Рішення

від 11.11.2015 по справі 922/5345/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р.Справа № 922/5345/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківське щіткове об'єднання", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 5054,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Толкачова В.В. довіреність №92 від 11.10.2015 р.;

відповідача - ОСОБА_3 довіреність №НАС 377176 від 06.11.2015р.;

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Харківське щіткове об'єднання" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій позивач просить стягнути з відповідача 5054,40 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №20АР/У від 01.01.13р. Крім того, позивач стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 09 листопада 2015 року оголошувалась перерва до 11 листопада 2015 року о 12:00.

Представник відповідача у судовому засіданні надав клопотання про витребування доказів, яке ним надане через канцелярію суду 11.11.2015р., в якому відповідач просить витребувати: розписку позивача за підписом директора Гончар В.М. проте, що він зобов'язується надати доступ до орендованих приміщень, а відповідач зобов'язується за рахунок коштів з продажу устаткування здійснити оплату за орендовані приміщення; наказ про заборону допуску гр. ОСОБА_1 на територію фабрики, який бачив відповідач 09.11.2015р. Також у клопотанні відповідач просить викликати у судове засідання свідків, що можуть підтвердити інформацію викладену у запереченнях на позов, а саме ОСОБА_5; ОСОБА_6.

Присутній представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про витребування доказів та виклик свідків заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів та виклик свідків, вважає за необхідне у його задоволенні відмовити, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 38 ГПК України, сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ГПК України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням матеріалів справи, а також висловлених в судовому засіданні думок сторін, суд вважає клопотання про витребування доказів необґрунтованим. Так, в клопотанні не зазначено які саме обставини, можуть підтвердити відповідні документи, а також не підтверджено належними доказами значення, яке для правильного вирішення цієї справи можуть мати відповідні обставини. Тобто заявником клопотання не обґрунтовано, що витребувані ним докази відносяться до предмету доказування і відповідають принципу допустимості доказів (господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи -ст. 34 ГПК України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити проте, що позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості за період з 2013 - 2014 рік, а обставини, які можуть підтвердити вказані відповідачем особи, а саме не допущення відповідача ФОП ОСОБА_1 на територію ТОВ "Харківське щиткове об'єднання" відбулися у 2015 році не впливають на розгляд даної справи та не можуть спростувати наявність заборгованості відповідача.

Також відповідачем надано до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, у зв'язку із необхідністю допиту свідків.

Присутній представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи заперечував.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України: спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Враховуючи вищенаведене суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи відмовити.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Зазначав, що документи, які просить витребувати позивач: заява про доступ до орендованого приміщення та наказ за підписом керівника ЗАТ "Харківське щіткове об'єднання" про заборону допуску гр. ОСОБА_1 на територію фабрики, а також виклик свідків, які вказані відповідачем у клопотанні не входить до предмету доказування, та не спростовує наявність у відповідача заборгованості перед позивачем. Також позивач зазначив, що кожна зі сторін повинна довести обставини на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень, та вважає, що обставини на які посилається представник відповідача за 2015 рік ні яким чином не стосується наявності у відповідача заборгованості за 2013-2014 рік.

Присутній представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, про що надав до суду заперечення на позов, в якому зазначав, що відповідач припинив свою діяльність. Між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди про доступ ФОП ОСОБА_1 до орендованого приміщення, про що було оформлено розписку про погашення заборгованості після реалізації устаткування, яке знаходилось у орендованому приміщенні. Відповідач зазначає, що домовленість керівником ЗАТ "Харківське щіткове об'єднання" не дотримана, до орендованого приміщення позивач відповідачу допуску не надав.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 січня 2013 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №20ар/у (далі по тексту - договір), згідно п.1.1. якого позивач надав, а відповідач отримав у тимчасове користування нежитлове приміщення загальної площею 64,8 кв.м., яке належить позивачу на праві власності та розташоване за адресою: м. Харків, пер. Благоєва, 17 з метою розміщення у ньому виробництва та складу.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 2.2 договору, об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому передачі сторонами за договором.

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 01.01.2013 р.

Строк дії договору був визначений у договорів до 01.01.14 р., та був продовжений додатком №1 до договору до 31.12.2014 р.

Відповідно п. 4.1. договору, орендна плата виробництва площі 57,8 кв.м. за ціною 17,70 грн. за 1кв.м. у місяць складає 1023,06 грн. з НДС.

Орендна плата складу площею 7кв.м. за ціною 20,40 грн. за 1кв.м. у місяць складає 142,80 грн. з НДС.

Загальна сума орендної плати за користування приміщенням у місяць за договором складає 1165,86 грн.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та передав відповідачу у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за договором.

Відповідач отримав майно у користування, але орендну плату оплачував не своєчасно, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем, про що свідчать акти звіряння підписані між сторонами станом на 31.12.13р. та рахунками на оплату послуг та актами здачі - приймання робіт (про надання послуг), які містяться у матеріалах справи.

01.01.15р. у зв'язку із тяжким фінансовим становищем відповідач звернувся до позивача із заявою про розірвання договору.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 5084,40 грн., що підтверджується зокрема заявою відповідача на ім'я керівника ЗАТ "Харківське щіткове об'єднання" від 04.02.2015р., в якій відповідач заборгованість у вказаному розмірі визнає у повному обсязі та просить пройти на територію підприємства.

Заперечення відповідача щодо усної домовленості із керівником позивача та викрадення майна з орендованого приміщення 05.11.15р., тобто під час розгляду справи, не спростовує наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 5054,40 грн. за користування орендованим майном в межах строку дії договору.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та експлуатаційним послугам у розмірі 5054,40 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61170, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в АТ "ОТП банк", ІПН НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства "Харківське щіткове об'єднання" (61017, м. Харків, пер. Благоєва, 17, р/р 26008383560600 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код 00307365, ІПН 00 307323620334, св. 29146365) заборгованість по орендній платі та експлуатаційним послугам у розмірі 5054,40 грн. та судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.11.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний