Постанова

від 16.11.2015 по справі 826/14879/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 листопада 2015 року № 826/14879/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Баума» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баума» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 20 березня № 0001052204 та від 20 березня № 001052204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14879/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 серпня 2015 року.

У судовому засіданні 17 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що згідно направлення від 19 лютого 2015 року № 361/22-04П, наказу 19 лютого 2015 року № 403, та на підставі постанови слідчого другого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 22 вересня 2014 року, винесеної по матеріалам досудового розслідування, внесеного до ЄДР за № 32014100010000181 від 25 липня 2014 року, відповідно до підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Баума» (код ЄДРПОУ 35506974) з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп» за весь період фінансово-господарських взаємовідносин, за результатом якої складено акт перевірки від 04 березня 2015 року № 16/26-57-22-04-10/35506974.

Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення:

підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Баума» занижено податок на прибуток за 2013 та 2014 роки на загальну суму 265751,00 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 200663 грн. та за 2014 рік на суму 65088,00 грн.;

пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 181.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» в результаті чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Баума» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 283544,00 грн.

На підставі вищезазначених висновків прийнято наступні податкові повідомлення - рішення від 20 березня 2015 року:

- № 0001052204, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Баума» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 332188,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 265751,00 грн., за штрафними санкціями - 66437,75 грн.;

- № 0001062204, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Баума» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 354430,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 283544,00 грн., за штрафними санкціями - 70886,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями контролюючого органу позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення від 20 березня 2015 2015 року № 0001052204 та № 0001062204- залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (копії рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 14 травня 2015 року № 7758/10/26-15-10-05-35 та ДФС України від 10 липня 2015 року № 14446/6/99-99-10-01-04-25).

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 04 березня 2015 року № 16/26-57-22-04-10/35506974.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп», обставини використання наданих послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як зазначено позивачем, між ТОВ «Баума» та ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп» були укладені договори про надання вантажно-розвантажувальних робіт шляхом експлуатації колісних екскаваторів.

Разом з цим, позивачем не надано відповідних договорів, укладених з ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп» ні під час проведення перевірки контролюючим органом, ні під час подання адміністративного позову, ні під час розгляду справи, відповідних клопотань з цього приводу не заявлено.

Так, позивачем, в якості доказів реальності виконання умов договорів, укладених останнім з ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп» надано рахунки на оплату, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунки-фактури, податкові накладні, картки по рахунках 631, банківські виписки за відповідні періоди.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп» у зв'язку з придбанням відповідних послуг.

Суд звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Обґрунтовуючи необхідність придбання послуг у ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп», позивач посилається на замовлення третіх осіб, відносно яких виконувались роботи контрагентами позивача з вантажно-розвантажувальних робіт спецтехнікою контрагентів.

На підтвердження зазначеного, позивачем надано копії договорів від 10 січня 2012 року № 02/01-12, від 10 січня 2012 року № 01/01-12, від 14 квітня 2014 року № 18/К08.2-Г/14, від 17 травня 2013 року № 01/05-13, від 23 липня 2014 року № 230714/1 та додаткові угоди, акти приймання виконаних робіт, рахунки фактури до вказаних договорів.

Крім того, позивачем надано договори оренди складських приміщень від 01 червня 2011 року та від 20 вересня 2013 року на підтвердження зберігання транспортних засобів та подорожні листи на підтвердження використання у ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп» спецтехніки для виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Однак, враховуючи відсутність договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп», що в свою чергу унеможливлює встановити факт виконання договірних взаємовідносин, зокрема на яких умовах останніми надавались послуги екскаватора, строки такого надання, можливість наявності обов'язкових заявкок та погоджень, які мають бути виконані роботи та в який час та в яких об'ємах, умови та строки проведення оплати за надані послуги, а також довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, що в свою чергу не дає можливість встановлення реальності виконання договірних взаємовідносин, а отже, не підтверджує факт використання наданих контрагентами послуг в господарській діяльності позивача, а лише фіксує господарські операції з вищезазначеними контрагентами.

На підставу ненадання відповідних договорів, укладених з ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп» позивач посилається на укладання таких договорів у спрощеній формі.

Так, відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Однак, і будь-яких листів, факсограмам, телеграмам, телефонограмам тощо, позивачем суду не надано.

У свою чергу, наявні у матеріалах справи податкові накладні містять лише загальну назву - послуги екскаватора колісного, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Разом з цим, з аналізу норм договорів, укладених з третіми особами, на замовлення яких позивачем було отримано послуги від ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп», вбачається відсутність положень стосовно залучення до відповідних послуг третіх осіб, а відтак, виконання відповідних договірних зобов'язань покладено саме на позивача.

Так, судом не приймаються до уваги доводи позивача про наявність ділової доцільності на укладення відповідного договору з огляду на необхідність виконання останнім своїх зобов'язань перед третіми особами.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, в рамках кримінального провадження № 32014100010000181, за ознаками правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 205 ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України, припинено діяльність «конвертаційного центру» та встановлено ряд підприємств з ознаками фіктивності.

Так, зокрема з протоколу допиту свідка ОСОБА_2, який документально являвся директором та засновником ТОВ «Скайф груп», вбачається, що про зазначене підприємство йому невідомо, реєстрація такого підприємства ним не здійснювалась, банківські рахунки не відкривались, податкова звітність не подавалась, довіреностей на право ведення господарської діяльності від його імені не підписувалось.

Також, протоколу допиту свідка ОСОБА_1 (директор та головний бухгалтер ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп» ) вбачається, що а період взаємовідносин з ТОВ «Баума», нею було зареєстровано ТОВ «Голден пікс» на своє ім'я за грошову винагороду не маючи на меті ведення господарської діяльності.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «Скайф груп», ТОВ «Голден пікс», ТОВ «Віканта груп» первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Таким чином, суд погоджується з висновком контролюючого щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ «Баума» актів здачі-прийняття наданих послуг та податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат на придбання товарів/послуг до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 181.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Баума» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Баума» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баума» (код ЄДРПОУ 35506974) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник