Рішення

від 06.10.2015 по справі 504/1538/15-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №504/1538/15-ц

2/504/1264/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

судді Рідник І.Ю.

секретаря Твардовського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Комінтернівське цивільну справу за позовом ОСОБА_1, за участю третьої особи з боку позивача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2, до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд», за участю третьої особи з боку відповідача Приватного акціонерного товарист-ва «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернувся суд з позовною заявою до відповідачів в якій зазначив, що 29.12.2014 року о 16:00 годин, ОСОБА_3, керуючи трактором «JCB 3CX», д.н.з. НОМЕР_1, по вул.Шкільна, 3 в с.Іллічівка Комінтернівського району Одеської області, рухаючись заднім ходом, не впевнився, що це створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення із припарко-ваним на узбіччі автомобілем НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2, яким він користується на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Внаслідок зіткнення обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Будучи причетним до ДТП, ОСОБА_3 не виконав вимоги щодо негайного зупинення транспортного засобу, не закріпив положення слідів пригоди, положення ТЗ та місця його зупинки, та покинув місце ДТП до приїзду працівників ДАІ. Постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2015 року, відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. та постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 18.02.2015 року, відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.122-4 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

В наслідок ДТП йому відповідачем ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду в розмірі 11102.06 (одинадцять тисяч сто два) гривень 06 коп., що підтверджується висновком Аварійного сертифікату №247-03/15 від 20.03.2015 року, складеного ТОВ МП «Універсал ЛТД». Він неодноразово звертався до ОСОБА_3 та ТОВ «Телекомбуд», з яким ОСОБА_3 знаходиться в трудових відносинах, для добровільного врегулювання спору, але жодним з відповідачів йому завдана пошкодженням автомобіля шкода не відшкодована. Крім цього, ним понесені витрати на проведення автотехнічного дослідження в розмірі 590.40 грн., витрати за проведення огляду автомобіля МП «Універсал ЛТД» в розмірі 700.00 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 1000.00 грн.

Крім матеріального збитку йому також було завдано моральну шкоду, оскільки пошкодженням автомобіля були порушені його та членів його сім'ї привичні, адаптовані умови життя, він вимушений був витрачати свій час на збирання та надання до державних органів, до суду, до фахівців відповідні документи та вирішувати питання щодо організації ремонту пошкодженого автомобіля. При цьому, ані сам водій ОСОБА_3, ані власник транспортного засобу не здійснили ніяких заходів щодо позасудового добровільного відшкодування заподіяного збитку. Завдану йому моральну шкоду він оцінює в розмірі п'ять тисяч гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_6, позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі по підставам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Телекомбуд» Романчук Я.В. в письмових запереченнях позов не визнала повністю, в судовому засіданні позов визнала частково, зазначивши, що підприємством факт вчинення ДТП його працівником ОСОБА_3 не оспорюється, але вони не згодні з сумою, що виставляє позивач. Позивачу керівництвом було запропоновано відшкодувати суму реальних збитків, що становлять 6611 грн., яку виплатити по одної тисячі гривень щомісячно, яка б на сьогодні вже була погашена. Тому, саме позивач відмовився від позасудового вирішення спору. Крім цього, просить суд врахувати, що згідно з нормами цивільного законодавства відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди, в тому числі і моральної, якщо шкоду було завдано внаслідок непереборної сили, яка, вважає, була 29.12.2014 року о 16.00 годин у вигляді сніжної бурі. На її думку, погодні умови, які відбулися 29.12.2014 року на території м.Одеси та Комінтернівського району Одеської області, є загально відомими і доказуванню не підлягають. Крім того, водій ОСОБА_3 мав договір добровільного страхування відповідальності власників наземного транспорту від 15.07.2014 року, укладений з ПрАТ «Страхова група «ТАС», який ним пред'являвся як міліції, так і позивачу, сподіваючись, що позивач звернеться до страхової компанії для відшкодування заподіяної шкоди, але він цього не зробив. Сам ОСОБА_3 подав заяву про настання страхового випадку до страхової компанії тільки в липні цього року, але отримав відмову у зв'язку з несвоєчасним повідомленням про настання події. Просить також врахувати суд, у разі задоволення позову, матеріальний стан ОСОБА_3, до якого у такому випадку підприємство, відповідно до ст.1191 ЦК, як до свого працівника має право зворотної вимоги щодо відшкодування шкоди в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав повністю, пояснивши суду, що можливо зачепів автомобіль позивача коли 29.12.2014 року у ввечері від снігу чистив територію біля їх бази, але він про це дізнався тільки 30.12.2014

року від свого начальника, який йому зателефонував і повідомив, що він завдав шкоди чужий машині. Самого

- 2 -

водія автомобіля «Деу» у ввечері він не бачив і ніхто до нього не підходів. Про наявність у нього Страхового полюсу на транспортний засіб - екскаватор-навантажувач, він повідомив позивача, але коли саме, не пам'ятає. Вважав, що тої звернеться до страхової компанії за відшкодуванням шкоди. Сам чому не повідомив страхову компанію про настання страхової події одразу після її настання, пояснити не може. При зверненні у липні цього року до страхової компанії із заявою про настання події, він отримав відмову у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з несвоєчасним повідомленням страховика про настання події.

