Постанова

від 07.02.2011 по справі 14449/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 лютого 2011 р. № 2а- 14449/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д., Самойлової В.В., Архіпової С.В.,

при секретарі - Бутенко С.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бісстрой" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Бісстрой", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.10.2010 року № 0000341800/0. Позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, вважав його безпідставним та необґрунтованим, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

07.10.2010 року фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «СК Техспецбуд», код ЄДРПОУ 34328794, за період з 01.05.2009 року по 31.10.2009 року.

За результатами перевірки був складений акт № 4646/18-007/34471108 від 12.10.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 7.2.З., п. 7.2.6., п. 7.4.1;п.п. 7.4.4, п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого ПП «БІССТРОЙ» занизило суму ПДВ, що підлягає сплаті в розмірі 62862,16 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 27.10.2010 року було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000341800/0, щодо нарахування платежу - податок на додану вартість, щодо виявлення порушення ПП «БІССТРОЙ» підпункту п.7.4.1; п.п. 7.4.4, п. 7.4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР Закону України «Про податок на додану вартість", у вигляді заниження суми бюджетних зобов'язань в сумі 62862,16 грн.

Згідно акту перевірки ДПІ при співставленні податкового кредиту ПП «БІССТРОЙ» в розрізі контрагентів перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ «СК Техспецбуд», код ЄДРПОУ 34328794.

Фірма ПП «БІССТРОЙ» згідно Додатку 5 у складі податкового кредиту відобразило обсяг придбання послуг від ТОВ «СК Техспецбуд», код ЄДРПОУ 34328794 та суму ПДВ, відповідно: за травень 2009 року - обсяг поставки на суму 82069,88 грн., у т.ч. ПДВ - 13678.32 грн.; за червень 2009 року - обсяг поставки на суму 97271,70 грн., у т.ч. ПДВ - 16211.95 грн.; за липень 2009 року - обсяг поставки на суму 44838,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7473.00 грн.; за серпень 2009 року - обсяг поставки на суму 44726,00 грн., у т.ч. ПДВ - 7454.33 грн.; за вересень 2009 року - обсяг поставки на суму 0,00 грн., у т.ч. ПДВ - 0,00 грн.; за жовтень 2009 року - обсяг поставки на суму 108267,40 грн., у т.ч. ПДВ - 18044.56 грн.

На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що ТОВ «СК Техспецбуд» виконувало ремонтні роботи у Харківській області для ПП «БІССТРОЙ» на підставі договорів, підписаних від імені ОСОБА_3, а саме: Договір № 1203/09 від 12.03.09 року, Договір № 1704/09 від 17.04.09 року, Договір № 0705/09 від 07.05.09 року, Договір № 0306/09 від 03.06.09 року, Договір № 2809/09 від 28.09.09 року.

На виконання умов угод на адресу ПП «БІССТРОЙ» було виписано податкові накладні, підписані від імені ОСОБА_3 та суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредитного року та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. Проведено розрахунків на загальну суму 377172,98 грн. у т.ч. ПДВ 62862.16 грн.

Листом прокуратури Харківської області від 17.02.10 р. повідомлено, що директором ТОВ «СК Техспецбуд» ОСОБА_3 надані пояснення щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК Техспецбуд».

Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ «СК Техспецбуд» № 1/08 від 03.12.08р. засновником, директором та головним бухгалтером згідно уставних документів є ОСОБА_3. Старшим помічником прокурора м. Харкова ОСОБА_4 отримано пояснення ОСОБА_3, що з 12.12.08 по 02.04.2010р. ОСОБА_3 ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності не має, про штатну чисельність та хто фактично здійснював фінансово-господарську діяльність, де фактично знаходиться підприємство не знає, ніколи не зустрічався з посадовими особами підприємств-контрагентів ТОВ «СК Техспецбуд».

Суд не приймає вищезазначені твердження відповідача, оскільки як встановлено судом, гр. ОСОБА_3 з заявою про порушення кримінальної справи стосовно того, що останній не призначав себе директором ТОВ «СК Техспецбуд», не мав відношення до фінансово-господарської діяльності товариства, не розпоряджався його печаткою і не підписував жодних документів, до правоохоронних органів не звертався, кримінальна справа по даним фактам не порушена, вироку суду не має.

Вимогами п. 6, 18 порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями» передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, оригінал податкової накладної надається покупцю товарів (послуг) на його вимогу, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Вимогами пп. 7.2.3. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця та є одночасно звітним податковим і розрахунковим документами, її оригінал надається покупцю, а копія залишається у продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, роботи (послуги) на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На думку відповідача, податкові накладні, що виписані ТОВ «СК Техспецбуд» на адресу ПП «БІССТРОЙ» оформлені з порушенням п. 6. 18 порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 зі змінами та доповненнями «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями», пп. 7.2.3. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями не можуть вважатися звітними податковими та одночасно розрахунковими документами і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до акту ДПІ всі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт підписані від імені директора підприємства ОСОБА_3 складені з порушенням вимог ст. З Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ, як у ПП «БІССТРОЙ» так і у його контрагентів.

Тобто відповідач вважає, що укладені угоди між ТОВ «СК Техспецбуд» та ПП «БІССТРОЙ» на виконання ремонтних робіт приміщень у Харківській області, не спричиняли реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим при проведені операцій з ТОВ «СК Техспецбуд» порушено вимоги пп. 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, пп. 7.4.4 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ПП «БІССТРОЙ» зависило податковий кредит за період 01.05.2009-31.10.2009 року у сумі ПДВ 62862,16 грн.

У відповідності до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-вр від 03.04.1997 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.

Податковий кредит по податку на додану вартість був задекларований позивачем на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «СК Техспецбуд» на загальну суму 62862,16 грн.

Податкові накладні були складені та видані ПП «БІССТРОЙ» на підставі договорів, актів прийому-передачі виконаних робіт, та розрахункових документів-платіжних доручень про сплату вказаних робіт.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, у порядку, передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає реєстрацію осіб як платників податку на додану вартість податковим органами.

ТОВ «СК Техспецбуд» зареєстроване платником ПДВ про що видане свідоцтво ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, ТОВ «СК Техспецбуд» мало право видавати податкові накладні на адресу позивача, а ПП «БІССТРОЙ» в свою чергу правомірно віднесло суми зазначені в податкових накладних до складу податкового кредиту.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що позивач не має права на віднесення сум, зазначених у податкових накладних до податкового кредиту, оскільки контрагент позивача ТОВ «СК Техспецбуд» надає звітність до податкової інспекції, яка підписана не директором підприємства, а іншою невстановленою особою.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Підпункти 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. У даному випадку така відповідальність покладена на ТОВ «СК Техспецбуд».

При цьому, слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України „Про оподаткування прибутку підприємствВ» та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Із встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що правочини між позивачем та ТОВ "СК Техспецбуд" на виконання ремонтних робіт приміщень у Харківській області укладено у відповідності до вимог чинного законодавства та фактично виконано у встановлений сторонами строк.

Що стосується тверджень відповідача про нікчемність правочину, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та Товариством «СК Техспецбуд» є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договір який був укладений між позивачем та Товариством «СК Техспецбуд» визнаний судом недійсним. Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений між позивачем та контрагентом є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів п.п. 2.3.4 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Отже, такі висновки органу податкової служби, що договір є нікчемним, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого суб’єктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобов’язаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Бісстрой" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0000341800/0 від 27.10.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Бісстрой" судові витрати в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійк).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14.02.2011 року

Головуючий суддя М.Д. Кухар

Судді В.В. Самойлова

ОСОБА_5