Рішення

від 09.11.2015 по справі 913/745/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

09 листопада 2015 року Справа № 913/745/15

Провадження №33/913/745/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м.Київ

до Приватного підприємства «Рекламно-виробнича група «Рандар», м.Луганськ

про стягнення 27757 грн 73 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №13-11-26184 від 30.09.2015;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «Рекламно-виробнича група «Рандар» (надалі - відповідач) про стягнення 27757 грн 73 коп. сплаченого авансового платежу за договором №32-14 від 16.12.2014.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання п.3.2. зазначеного договору ним на користь відповідача був здійснений авансовий платіж в сумі 27757 грн 73 коп., що становить 30% загальної вартості робіт. Однак, відповідач у встановлений в договорі строк (протягом 55 робочих днів з моменту перерахування попередньої оплати на рахунок відповідача) передбачені договором роботи не виконав, акти приймання-передачі виконаних робіт не підписав, внаслідок чого виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача як замовника.

Оскільки направлена позивачем вимога №13-5-9577 від 21.04.2015 про повернення попередньої оплати була залишена останнім без виконання, позивач звернувся до суду із відповідним позовом та просив стягнути з відповідача суму сплаченого авансового платежу, посилаючись на п.2.5.5. договору, згідно якого, якщо роботи виконані з порушенням його умов, замовник має право вимагати повернення авансу. Крім того, в позовній заяві в обґрунтування заявлених вимог позивач послався на ст.ст.16, 202, 509, 525, 530, 536, 610-612, 615, 626, 629, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України.

В письмових поясненнях від 05.10.2015 позивач навів інше нормативне обґрунтування позовних вимог. Одночасно посилаючись на п.1.3 договору, зазначаючи, що це договір підряду, яким визначені строки початку та завершення робіт, вказані в календарному плані, в додатку №1 до договору, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги також ст.ст. 662, 663, 693, 712 ЦК України, що регламентують відносини сторін за договором купівлі-продажу та поставки товару.

З огляду на неоднозначну позицію позивача у справі, відсутність належного чіткого нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог, визначення правової природи спірних правовідносин сторін та заявленої до стягнення суми, ухвалою господарського суду Луганської області від 05.10.2015 позивача було зобов'язано визначитись з правовою природою заявлених до стягнення грошових коштів та надати детальне нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог. Крім того, за клопотанням представника позивача, у відповідності до ст.69 ГПК України розгляд справи було продовжено на 15 днів, до 18.11.2015 включно.

Від позивача на електронну пошту суду надійшли письмові уточнення до позовної заяви про стягнення коштів (які також були направлені на поштову адресу, однак, на час розгляду справи до суду ще не надходили), в яких позивач повторно послався на положення п.2.5.5. договору, яким закріплено право замовника вимагати повернення авансу якщо роботи виконані з порушенням умов договору, а також ст.ст.16, 202, 509, 525, 530, 536, 610-612, 615, 626, 629 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України.

Крім того, позивач в обґрунтування заявленого позову послався на ч.2 ст.220 ГК України, згідно якої, якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Позивач вказує також на те, що скориставшись правом на повернення сплаченого авансу, закріпленого п.2.5.5.договору, звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансу, що в свою чергу свідчить про відмову позивача від прийняття виконання, як таке, що втратило інтерес для позивача. Оскільки відповідач добровільно не повернув суму авансового платежу, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

У судовому засіданні від 09.11.2015 представником позивача підтримані подані уточнення до позовної заяви, просив здійснювати розгляд спору з їх урахуванням.

Зазначені уточнення позивача прийняті судом до розгляду та оцінені як заява про уточнення нормативного обґрунтування позовних вимог.

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача: вул. 16-я Лінія, буд. 7 А, кв.15, м.Луганськ, Луганської області.

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» ).

Згідно з ст.18 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівВ» від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За інформацією, наведеною Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» на своєму сайті, відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема до м.Луганськ.

За таких обставин, на виконання приписів п.п. 4 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (із наступними змінами) з метою належного повідомлення учасника процесу, що перебуває на території проведення антитерористичної операції, оголошення про час і місце судових засідань були розміщені на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Повідомлення для сторін, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції) офіційного веб-порталу "Судова влада Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчать роздруковані сторінки з мережі Інтернет, наявні в матеріалах справи.

Крім того, з метою повідомлення відповідача про вчинені процесуальні дії, про місце та час судових засідань, суд додатково здійснював повідомлення відповідача шляхом надання телефонограм за вказаним номером телефону, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми, прийняті директором відповідача ОСОБА_2

Також з метою повідомлення відповідача про вчинені процесуальні дії ухвали суду направлялися на зазначену позивачем в позовній заяві адресу для листування з відповідачем (за місцезнаходження складу відповідача) : вул. Промислова, 5-б, м. Вишневе, Київська область.

Таким чином, судом вжито всі необхідні заходи для належного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Однак, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судових засіданнях, не надав суду відзив на позовну заяву. Неприбуття представника у судові засідання та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.11.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

16.12 2014 Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (замовник) та Приватним підприємством «Рекламно-виробнича група «Рандар» (виконавець) укладено договір №32-14 на виготовлення зовнішньої реклами.

Згідно предмету вказаного договору виконавець на свій ризик, із своїх матеріалів, своїми силами та засобами зобов'язувався виконати роботи по виготовленню рекламних засобів (світлової рекламної конструкції) згідно Технічного завдання, а також розмістити виготовлену конструкцію (надалі - Роботи) на зовнішній поверхні козирка будівлі за адресою: м. Київ, вул. Артема, 17, та протягом строку її експлуатації здійснювати належне гарантійне та післягарантійне обслуговування відповідно до вимог цього Договору та чинного законодавства України, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити якісно та вчасно виконані роботи.

Пунктом 1.2. сторони погодили, що світлова рекламна конструкція повинна бути виконана в суворій відповідності до затвердженого замовником Технічного завдання №1, який включає: дизайн-макет, технічний опис та конструктиви (Додаток № 1) та із урахуванням усіх вимог чинного законодавства України щодо такого рекламного засобу.

Право власності на світлову рекламну конструкцію, переходить до замовника з моменту підписання сторонами ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних робіт.

У відповідності до п.2.1.1. договору виконавець зобов'язувався якісно та своєчасно виконати роботи із своїх матеріалів та своїми силами та передати їх замовнику по ОСОБА_2 приймання-передачі.

ОСОБА_3 також було погоджено, що протягом 10 робочих днів з дня, коли про це стане відомо виконавцю, останній має письмово повідомити Замовника: про те, що додержання вказівок Замовника загрожує якості або придатності результату Робіт; про наявність інших обставин, що не залежать від Виконавця і загрожують якості або придатності результату Робіт.

Виконавець зобов'язувався виконувати всі умови та зобов'язання передбачені цим Договором та нести відповідальність за їх невиконання та / або неналежне виконання, тобто з порушенням умов цього Договору (п.2.1.17).

Крім того, Виконавець має право попередньо отримавши дозвіл Замовника достроково закінчити виконання робіт за цим Договором (п.2.2.2).

У відповідності до п.2.4.1. замовник зобов'язується прийняти від виконавця належним чином виконані Роботи на умовах та в строки передбачені цим Договором шляхом підписання ОСОБА_3 прийому-передачі виконаних робіт.

Зокрема, в п. 2.5.4. договору сторони вирішили, що замовник має право відмовитися від Договору та вимагати відшкодування збитків і повернення авансу, якщо Виконавець, своєчасно не розпочав Роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її обумовлений цим Договором строк стає явно неможливим.

Якщо Роботи за цим Договором виконані з порушеннями його умов Замовник має право вимагати від Виконавця на свій вибір або одночасно (разом):

- усунення недоліків за рахунок Виконавця у 10 (десяти) денний строк з дня отримання повідомлення від Замовника;

- пропорційного зменшення передбаченої п.3.1 Договору оплати;

- відшкодування витрат, понесених Замовником у зв'язку з усуненням дефектів чи недоліків власними силами;

- повернення авансу.

Зокрема, вчинення Виконавцем вказаних вище дій не припиняє виконання Робіт за цим Договором.

В розділі 3 договору сторони погодили, що оплата робіт здійснюється у наступному порядку:

- авансовий платіж, у розмірі 30%, що складає: 27 757,73 грн. повинен бути оплачений Замовником протягом 10-ти робочих днів з дня підписання даного договору.

- остаточний розрахунок, у розмірі 70%, що складає : 64 768,02 грн. сплачується Замовником протягом 10-ти робочих днів здати підписання ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних Робіт.

В розділі 4 договору сторонами встановлено, що виконані роботи передаються за ОСОБА_3 приймання-передачі виконаних робіт, що підписується сторонами протягом 5 робочих днів з дня його отримання замовником. Підписаний сторонами ОСОБА_3 є підставою для проведення остаточного розрахунку за виконані роботи.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В додатку №1 до договору №32-14 від 16.12.2014, який є технічним завданням №1, сторонами визначено види робіт, їх вартість і, зокрема строки виконання. Всього на виконання робіт виконавцю надано 55 робочих дні з моменту перерахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок виконавця та надання і узгодження з ним всіх вихідних даних, необхідних для виконання робіт

Як вбачається з матеріалів справи, договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств. ОСОБА_3 розроблене та затверджене технічне завдання, погоджені дизайн-макет, технічний опис рекламної конструкції, яку повинен був виготовити відповідач, затверджені конструктиви, калькуляція матеріалів та робіт, що є додатками та невід'ємною частиною договору.

На виконання п.3.2.1. договору 25.12.2014 позивачем був сплачений відповідачу авансовий платіж в сумі 27 757 грн 73 коп. (30% вартості робіт), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією меморіального ордеру №1506 від 25.12.2014.

Проте, у встановлений в договорі строк (55 робочих днів з моменту перерахування попередньої оплати) відповідач передбачені договором роботи не виконав, рекламну конструкцію не виготовив, належних доказів надсилання або вручення позивачу актів виконаних робіт, підписання їх сторонами згідно п.4.1. договору суду не надав, а отже допустив порушення зобов'язання.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за договором, відсутність фактичної інформації від відповідача про стан виконання робіт, місцезнаходженням якого є м. Луганськ, куди доставляння пошти тимчасово не здійснюється, згідно пояснень представника позивача, наданих в судових засіданнях, позивачем був направлений лист-вимога про повернення попередньої оплати від 21.04.2015 за вих. №13-5-9577 за іншою відомою адресою відповідача в Київській області в м.Вишневе, вул.Промислова 5-б.

Суд зауважує, що процесуальні документи судом також направлялися за вказаною позивачем адресою, однак, як вбачається були повернуті за закінченням терміну зберігання, хоча повідомляючи відповідача телефонограмою про час та місце судових засідань, останнім було підтверджено, що за вказаною адресою знаходяться його склади.

Оскільки відповідачем роботи виконані не були, сплачена сума авансу не повернута, відповіді на направлений лист-претензію не надано, позивач звернувся до суду із відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача суми сплаченого авансового платежу в зв'язку із невиконанням останнім зобов'язань за договором (який не виготовив світлову рекламну конструкцію, не встановив її у визначені в договорі строки, не отримав дозвіл на розміщення реклами строком на 5 років), що призвело до втрати інтересу у замовника, також в наступних письмових поясненнях, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, наводив різне нормативне обґрунтування.

За таких обставин суд зауважує, що у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.

В силу ст. 4 ГПК України господарський суд має право самостійно визначитися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовувати лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог та порушення останнім положень ст. 83 ГПК України.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 18.12.2012 по справі № 6/5005/3915/2012.

Таким чином, суд, вирішуючи спір по суті, повинен надати належну оцінку фактичним обставинам справи, підставам позову, та застосувати відповідну норму права.

Зважаючи на викладене, враховуючи обставини зазначеної справи, принципи судочинства, суд вважає, що невірне розуміння та визначення у позовній заяві та письмових поясненнях правової природи стягуваної суми не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки зазначене буде формальним ухиленням суду від здійснення правосуддя, метою якого є захист порушених прав та інтересів.

Дослідивши обставини справи, зібрані докази та заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із виконанням робіт здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Укладений між сторонами договір №32-14 на виготовлення зовнішньої реклам за своєю правовою природою є договором підряду.

Суд звертає увагу на те, що самі сторони в п.2.5.5. договору передбачили право замовника вимагати від виконавця на свій вибір, якщо роботи за договором виконані з порушенням його умов (зокрема, й строків виконання/невиконання) - повернення авансу.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2 ст. 849 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 320 Господарського кодексу України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним правилом до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні, або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

Зі змісту вищенаведених норм права слідує, що спірна сума грошових коштів у розмірі 27757 грн. 73 коп.. перерахована позивачем відповідачу у якості авансу (попередньої оплати) на підставі договору, є збитками для позивача, а тому підлягає поверненню йому в повному обсязі у зв'язку з невиконанням відповідачем передбачених договором робіт у встановлені строки. Аналогічна права позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2015 по справі № 910/15411/14.

Суд, надаючи оцінку обставинам справи, зауважує про відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачем зобов'язань за договором, акти виконаних робіт сторонами не підписано, відсутні докази звернення відповідача для врегулювання питання щодо встановлення інших строків виконання робіт чи повернення позивачу суми сплаченого авансового платежу.

Крім того, суд зауважує, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, що підтверджується зокрема, наявними в матеріалах справи телефонограмами переданими директору відповідача, однак відповідач своїми процесуальними правами не скористався, доводи позовної заяви не спростував, належних доказів в обґрунтування власної позиції суду не надав.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, та відсутності в матеріалах справи доказів фактичного виконання відповідачем робіт у строк передбачений умовами договору, суд приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 27757 грн. 73 коп. сплаченого авансового платежу є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до п.22 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на час звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду (згідно поштового штемпеля на конверті, позовна заява із доданими матеріалами здана позивачем на пошту 31.08.2015) позивач був звільнений від сплати судового збору у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи зазначене, оскільки відповідач не звільнений від сплати судового збору, судовий збір в сумі 1827 грн 00 коп. згідно ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до Приватного підприємства «Рекламно-виробнича група «Рандар» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Рекламно-виробнича група «Рандар», вул. 16-я Лінія, буд. 7 А, кв.15, м.Луганськ, Луганської області, ідентифікаційний код 37178100, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», вул. Артема, буд.15, м.Київ, ідентифікаційний код 20025456, авансовий платіж в сумі 27757 грн 73 коп., про що видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Рекламно-виробнича група «Рандар», вул. 16-я Лінія, буд. 7 А, кв.15, м.Луганськ, Луганської області, ідентифікаційний код 37178100, в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Київському районі м.Харкова Харківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ 37999675); банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; Код банку отримувача (МФО): 851011; рахунок отримувача: 31214206783004; код класифікації доходів бюджету: 22030001, отримувач - господарський суд Луганської області, код ЄДРПОУ суду - 02844564) судовий збір в сумі 1827 грн 00 коп.

Видати наказ Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м. Луганську Головного управління ДФС у Луганській області після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2015.

Суддя О.В. Драгнєвіч