Рішення

від 12.11.2015 по справі 925/1636/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р. Справа № 925/1636/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача - Чала Н.В. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бровари-Транс-Сервіс",

м. Бровари, Київської області

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3,

м. Черкаси

про стягнення 616 грн. 96 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Бровари-Транс-Сервіс" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажу від 03 серпня 2015 року №03/08/2015 в розмірі 604 грн. 07 коп., в тому числі: 600 грн. 00 коп. основний борг та 4 грн. 07 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 жовтня 2015 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 20 жовтня 2015 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

20 жовтня 2015 року від представника позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача 1 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 951 грн. 29 коп. витрати на відрядження.

В подальшому 02 листопада 2015 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 600 грн. 00 коп. основного боргу, 3 грн. 16 коп. 3% річних та 13 грн. 80 коп. інфляційних втрат, всього 616 грн. 96 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бровари-Транс-Сервіс" з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням заява про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 12 листопада 2015 року та зазначав, що діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Грейд" відповідачем було організовано перевезення вантажу. В подальшому від замовника перевезення було отримано акт про те, що товар пошкоджений і вартість вантажу зменшилася на 600 грн. 00 коп., в зв'язку з чим вказану суму не було сплачено. В подальшому відповідач отримав копію товарно - транспортної накладної, з якої вбачається, що перевезення вантажу було здійснено приватним підприємством "Карготранс", а не позивачем, а відтак кошти в розмірі 3 900 грн. 00 коп., на думку відповідача, були отримані позивачем безпідставно. Також відповідач зазначав, що товарно - транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В зв'язку з чим відповідач просив суд у позові відмовити повністю.

Крім того відповідачем заявлено до стягнення витрати на оплату послуг адвоката.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 листопада 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1636/15.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 03 серпня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бровари-Транс-Сервіс" (перевізник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (замовник) було укладено договір - замовлення №03/08/15 на послуги з перевезення вантажу.

Відповідно до умов вищезазначеного договору позивач зобов'язався 03 серпня 2015 року подати під завантаження підготовлений до перевезення автомобіль (п. 2 договору).

Маршрут перевезення вантажу: м. Лубни, вул. Петра Лубенського, 39 по ТТН - с. Гоголев, вул. Куйбишева, 7Б (п. 3 договору).

Тобто умови договору передбачали надання послуг з перевезення вантажу.

Згідно ст. 307 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються зі статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п. 12. та п. 14. договору сума фрахту складає 4 500 грн. 00 коп. з ПДВ. Перевезення вантажу здійснюватиметься автомобілем Рено №АІ 7941 ЕА, напівпричіп АІ 3779 ХМ.

Крім того в пункті 13 договору вказано, що оплата послуг по перевезенню вантажу проводиться протягом 3 банківських днів після отримання оригіналів ТТН з печаткою, підписом відповідальної особи про здачу вантажу, датою, часом розвантаження, дорученням з печаткою та підписом, накладною на продукцію, на піддони, акту бою, рахунка - фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, копії платіжного документу зі сплати прибуткового податку.

Позивач звертаючись до суду зазначав, що останнім було здійснено перевезення в строки вказані в договорі, що підтверджується товарно - транспортними документами.

Водночас відповідач обов'язок щодо оплати наданих послуг виконав частково, сплативши 01 вересня 2015 року 3 900 грн. 00 коп.

В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 600 грн. 00 коп. боргу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище оплата послуг здійснюється протягом 3 банківських днів після отримання відповідачем оригіналів документів вказаних в п. 13 договору.

Згідно ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Зі змісту вищевказаних приписів законодавства, зокрема, статті 307 Господарського кодексу України та статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

При цьому, для укладення договору застосовується система єдиного документа.

Залежно від виду документа розрізняють:

а) систему накладної, яка застосується майже на всіх видах транспорту;

б) систему коносаменту, яка застосовується на морському транспорті;

в) систему чартеру, яка застосовується на морському, річковому і повітряному транспорті.

У деяких випадках вказані системи можуть бути комбіновані. До інших перевізних документів також відносять дорожню відомість, вагонний лист, передавальну відомість у разі перевезення у прямому змішаному сполученні та інші. Усі вони є документами первинної звітності і мають доказове значення.

Договір перевезення залізничним, автомобільним та річковим транспортом оформляється накладною, яка супроводжує вантаж на усьому шляху його слідування і на станції призначення видається одержувачеві разом з вантажем. Накладна складається відправником, який відповідає за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти зазначених у ній відомостей.

Договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу до перевезення разом з накладною. Перевізник робить на накладній відповідну відмітку, а в підтвердження прийому вантажу до перевезення видає відправнику вантажу квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Міністерством транспорту України.

Юридичне значення накладної полягає в тому, що: а) вона є обов'язковою письмовою формою договору; б) доводить факт укладення договору і містить його зміст; в) легітимує особу на пред'явлення претензій та позовів.

Таким чином, договір перевезення вантажів укладений в момент отримання перевізником вантажу для перевезення і закінчується видачею вантажу одержувачу, а вивантаження вантажу з транспортного засобу, зберігання його після вивантаження до видачі та видача його одержувачеві є додатковими послугами договору перевезення вантажу.

Глава 64 Цивільного кодексу України, що регулює перевезення є спеціальною по відношенню до загальних положень про послуги, що врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України.

Будь-який договір перевезення по своїй суті є договором послуг, проте не кожен договір про надання послуг є договором перевезення.

Як вбачається з копій товарно - транспортних накладних від 03 серпня 2015 року №№ ГР-00001254, ГР-00001255, ГР-00001259, ГР-00001260, (а.с. 14-17) перевізником є приватне підприємство "Карготранс", а замовником та вантажовідправником - товариство з обмеженою відповідальністю "Грейд".

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують здійснення перевезення вантажу по маршруту: м. Лубни, вул. Петра Лубенського, 39 по ТТН - с. Гоголев, вул. Куйбишева, 7Б.

Крім того, нормами ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України, обов'язок оплати за перевезення покладено саме на вантажовідправника.

На положення ст. 929 ЦК України, як на підставу позову, товариство з обмеженою відповідальністю "Бровари-Транс-Сервіс" у своїй заяві не посилалося.

З урахуванням вищенаведеного, підстав для стягнення з відповідача боргу в розмірі 600 грн. 00 коп. немає.

Позивачем було також заявлено на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України вимогу до суду про стягнення з відповідача 13 грн. 80 коп. інфляційних втрат та 3 грн. 16 коп. 3% річних.

В зв'язку з відмовою в позові в частині стягнення основного боргу, вимоги позивача про стягнення інфляційного збільшення та 3% річних задоволенню також не підлягають.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката включена до складу судових витрат.

Господарські витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ч. 5 ст. 49 ГПК України: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначалося вище відповідачем заявлено до стягнення з позивача понесених витрат на послуги адвоката.

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Чалою Н.В. було отримано від відповідача гонорар в розмірі 1 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 10 листопада 2015 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.

Правила адвокатської етики, затверджені Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури від 17 листопада 2012 року, визначають уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі щодо винагороди адвоката за виконані ним дії по наданню правової допомоги.

Відповідно до ст. ст. 27, 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги;

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено договором або визначений законом;

В договорі про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і таке інше) та може бути визначений їх обсяг;

Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з'ясувалася після укладення договору, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення необумовлених раніше видатків.

Крім того в абз. 3 п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Отже, враховуючи не значну складність даного спору, участь представника відповідача лише в одному судовому засіданні, суд вважає, що обсяг роботи адвоката з представництва інтересів позивача в суді є неспіврозмірним зі складністю справи та ціною позову.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з позивача 100 грн. 00 коп. понесених відповідачем витрат за надані послуги адвоката.

Слід зазначити, що позивачем було надмірно сплачено судовий збір в розмірі 160 грн. 00 коп., оскільки згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218 грн. 00 коп.

Проте, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, а тому повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бровари-Транс-Сервіс", вул. Металургів, 22, м. Бровари, Київської області, ідентифікаційний код 36998052, р/р 26009442731 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Черкаси, МФО 354347 100 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 17 листопада 2015 року.

Суддя А.В.Васянович