Постанова

від 05.04.2012 по справі 2а/0470/11187/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р. Справа № 2а/0470/11187/11 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства Елада про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

07 вересня 2011 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства Елада адміністративно-господарські санкції в сумі 4 625 грн. за невиконання у 2010 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та пеню в сумі 111 грн. 20 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство Елада при середньообліковій чисельності штатних працівників - 8 осіб, повинно було створити у 2010 році 1 робоче місце, на яке працевлаштувати інваліда. Відповідач не виконав зазначений норматив, чим порушив вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 4 625 грн., виходячи з половини розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню, нараховану на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, в сумі 111 грн. 20 коп., за несвоєчасну їх сплату. В добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти адміністративного позову, а в судовому засіданні 22.11.2011 р. -особисті пояснення по суті спору, в яких зазначив, що вина підприємства у невиконані нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році відсутня, оскільки всі передбачені законом заходи для належного виконання цього обов'язку, було вжито. Зокрема, підприємство протягом 2010 року зверталося до центру зайнятості та до фонду соціального захисту інвалідів з пропозицією надати інваліда для працевлаштування, проте, інвалідів для працевлаштування направлено не було. Зазначені звернення були в усному порядку, письмово підприємство подавало звітність до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за формою 10-ПІ. Також, представник відповідача зазначив, що кількість працюючих осіб на підприємстві перевищувала 8 осіб лише в першому та другому кварталі 2010 року, а у третьому та четвертому воно не перевищувало 7 осіб, що підтверджується відомостями про нарахування заробітної плати. Отже, в середньому ні підприємстві у 2010 р. працювало 7,8 осіб. З урахуванням зазначених обставин, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, розгляд справи завершено в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально -економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менш, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов'язок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство Елада перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10-ПІ Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, що 25.02.2011 р. наданий відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства у 2010 році становила 8 осіб (а.с. 4).

Відповідно, чисельність інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , становить 1 особу.

Проте, у 2010 р. до середньооблікової чисельності штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства Елада особи, яким встановлена інвалідність, не входили (а.с. 4).

Отже, встановлений законом норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, підприємством у 2010 р. не був виконаний.

Також, згідно інформації Дніпропетровського районного центру зайнятості від 28.09.2011 р. № 541, наданої на запит Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство Елада протягом 2010 року звіти за формою 3-ПН Звіт про наявність вакансій , в яких була б заявлена потреба для можливого працевлаштування інвалідів, не надавало (а.с. 18).

В судовому засіданні представником відповідача з цього приводу було зазначено, що підприємство в усній формі зверталося до центру зайнятості з проханням направити інваліда для працевлаштування, проте, вказане прохання залишилося без відповіді.

Вказані пояснення представника відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не є належним доказом виконання обов'язку щодо подання обов'язкової звітності за формою 3-ПН, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Так, відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України Про зайнятість населення № 803-XII від 01.03.1991 р., підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, зазначеними нормами конкретизовано передбачений статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні обов'язок підприємств надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, в частині подання такої інформації за встановленою формою, а також в частині періодичності її надання (щомісячно).

Отже, вказана інформація щомісяця подається до відповідного центру зайнятості за формою № 3-ПН, затвердженою Наказом Міністерства праці і соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 р.

Під час розгляду справи встановлено, що обов'язкова звітність за формою № 3-ПН відповідачем до Дніпропетровського районного центру зайнятості не подавалася взагалі.

Доказів щодо вжиття заходів, спрямованих на створення одного робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда у 2010 році, а також того, що вказане робоче місце дійсно було вакантним протягом всього звітного періоду, відповідачем не надано.

Отже, суд дійшов висновку про те, що вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , у 2010 році відповідачем не виконані.

У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач вказані обставини не довів.

Відповідно до ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст. 19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2010 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними поданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ, виходячи з розміру половини середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 4 625 грн., а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 111,20 грн. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 4 736 грн. 20 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2010 р. вимог ст.ст. 18-20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

Доводи відповідача про неправомірність нарахування позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені у зв'язку з тим, що в 2010 році на підприємстві в середньому працювало 7,8 осіб, суд до уваги не приймає, оскільки, відповідно до ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , обов'язок забезпечити працевлаштування одного інваліда виникає у підприємства за умови, якщо у нього працює від 8 осіб.

При цьому, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, так само, як середньооблікова чисельність інвалідів-штатних працівників, розраховується відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики № 286 від 28.09.2005 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 р. за N 1442/11722, а саме, шляхом підсумовування кількості працівників облікового складу за всі місяці роботи та ділення вказаної суми на 12.

Відповідач у своїх запереченнях зазначив, що протягом 2010 р. на підприємстві працювало 94 особи, а тому середньовікова кількість штатних працівників на рік складала 7,8 осіб (94:12).

Відповідно до п. 3.4 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженої наказом міністерства праці та соціальної політики України № 42 від 10.02.2007 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р., дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Отже, середньооблікова кількість штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства Елада у 2010 р. становила 8 осіб (число 7,8 округлено до цілого числа -до 8), про що відповідач, у відповідності до п. 3.4 вказаної Інструкції, самостійно зазначив у звіті за формою 10-ПІ за 2010 рік, поданому до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

За викладених обставин, суд вважає, що у відповідача в 2010 р. виник обов'язок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості однієї особи, тому його посилання на те, що середньооблікова кількість штатних працівників не досягала нижньої межі, з якої виникає такий обов'язок, є безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства Елада (код ЄДРПОУ 21922838) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31211230700079, отримувач - Дніпропетровський район, банк отримувача - ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ОКПО 25005978) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 р. в сумі 4 625 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять п'ять гривень), та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 111 грн. 20 коп. (сто одинадцять гривень двадцять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В.Чорна