Постанова

від 10.11.2015 по справі 804/12101/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 р. Справа № 804/12101/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Самухи В.О., Лебедєва О.Г.,

представника відповідача - Трубачової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ТОВ «Атлантіс» до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Атлантіс», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.15 №0003682205, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції. На обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, є хибними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, та не можуть бути підставою для донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій. На підтвердження фактів виконання робіт контрагентами позивача - ТОВ «КТП1» та ТОВ «Лавана» позивачем було надано відповідачу відповідні первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких сформовані спірні суми податкового кредиту, що слідує зі змісту Акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 14.08.2015 року № 2745/2205/24610128, також додатково надавалися дані щодо наявності обладнання та матеріально-технічної бази та пояснення з приводу використання результатів наданих за спірними договорами послуг. Проте, зазначені докази не прийняті податковим органом до уваги і останнім зроблено висновок про те, що у підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантіс», а постачальники послуг «Лавана» та «КТП 1» мають ознаки фіктивності. На думку позивача такі висновки ДПІ не підтверджуються належними та допустимими доказами та не кореспондуються із змістом фактичних обставин справи, що в силу положень ст. 71 КАС України свідчить про протиправність винесеного податкового рішення та відсутність підстав для донарахування податкових зобов'язань. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки від 14.08.2015 року № 2745/2205/24610128, за висновками якого позивачем порушені приписи ст. 198 ПКУ. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову, навівши доводи, викладені в означеному акті перевірки та в запереченнях проти позову.

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 21.08.15 № 0003682205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 119 236 грн. - основний платіж, 29809 грн. - штрафні санкції, вбачається, що воно прийнято на підставі акту перевірки від 14.08.15 №2745/2205/24610128 (а.с.26).

За висновками вказаного акту перевірки, який складений про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, правильності, повноти донарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лавана» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КПТ 1» в період часу з 01.07.2014 року по 01.09.2014 року, позивачем порушені п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198 Розділу V ПКУ при визначенні податкового кредиту по операціям, які укладені без мети настання реальних наслідків по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг ТОВ «Лавана» (код за ЄДРПОУ 39241011), ТОВ «КТП1» (код за ЄДРПОУ 39244431) - ТОВ «Атлантіс» (код за ЄДРПОУ 24610128), сума завищеного податкового кредиту за період з 01 липня 2014 року по 01 вересня 2014 року складає 119 236,00 грн., а саме: липень 2014 року - 53 600,00 грн.; серпень 2014 року- 65 636,00 грн., в наслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 119 236,00 грн., а саме: липень 2014 року - 53 600,00 грн.; серпень 2014 року-65 636,00 грн.

Підставою для означених висновків слугували відомості інформаційних баз даних ДПІ, за якими: - основним видом діяльності ТОВ «КТП1» є «неспеціалізована оптова торгівля»; свідоцтво ПДВ надано 01.07.2014 року, анульовано 30.10.2014 року по причині - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; стан платника податків - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням) з 30.10.2014 року; згідно баз даних ДПІ звітність по податку на додану вартість, податку на прибуток підприємством не надавалася, таким чином на підприємстві відсутні основні засоби, торгівельне обладнання, трудові, складські та матеріальні ресурси, що ставить під сумнів можливість здійснення підприємством задекларованого основного виду «неспеціалізована оптова торгівля», який не відповідає основному виду господарської діяльності ТОВ «Атлантіс» - «Комп'ютерне програмування»; - основним видом діяльності ТОВ «Лавана» є «діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами», неосновні види діяльності - Комп'ютерне програмування, вантажний автомобільний транспорт; оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; Неспеціалізована оптова торгівля; - свідоцтво ПДВ надано 01.07.2014 року, анульовано 10.09.2014 року по причині - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; стан платника податків - 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням з 08.09.2014 року; - згідно баз даних ДПІ звітність по податку на додану вартість, податку на прибуток підприємством не надавалася, таким чином на підприємстві відсутні основні засоби, торгівельне обладнання, трудові, складські та матеріальні ресурси, що ставить під сумнів можливість здійснення підприємством задекларованого основного виду діяльності «діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами», який не відповідає основному виду господарської діяльності ТОВ «Атлантіс» - «Комп'ютерне програмування», при цьому є неосновні види діяльності - комп'ютерне програмування, вантажний автомобільний транспорт, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, неспеціалізована оптова торгівля. На підставі означеної інформації посадові особи відповідача дійшли до висновку про відсутність у підприємств - ТОВ «КТП1» та ТОВ «Лавана» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг на адресу ТОВ «Атлантіс», адже такі підприємства мають ознаки фіктивності, їх діяльність спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів. На думку ДПІ, завірені копії документів, надані ТОВ «Атлантіс» до перевірки, оформлені з порушення вимог чинного законодавства України. Враховуючи таке, перевіркою отриманих матеріалів не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Лавана» (код за ЄДРПОУ 39241011), ТОВ «КТП1» (код за ЄДРПОУ 39244431), їх вид, обсяг, якість та розрахунки, відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Правове регулювання відносин між державою та платником податків з приводу формування останнім за звітний (податковий) період показників податкового кредиту та сум грошових зобов'язань з ПДВ, що підлягають сплати до бюджету, здійснюється відповідно до приписів ПКУ.

