Ухвала

від 11.11.2015 по справі 910/21663/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"11" листопада 2015 р. Справа №910/21663/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

від ліквідатора: Петченко І.В. (свідоцтво від 04.02.2013 № 83);

від Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві)

на постанову господарського суду м. Києва 21.09.2015

у справі № 910/21663/15 (суддя: Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрансінвест"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва 21.09.2015 у справі № 910/21663/15 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімтрансінвест" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрансінвест" Петченко Інну Володимирівну та вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду м. Києва 21.09.2015 у справі № 910/21663/15, а провадження у справі припинити.

В обґрунтування апеляційної скарги ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 у даній справі прийнято до розгляду вказану апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві та розгляд її призначено на 11.11.2015.

10.11.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а постанову залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 11.11.2015 ліквідатор банкрута у справі заперечив проти апеляційної скарги, просив припинити апеляційне провадження з посиланням на ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що апелянт не має кредиторських вимог до боржника, а останній не має податкового боргу, апелянт не може бути суб'єктом оскарження, оскільки не є учасником провадження у даній справи. Апелянт не з'явився у судове засідання. Про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні ліквідатора та апелянта, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта, представники якого не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону, визначено термін "кредитор", як юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

В поданій апеляційній скарзі скаржник жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги, в судове засідання апелянт також не подав такі докази. Ліквідатор банкрута у справі заявила про відсутність у боржника податкових боргів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві статусу кредитора у справі не набула та не є учасником даної справи про банкрутство.

У зв'язку з цим доводи ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, стосовно того, що вона має право на оскарження вищевказаної постанови суду першої інстанції, колегією суддів не приймаються.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суд України від 01.10.2015 у справі № 29/5005/10405/2011, від 05.11.2015 у справі № 911/1389/15 та інших.

Отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову місцевого господарського суду, у даному випадку, у податкового органу (апелянта) було відсутнє.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві не набула статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною постановою не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не довів права на оскарження прийнятої судом першої інстанції постанови від 21.09.2015 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за даною апеляційною скаргою ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві має бути припинено.

При цьому, жодних доказів в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України на підтвердження вчинення ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімтрансінвест", зокрема видання відповідного наказу та вжиття заходів до проведення позапланової перевірки боржника ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві до суду не надано.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві не позбавлена можливості, за наявності підстав і у порядку, передбаченому Законом, до закінчення ліквідаційної процедури звернутися до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку, а також, у випадку наявності податкової заборгованості, звернутися з грошовими вимогами до банкрута у встановлені Законом терміни.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду м. Києва 21.09.2015 у справі № 910/21663/15.

2. Матеріали справи № 910/21663/15 повернути до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Л.Л. Гарник

В.О. Пантелієнко