленої за Договором охорони (як основної та і посилення) періодично змінювалась.

При цьому, 26.06.2015 позивачем було виставлено рахунок-фактуру №СФ-00000040 на суму 30100,00 грн з призначення платежу: "Передплата за послуги по охороні виробничих об'єктів зг. договору за період з 02.07.2015 по 01.08.2015р. с. Бурівка".

Рахунок-фактуру №СФ-00000040 від 26.06.2015 відповідачем оплачено не було.

ПП "ОП "Ставр" виставлено рахунок-фактуру №СФ-00000050 від 12.07.2015 на суму 5400,00 грн, з призначенням платежу: "Посилення охорони с. Бурівка з 02.07.2015 по 17.07.2015".

Рахунок-фактуру №СФ-00000050 від 12.07.2015 відповідачем оплачено не було

Як стверджує представник позивача та визнає представник відповідача, 15.07.2015 електронною поштою від відповідача надійшов лист №15185 від 26.06.2015 з проектом додаткової угоди № 5 від 26.06.2015 про припинення дії Договору.

При цьому, представник відповідача в усних поясненнях зазначає, що 15.07.2015 такий лист направлявся додатково, оскільки ще 26.06.2015 сторони усно домовилися про припинення відносин з 03.07.2015, підтвердженням чого вважає укладення наявного у матеріалах справи договору про надання тих самих послуг з ТОВ «Фенікс 13».

Позивач заперечує як отримання цих документів до 15.07.2015, так і досягнення домовленостей щодо припинення відносин, у тому числі, підписання такої додаткової угоди.

Будь-яких доказів досягнення таких домовленостей або направлення зазначених документів позивачу до 15.07.2015 відповідач суду не надав.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За наведених обставин суд не приймає доводи відповідача щодо припинення дії Договору за взаємною згодою сторін саме з 03.07.2015 та вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки вони суперечать п.п. 3 п. 4.2 Розділу IV "Права "Замовника" Договору.

Незважаючи на чинність Договору у спірний період, та оскільки предметом Договору та спору є оплата наданих позивачем послуг, суду необхідно з'ясувати фактичну вартість цих послуг, а відтак, фактичну кількість наданих послуг.

Позивачем, 15.07.2015, засобами електронного зв'язку було надіслано на електронну адресу відповідача скановану копію листа №15 від 15.07.2015 з вимогою оплати заборгованості за спірний період у розмірі 21750,00 грн.

Листом №18 від 16.07.2015 через засоби електронного зв'язку позивач повідомив, що у зв'язку з невиконанням відповідачем п. 2.5 Договору, а саме неоплатою заборгованості у розмірі 21750,00 грн, позивач припиняє надання послуг 16.07.2015 з 19:00. Як було пояснено представником позивача, відповідно до рішення начальника зміни Ю.В. Марченко охорона залишилась до 09:00 год. 17.07.2015 до прибуття керівництва ТОВ "Білорусь".

Визнаючи факт отримання зазначених листів, відповідач факт надання послуг не визнає.

Складені позивачем акти здачі-приймання послуг від 18.07.2015 щодо посилення безпеки (охорона) виробничих (господарських) об'єктів ТОВ "Білорусь" за період з 02.07.2015 по 17.07.2015 на суму 6000,00 грн та щодо забезпечення безпеки (охорони) виробничих (господарських) об'єктів ТОВ "Білорусь" за період з 02.07.2015 по 17.07.2015 на суму 15750,00 грн відповідачем підписано не було.

У зв'язку з тим, що відповідачем рахунки виставлені раніше оплачено не було, позивач виставив рахунок-фактуру №СФ-00000057 від 27.07.2015 на суму 21750,00 грн, з призначенням платежу: "Оплата за надані послуги по охороні виробничих об'єктів зг. договору за період з 02.07.2015 по 17.07.2015 с. Бурівське з урахуванням посиленого варіанту".

Як доказ надання послуг з охорони об'єктів ТОВ "Білорусь" у період з 02.07.2015 по 17.07.2015 позивач зазначає рапорт старшого зміни Харченко Ю.В. від 02.07.2015 з Книги рапортів старших змін ПП «ОП «Ставр», у якому зазначається про збір, перевірку, проведення інструктажу по заходам безпеки групи у складі семи осіб для охорони об'єктів ТОВ «Білорусь».

Як пояснює представник позивача, у період з серпня по жовтень 2014 року заходи із забезпечення охорони ТОВ "Білорусь" забезпечувалися зміною на 15 діб у складі трьох осіб (1 пост цілодобовий - 2 охоронника, 1 пост нічний - 1 охоронник) або 6 осіб на місяць, рахунки до сплати складали 19440,00 грн на місяць. У жовтні 2014 року за проханням Фадеєва Миколи Миколайовича, було добавлено по одній особі на зміну (2 цілодобових поста - 2 охоронника працює, 2 відпочиває), загалом 8 осіб на місяць, рахунки до сплати складали 25500,00 грн на місяць. З травня 2015 року, за проханням Фадєєва Миколи Миколайовича було добавлено ще 2 охоронника на місяць (3 поста - 3 охоронника працює, 2 на відпочинку), загалом 10 осіб в місяць. Всі питання по підсиленню вирішувались за окремими домовленостями і оплачувались окремими рахунками, рахунки до сплати складали 31500,00 грн на місяць. З 02 липня на вахту вийшло 7 охоронників, з яких 5 - основна зміна, 2 - по підсиленню.

Як вбачається з матеріалів справи, листування щодо змін у кількості наданих послуг (як основної охорони так і її посилення) велась засобами електронного зв'язку, а саме електронною поштою.

Як докази такого листування позивач надав наявні у матеріалах справи скріншоти з електронної пошти. Відповідно до цих скріншотів електронної пошти електронне листування з позивачем велось від імені Руслани Адамович, Миколи Фадєєва, Рудь І.О. та Каламацької Олени.

У ході розгляду справи доказів належності електронних адрес, з яких велось таке листування, суду не надано.

Представник відповідача стверджує, що з скріншоти електронної пошти не є беззаперечним доказом переддоговірної чи договірної переписки, з наданих скріншотів неможливо зробити однозначного висновку про те, хто саме здійснював переписку під певним прізвищем, чи належить зафіксована електронна адреса саме тим особам, від імені яких відправлені листи, чи не являються дані скріншоти штучно створеними. Крім того, такі особи як Руслана Адамович та Микола Фадєєв ніколи не перебували і не перебувають у трудових чи інших відносинах з ТОВ "Білорусь". У судовому засіданні представник відповідача усно зазначив, що Рудь І.О. є управляючим ТОВ "Білорусь" та виконує господарсько-адміністративні функції, Каламацька Олена раніше працювала на ТОВ "Білорусь" на посаді бухгалтера, але усі рішення щодо господарської діяльності товариства приймає особисто директор Клименко О.Л., будь-які інші особи не мають таких повноважень. Представником відповідача не визнано дану переписку та зазначено про неправомірність усіх дій за наслідками такої переписки.

У свою чергу позивачем не надано доказів наявності належних повноважень у вищезазначених осіб.

Крім того, таке листування не відповідає умовам Договору, а саме п. 2 розділу XI "Прикінцеві положення", відповідно до якого усі повідомлення, направлені Сторонами одна одній у зв'язку з цим Договором, повинні бути здійснені у письмовій формі і мають вважатися поданими належним чином, якщо вони направлені листом з повідомленням про одержання його адресатом, телеграфом, засобами факсимільного зв'язку, або доставлені і вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін. У невідкладних випадках повідомлення може бути передане однією Стороною іншій Стороні по телефону з одночасним дублюванням його з дотриманням викладених вище вимог.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013, визначено, зокрема, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Зважаючи на той факт, що зміни щодо кількості і вартості послуг до спірного періоду, про які йшлося у електронних листах між сторонами, підтверджується проведеними оплатами і актами виконаних робіт, підписаними директором ТОВ «Білорусь» Клименко О.Л., суд дійшов висновку про схвалення таких дій повноважною особою відповідача, а тому відхиляє доводи відповідача про неправомірність такого листування до спірного періоду.

При цьому, суд не може прийняти як належне обґрунтування обставини, визначені у листуванні від імені відповідача у спірний період, оскільки суду не надано будь-яких доказів схвалення повноважною особою відповідача таких обставин, окрім направлення листа та додаткової угоди про припинення дії Договору.

Оцінюючи інші доводи сторін, суд погоджується з позицією позивача, відхиляючи, при цьому, доводи відповідача щодо невідповідності та протиріч пунктів 2,5, 3.2 та 2.2. Договору, оскільки у п.2.5 Договору фактично допущено помилку у посиланні на пункт договору, а саме замість п.3.2, у якому взагалі не йде мови про порядок розрахунків, правильним є посилання на п.2.2, а підтвердженням відповідності умов п.2.5 до п.2.2 є рахунки на попередню оплату, які виставлялись позивачем.

Хоча умовами Договору передбачена попередня оплата за послуги, суд не зважає на таку обставину як підставу для задоволення позову, оскільки взаємовідносини між сторонами на теперішній час фактично припинено, а предметом спору позивач визначає стягнення оплати за фактично виконані роботи, а не стягнення попередньої оплати.

При цьому, суд не погоджується з твердженнями відповідача, що у травні та червні оплата за надані послуги проводилась саме після проведення відповідного розрахунку та складання актів здачі-приймання послуг. Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок оплата у травні-червні 2015 року проводилась на умовах передплати.

Відповідно до заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог позивачем було проведено розрахунок заборгованості за Договором виходячи з наявності трьох постів основної (штатної) охорони. У позовній заяві позивач здійснює розрахунок заборгованості виходячи з вартості послуг, встановлених з травня 2015 року у розмірі 31500,00 грн. Доказів підтвердження домовленості сторін на встановлення саме трьох постів охорони позивачем надано не було.

Згідно штатного розпису, наданого представником позивача у судовому засіданні, до особового складу охорони ПП "ОП "Ставр" входить 10 охоронців-контролерів КПП. Як зазначає позивач для здійснення основної (штатної) охорони за Договором, у тому числі, у спірний період були задіяні 10 охоронців, а на додаткове посилення 2 - 3 охоронця. Окрім того, з матеріалів справи та з пояснень представника позивача вбачається, що окрім ТОВ "Білорусь" позивачем послуги з охорони об'єктів надавалися одночасно іншим контрагентам, зокрема ТОВ "Дніпро".

На запитання суду стосовно невідповідності кількості працівників, які були задіяні на охороні об'єктів, до кількості охоронців згідно штатного розпису ПП "ОП "Ставр", представник позивача пояснив, що ПП "ОП "Ставр" залучало до охорони об'єкта додаткових працівників шляхом укладання цивільно-правових угод, однак докази укладання таких угод суду не надано.

У свою чергу, на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позовну заяву від 12.10.2015, відповідачем надано договір №1 від 01.07.2015 про забезпечення безпеки (охорону) виробничих (господарських) об'єктів Товариства з обмеженою відповідальністю "Білорусь", який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю "ФЕНІКС 13" та товариством з обмеженою відповідальністю "Білорусь" (далі - Договір №1 від 01.07.2015) про наступне:

"Замовник передає, а Охорона приймає на себе обов'язки по здійсненню заходів з метою та недопущення та припинення протиправних посягань на Об'єкт вказаний у дислокації (додаток №2 до договору) і позначений у план-схемі (далі - дислокація ) Об'єкта, що охороняється (далі Об'єкт), за допомогою фізичної охорони ТОВ "Фенікс 13".

Відповідно до додатку №3 Договору №1 від 01.07.2015 до об'єктів ТОВ "Білорусь" с. Бурівка, Городнянський район, Чернігівська область, що охороняються відносяться тракторний парк ТОВ "Білорусь" за адресою с. Бурівка, вул. Центральна та фірма ТОВ "Білорусь" за адресою с. Бурівка, вул. Центральна.

03.07.2015, між ТОВ "Білорусь" та ТОВ "Фенікс 13" було підписано акт від 03.07.2015 про виставлення охорони на об'єкт: а саме на об'єкт: територія зі спорудами ТОВ "Білорусь" с. Бурівка, Чернігівської області, Городнянського району виставлено 2 поста ТОВ "Фенікс 13".

На виконання Договору №1 від 01.07.2015 ТОВ "Фенікс-13" було виставлено ТОВ "Білорусь" на оплату рахунки-фактури: №СФ-00000001 від 03.07.2015 на суму 21240,00 грн, з призначенням платежу: "Передплата за послуги по охороні виробничих об'єктів зг. договору за період з 03.07.2015 по 01.08.2015р. с. Бурівське"; №СФ-00000001 від 17.07.2015 на суму 7900,00 грн, з призначенням платежу: "Посилення охорони с. Бурівка з 03.07.2015 по 17.07.2015"; №СФ-00000005 від 03.08.2015 на суму 7400,14 грн, з призначенням платежу: "Посилення охорони с. Бурівка з 18.07.2015 по 31.07.2015".

Дані рахунки були оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками: від 17.07.2015 на суму 21240,00 грн, призначення платежу: передоплата за послуги охорони зг. рах. №1 від 03.07.2015; від 21.07.2015 на суму 7900,00 грн, призначення платежу: посилення охорони с. Бурівка з 03.07.2015 по 17.07.2015 зг. рах. №1 від 17.07.2015; від 03.08.2015 на суму 7400,14 грн, призначення платежу: посилення охорони с. Бурівка з 18.07.2015 по 31.07.2015 зг. рах. №5 від 03.08.2015 (виписки наявні в матеріалах справи).

На підтвердження проведених відповідачем оплат ТОВ "Фенікс 13" було складено довідку, у якій зазначено, що згідно договору №1 від 01.07.2015 за надані послуги охорони з 03.07.2015 по 01.08.2015 ТОВ "Білорусь" розрахувалось у повному обсязі, а саме перерахувало на р/р ТОВ "Фенікс 13" кошти у сумі 36540,14 грн.

Окрім того, між ТОВ "Фенікс 13" та ТОВ "Білорусь" було підписано акт здачі-приймання послуг від 03.08.2015, відповідно до якого згідно умов договору №1 від 01.07.2015 в повному обсязі надано послуги: забезпечення безпеки (охорона) виробничих (господарський) об'єктів ТОВ "Білорусь" за період з 03.07.2015 по 01.08.2015, в тому числі посилення охорони з 03.07.2015 по 31.07.2015. Загальна вартість послуг становить 36540,14 грн.

Як було зазначено представником відповідача в усних поясненнях, послуги з охорони ТОВ "Фенікс 13" надавалися на тих самих об'єктах на яких ПП "ОП "Ставр" здійснював охорону у період з 06.08.2014 по 02.07.2015, інші об'єкти у відповідача відсутні.

Як стверджувалося представниками позивача та відповідача одночасне надання послуг охорони ПП "ОП "Ставр" та ТОВ "Фенікс 13" на об'єктах відповідача не здійснювалось.

Позивачем не ставилось під сумнів дійсність Договору №1 від 01.07.2015, виставлених рахунків на оплату послуг і актів здачі-приймання та не заперечувалось надання послуг охорони відповідачу ТОВ "Фенікс 13" у період з 03.07.2015.

При цьому, недійсність або фіктивність Договору №1 від 01.07.2015 або акту здачі-приймання послуг від 03.08.2015 у визначеному законом порядку не встановлено.

За таких обставин суд не вважає належними та достатніми доказами надання відповідних послуг позивачем рапорт старшого зміни Харченко Ю.В. від 02.07.2015 з Книги рапортів старших змін ПП «ОП «Ставр», у якому зазначається про збір, перевірку, проведення інструктажу по заходам безпеки групи у складі семи осіб для охорони об'єктів ТОВ «Білорусь» та рішення начальника зміни Ю.В. Марченко про залишення на об'єкті охорони до 09:00 год. 17.07.2015 до прибуття керівництва ТОВ "Білорусь", оскільки вони складені працівниками позивача, який є зацікавленою особою у справі, без будь-яких погоджень з боку відповідача.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст.ст. 32-34 та 36 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно до ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про неправомірність припинення дії спірного договору відповідачем з 03.07.2015.

Частиною 2 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки предметом позовних вимог позивача є стягнення саме заборгованості за фактично надані послуги, а при розгляді у судовому процесі усіх обставин справи у їх сукупності суд дійшов висновку про недоведеність позивачем тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Також, господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3473,24 грн пені та 199,60 грн 3% річних, оскільки дані вимоги є похідними від вимоги про стягнення основної заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-35, 43,49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю

Повне рішення складено 16.11.2015.

Суддя В.В.Шморгун