Приписами п.14.1 ст.14 ПКУ визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

За приписами п.198.1. ст.198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Так, відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6. ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Положеннями п.201.10. ст.201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних; реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання; відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Окрім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку. Таким чином, право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: - придбання платником податку у інших платників цього податку товарів чи послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку (отримання доходу, тобто досягнення розумної економічної мети); - підтвердження податковою накладною, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та виписаною суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Судовим розглядом справи встановлено, сторонами визнано, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 119 236 грн. сформована позивачем в липні та серпні 2014р. на підставі податкових накладних, виписаних платниками ПДВ - ТОВ «Лавана» (податкові накладні від 11.08.2014 року № 1101, від 20.08.2014 року № 2005, від 25.08.2014 №2501) та ТОВ «КТП 1» (податкові накладні від 31.07.2014 року № 3101, від 31.07.2014 року № 3102, від 31.07.2014 року № 3103, від 31.07.2014 року № 3104, від 31.07.2014 року № 3105, від 31.07.2014 року № 3106, від 31.07.2014 року № 3107, від 29.08.2014 року № 2902, від 29.08.2014 року N9 2903, від 29.08.2014 року № 2904, від 29.08.2014 року № 2905, від 29.08.2014 року № 2906) (а.с.128-143).

За змістом вказаних податкових накладних, вони виписані на підставі договору від 25.07.14 № АТ-17-07/2014 та договору від 01.07.14 № АТ-15- 07/2014.

Як свідчать матеріали справи, договір від 25.07.14 № АТ-17-07/2014 укладений між позивачем, як замовником, та ТОВ «Лавана», як виконавцем, за змістом якого замовник доручає, виконавець приймає на себе виконання робіт (послуг) по доопрацюванню, інсталяції і тестуванню існуючого (стандартного, покупного) програмного забезпечення і по розробці системних та прикладних програмних засобів спеціального призначення, по розробці і наладці апаратно-програмних засобів і алгоритмів розрахунку та ін. Згідно з п. 1.2 вказаного договору зміст окремих робіт та послуг, строки виконання та вартість визначаються окремими технічними завданнями (ТЗ), котрі визначаються сторонами і є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 3.1, 3.3 вказаного договору, сума договору складає 3 000 000, 00, ціна договору визначається поетапно і фіксується в технічних завданням і специфікаціях. Приписами п. 3.4 договору визначено, що по закінченню робіт сторони складають двосторонній акт прийняття-передачі робіт з переданням замовнику необхідних програм і документації на машинному носії. На підтвердження виконання вказаного договору на наявності правових підстав для формування податкового кредиту позивачем надано до суду та до перевірки складені та підписані: - технічні завдання № 1 «Ініціалізація та комплексне тестування промислових процесорних модулів АТ-РРМ-541І-А10/\/Е[и/0 с ПО», № 2 «Ініціалізація і комплексне тестування промислових процесорних модулів АТ-РРМ-541І-А10/\/ЕЯ1/0 с ПО», N° 3 «Ініціалізація і комплексне тестування промислових процесорних модулів АТ-РРМ-541І-А10/\/ЕК1/0 с ПО», якими визначено зміст та обсяг робіт, необхідних для виконання; - акти прийняття- передачі робіт (послуг) по технічному завданню № 1 від 11.08.2014 року, № 2 від 20.08.2014 року, № 3 від 25.08.2014 року; виписки з банківського рахунку на підтвердження проведення позивачем оплати виконаних робіт та наданих послуг, що було встановлено і відповідачем в ході перевірки та підтверджується відомостями акту перевірки.

Як свідчать матеріали справи, договір від 01.07.15 № АТ-15- 07/2014 укладений між позивачем - замовником та ТОВ «КТП 1» - виконавцем, за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе (зобов'язання) щодо поставки стандартних програмних засобів і електронних модулів (комплектуючих до комп'ютерної техніки), зміст окремих робіт та послуг, строки виконання і вартість визначаються окремими технічними завданнями (ТЗ), які затверджуються сторонами і є невід'ємною частиною договору. Приписами п. 2.1 ,2.2 договору визначені конкретні права та обов'язки сторін, згідно яким замовник зобов'язується розробити та погодити з виконавцем технічні завдання на кожний окремий вид робіт (послуг), надати за проханням виконавця програмно-технічні засоби для виконання робіт та оплатити роботи згідно актів приймання-передачі виконаних робіт. Виконавець зобов'язується виконати роботи в розмірах та строки, визначені технічними завданнями, виконувати гарантійне обслуговування наданого програмного забезпечення, виконувати інсталяції ПО при виникненні дефектів, за відсутності вини користувача протягом одного року з моменту прийняття-здачі виконаних робіт, здійснювати гарантійне обслуговування поставлених виробів. Згідно з п. 3.1, 3.3 договору від 01.07.2014 р. сума договору складає З 000 000, 00 грн., вартість робіт визначається поетапно та фіксується в технічних завданнях. На підтвердження виконання вказаного договору на наявності правових підстав для формування податкового кредиту позивачем надано до суду та до перевірки складені та підписані: - тринадцять технічних завдань із визначенням конкретного переліку робіт та послуг, що підлягали наданню (виконанню); - тринадцять актів прийняття-виконання робіт, підписаних без зауважень; Виконавцем за договором № АТ-15-07/2014 від 01.07.2014 року на адресу товариства з обмеженою відповідальність «Атлантіс» направлено тринадцять оригіналів податкових накладних: від 31.07.2014 року № 3101, від 31.07.2014 року № 3102, від 31.07.2014 року № 3103, від 31.07.2014 року № 3104, від 31.07.2014 року № 3105, від 31.07.2014 року № 3106, від 31.07.2014 року № 3107, від 29.08.2014 року № 2902, від 29.08.2014 року N9 2903, від 29.08.2014 року № 2904, від 29.08.2014 року № 2905, від 29.08.2014 року № 2906; виписки з банківського рахунку на підтвердження проведення позивачем оплати виконаних робіт та наданих послуг, що було встановлено і відповідачем в ході перевірки та підтверджується відомостями акту перевірки.

Означені документи були досліджені відповідачем в ході перевірки та відображені в Акті, відповідачем не заперечується, що податкові накладні, спірні суми податкового кредиту за якими віднесені позивачем до податкового кредиту, виписані платниками податків, які на час їх оформлення знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманих за вказаними договорами робіт та послуг позивачем надано до суду договори та акти виконаних робіт, укладені позивачем та АСК ВП УЗ з ДП ПКТБ АСУЗТ, ДП ГІОЦ «Укрзалізниці» та ТОВ НВП «Рекон», яким позивачем поставлені доопрацьовані програмні засоби та модулі.

Суд зазначає, що зміст наведених вище первинних документів, які виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку та копії яких наявні в матеріалах даної адміністративної справи, в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи зміст наданих позивачем первинних документів, суд зазначає про безпідставність доводів ДПІ про те, що такі документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України. В обгрунтування наведених доводів відповідачем не зазначені конкретні зауваження до змісту таких документів, не наведені конкретні порушення в оформлені податкових накладних, на підставі яких сформовані спірні суми податкового кредиту.

Посилання відповідача на відомості бази даних ДПІ та податкові звітності ТОВ «Лавана» та ТОВ «КТП 1» не заслуговують на увагу, оскільки на час здійснення господарських операцій та виписки податкових накладних означені контрагенти мали статус платників ПДВ, а Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по поданню податкової звітності, сплаті податку до бюджету, перебуванню за місцезнаходження тощо, тобто по дотриманню податкової дисципліни, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Окремо суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, тобто нереального правочину , можуть бути: - або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України); - або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином); - або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Втім, відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності порушеної кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Виходячи з наведеного, суд доходить до висновку, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у липні та серпні 2014 р. між позивачем та ТОВ «Лаванда» і ТОВ «ТОВ «КТП1», а також правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з ПДВ суми в розмірі 119 236 грн. за липень та серпень 2014р., відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

З огляду на відсутність порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з ПДВ, відсутні підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість та відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного ним рішення знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а висновки та міркування відповідача суперечать наведеним приписам податкового законодавства, оскаржуване рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, не відповідно до чинного податкового законодавства, відтак позовні вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 21.08.15 № 0003682205.

Присудити на користь ТОВ «Атлантіс» сплачений судовий збір в розмірі 298,09 грн. (двісті дев'яносто вісім гривень 09 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 16.11.15.

Суддя А.О. Коренев