Третя особа з боку позивача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, у зв'язку з чим суд, за згодою учасників процесу, вважає за можливе розглянути справу за її відсутність.

Представник третьої особи з боку відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» Ніколаєв В.В., в судове засідання не з'явився, але направив на адресу суду письмові пояснення на позов, в яких зазначив, що дійсно 15.07.2014 року між АТ «СГ «ТАС» (приватне) та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту ДСЦВ/48. Однак станом на 15.06.2015 року ОСОБА_3 по дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 29.12.2014 року за участю транспортного засобу «JCB 3CX», д.н.з. НОМЕР_1, та транспортного засобу «Деу», д.н.з. НОМЕР_3, до страхової компанії не звертався, чим грубо порушив п.25.1.5 та п.25.1.7 ст.25 договору страхування. У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 умов договору страхування страхова компанія не несе відповідальності за договором. Справу просить розглянути без його участі з урахуванням письмових пояснень /а.с.74-76/.

Вислухавши сторони та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який відбувається способами, встановленими статтею 16 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способі відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальними правилами відшкодування майнової шкоди, визначеними ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У п.4 постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинній зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У абзаці 3 п.5 постанови зазначено, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що викорис-товуються в цієї діяльності (наприклад у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

У п.6 постанови Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що особою, яка зобов'яза-на відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове права, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовій договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Судом установлено, що 29.12.2014 року о 16:00 годин, ОСОБА_3, знаходячись в трудових відносинах з ТОВ «Телекомбут», в робочий час, керуючи трактором «JCB 3CX», д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом по вул.Шкільна, 3 в с.Іллічівка Комінтернівського району Одеської області, в порушення вимог п.10.9 Правил дорожнього руху України, не впевнився, що це створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення із припаркованим на узбіччі автомобілем НОМЕР_4. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Отримання автомобілем НОМЕР_2, механічних пошкоджень у вигляді деформації лівої передньої та задньої двері, лівого заднього крила, підт-

- 3 -

верджується довідкою інспектора ВДАІ Комінтернівського району Одеської області Семененко О.І. від 30.12.2014 року. Постановами судді Комінтернівського районного суду Одеської області Жовтана П.В. від 18.02.2015 року водія транспортного засобу «JCB 3CX», д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_3, який знаходиться в трудовтих відносиних з ТОВ «Телекомбут», визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень за ст.ст.124, 122 4 КУпАП та притягнуто до адміністратвиної відповідальності у вигляді штрафу /справа №504/419/15-п (пр.№3/504/234/15, справа №504/425/15-п (пр.№3/504/240/15)/ /а.с.10,11,12,22-23,24-25, /.

Висновком експерного дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 29.12.2014 року за участю транспортних засобів «Деу-Ланос» і трактора «JCB», від 23.01.2015 року №218 підтверджено, що на досліджених автомобілі «Деу-Ланос» і тракторі «JCB» існує комплекс слідів і пошкоджень, нашарування фар-бової речовіни, що указує на факт їх взаємного контакту /а.с.14-21/.

Отже, пошкодження транспортного засобу позивача джерелом підвищеної небезпеки було вчинено праців-ником ТОВ «Телекомбут», який, відповідно до вимог закону, несе відповідальність перед потерпілим за дії свого працивника до якого має право зворотньої вимоги (регресу). Тому, водій транспортного засобу, що належить підприємству, ОСОБА_3 є неналежним відповідачем, оскільки потерпілий позбавлений права звернення до нього з позовними вимогами.

Згідно ст.1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодування завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Daewoo Lanos», д.н.з. НОМЕР_3, позивач звернувся до ТОВ МП «Універсал ЛТД». Згідно аварійному сертифікату №247-03/15 від 20.03.2015 року вартість відновлюваного ремонту механічних пошкоджень отриманих автомобілем НОМЕР_4, в результаті його пошкодження внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, становить - 11102.06 (одинадцять тисяч сто дві) грн. 06 коп.

Представник відповідача помилково вважає, що позивач має право вимоги тільки щодо відшкодування завданого йому матеріального збитку в розмірі 6611.59 грн., оскільки відповідно до ст.1192 ЦК та п.14 постанови ПВС України відшкодуванню підлягають завдані збитки в повному обсязі.

Не приймає суд до уваги і посилання представника відповідача на те, що шкода позивачу завдана працівником їх підприємства внаслідок непереборної сили, що мала місце 29.12.2014 року в м.Одеса і Комінтернівському районі Одеської області у вигляді сніжної бурі. В даному випадку норми ч.1 ст.1167 і ч.5 ст.1187 ЦК застосуванню не підлягають тому, що ДТП трапилося із-за простої неуважності водія трактора ОСОБА_3

Не заслуговують на увагу і посилання представника відповідача про неотримання з вини позивача вішко-дування завданих йому збитків зі страхової компанії з якою ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту.

01.07.2004 року Верховною Радою України прийнято Закон №1961-ІУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з наступними змінами. Зазначеним Законом чітко визначені обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.33 Закону №1961-ІУ, в яку внесені зміни Законом України від 17.02.2011 року №3045-УІ, згідно із підпунктом 33.1.4 п.33.1 цієї статті у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Аналогічні зобов'язання страхувальника ОСОБА_3 при настанні страхового випадку визначені у п.п.21.1.5 Страхового полісу від 15.07.2014 року цивільно-правової відповідальності наземного транспорту - трактора екскаватор-навантажувач «JCB 3CX», д.н.з. НОМЕР_1 /а.с.33-39/.

В судовому засіданні сторона відповідача підтвердила, що водій ОСОБА_3 після вчинення 29.12.2014 року ДТП про страховий випадок у передбачений законом строк страховика не повідомив. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 про наявність в нього страхового полісу повідомив потерпілого ОСОБА_5 тільки 19.03.2015 року на час визначення ТОВ МП «Універсал ЛТД розміру збитків, завданих автомобілю НОМЕР_4 /а.с.32/, що позбавило потерпілого права на повідомлення страховика про настання страхового випадку з вини застрахованого транспортного засобу.

ПАТ «Страхова група «ТАС» відповідно до ст.26 Закону №1961-ІУ та п.25.1.5 Страхового полісу від 15.07.2014 року обґрунтовано відмовило страхувальнику ОСОБА_3 у виплаті страхового відшкодування при його зверненні 27.07.2015 року.

Таким чином, з вини саме страхувальника ОСОБА_3 при наявності в нього Страхового полісу завдані збитки позивачу пошкодженням автомобіля підлягають стягненню в повному розмірі з ТОВ «Телекомбуд».

Згідно з п.9 ст.16, ст.1167 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Крім пошкодження транспортного засобу ОСОБА_5, діями сторони відповідача заподіяна моральна шкода, яка виразилася в тому, що у позивача був порушений сталий спосіб життя, він на певний час позбавлений засобу пересування та був вимушений витрачати свій час на збирання та надання до державних органів, до суду, до фахівців відповідні документи, вирішувати питання щодо організації ремонту пошкодженого автомобіля, нести додаткові витрати на сплату відповідних послуг, та витрати, пов'язані із зверненням за юридичною допомогою.

Таким чином, суд вважає, що в моральних переживаннях позивача є вина відповідача. Однак вимоги ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди є завищеними, тому підлягають задоволенню частково, виходячи із принципів розумності і справедливості, стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 500 (п'ятсот) гривень, яка, на думку суду, повністю співрозмірна з завданою позивачу моральною шкодою.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої понесені

- 4 -

нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно наданих позивачем квитанцій ним понесені судові витрати у вигляді: судового збору в розмірі 487.20 грн., автотехнічного дослідження і огляду автомобіля в розмірі 1290.40 грн., на юридичну допомогу в розмірі 1000 грн., на загальну суму 2777.60 грн. /а.с.6а,21,31,80/.

На підставі ст.ст.15,16,1166,1167,1187,1188,1192,1194 ЦК України, ст.ст.1,3,26,33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та керую-чись ст.ст.10, 60, 61,88,209,212,214,215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, за участю третьої особи з боку позивача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2, до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд», за участю третьої особи з боку відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої в наслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомбуд», ЄДРПОУ 26343602, юр.адреса: 67560, Одеська область, Комінтернівський район, с.Іллічівка, вул.Шкільна, 3, на користь ОСОБА_5, іпн.НОМЕР_5, завдані дорожньо-транспортною пригодою матеріальні збитки на суму 11102.06 (одинадцять тисяч сто два) гривень 06 копійок, моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятсот) гривень, понесені судові витрати в розмірі 2777.60 (дві тисячі сімсот сімдесят сім) гривень 60 копійок.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя