Постанова

від 12.11.2015 по справі 809/185/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2015 року Справа № 876/4130/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Качмара В.Я.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника відповідача - Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Рогатинському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області) на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року по справі № 809/185/15 за позовом Селянсько-фермерського господарства Кулеші Михайла Михайловича до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Селянсько-фермерське господарство Кулеші Михайла Михайловича (далі - СФГ Кулеші М.М.) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у Рогатинському районі), в якому просило визнати протиправними дії посадових осіб відповідача при проведенні перевірки та документуванні її результатів, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27 жовтня 2014 року № 0000682200 та № 0000712200.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 27 жовтня 2014 року № 0000682200 та № 0000712200. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України в користь СФГ Кулеші М.М. 414,12 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ДПІ у Рогатинському районі подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 07 жовтня 2014 року № 548/220/22172888, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу в.о. начальника ДПІ у Рогатинському районі Адамович О.В. від 22 вересня 2014 року № 235 «Щодо проведення позапланової виїзної перевірки СФГ Кулеші М.М.» посадовим особам органу державної податкової служби видано направлення на проведення позапланової виїзної документальної перевірки СФГ Кулеші М.М. з 22 вересня 2014 року тривалістю 5 робочих днів.

Наказом в.о. начальника ДПІ у Рогатинському районі Адамович О.В. від 26 вересня 2014 року № 245 «Щодо продовження термінів проведення позапланової виїзної документальної перевірки СФГ Кулеші М.М.» відповідно до пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України продовжено термін проведення перевірки на 2 дні з 29 вересня 2014 року.

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки СФГ Кулеші М.М. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (з податку на прибуток за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2013 року та з податку на додану вартість за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2014 року) складено акт перевірки від 07 жовтня 2014 року № 548/220/22172888, на підставі якого ДПІ у Рогатинському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 жовтня 2014 року № 0000682200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 586836,00 грн., з яких на 469469,00 грн. за основним платежем та на 117367,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000712200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1081831,00 грн., з яких на 865465,00 грн. за основним платежем та на 216366,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 135.1 статті 135, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149, пункту 151.1 статті 151, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 469469,00 грн., а також пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 865465,00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на те, що в СФГ Кулеші М.М. відсутні первинні документи, які б підтверджували факт вирощування ним сільськогосподарських культур у таких обсягах, що надають право суб'єкту господарювання перебувати на спеціальному режимі оподаткування в порядку, визначеному статтею 209 Податкового кодексу України, що в свою чергу виключає можливість його звільнення від установлених законом зобов'язань зі сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за операціями з реалізації сільськогосподарської продукції.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарська діяльність позивача протягом 2011-2013 років відповідала критеріям платника фіксованого сільськогосподарського податку, передбачених статтею 301 Податкового кодексу України, та підтверджується розрахунками питомої ваги частки сільськогосподарського товаровиробництва, а тому контролюючим органом протиправно донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішення. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача при проведенні перевірки та документуванні її результатів, то суд першої інстанції залишив її без задоволення, оскільки в даному випадку мала місце виїзна перевірка, а директором СФГ Кулеші М.М. допущено працівників контролюючого органу до її проведення.

Суд частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як видно з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09 жовтня 2014 року, основним видом діяльності СФГ Кулеші М.М. є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно з свідоцтвом № 100187553 СФГ Кулеші М.М. з 01 січня 2009 року зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Також він був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

За правилами пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, застосування платником спеціального режиму оподаткування у порядку наведених правових норм за своїм змістом є перевагою, наданою суб'єктам підприємницької діяльності зі статусом сільськогосподарського товаровиробника, пов'язаною із звільненням від установлених законом зобов'язань зі сплати податкових зобов'язань до державного бюджету.

Згідно з пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України.

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування.

Крім цього, відповідно до пункту 209.16 статті 209 Податкового кодексу України обробка чи переробка продукції, одержаної в результаті діяльності платника податку у сфері сільського та лісового господарства і рибальства, вважається діяльністю у сфері сільського та лісового господарства і рибальства за умови, якщо така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку (крім їх придбання в інших осіб).

Так, протягом 2011-2014 років СФГ Кулеші М.М. здійснювало реалізацію меляси бурякової, яка, на його думку, є продукцією власного виробництва, одержаною від переробки вирощеного цукрового буряка на власних і орендованих землях, виходячи з чого ним і зроблено розрахунки питомої ваги частки сільськогосподарського товаровиробництва, які були надані суду.

В підтвердження вказаної вище обставини, позивачем надано суду копії податкових та видаткових накладних на поставку меляси бурякової, договору оренди трактора марки МТЗ-80 від 25 січня 2010 року, укладеного з ОСОБА_4 строком на 5 років та договору оренди двох вантажних автомобілів марки КАМАЗ 5511 від 17 серпня 2010 року, укладеного з ОСОБА_5 строком на 5 років.

З листа відділу Держземагентства у Рогатинському районі Івано-Франківської області від 28 вересня 2014 року № 465/19/30 видно, що позивачу на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 6,0 га для ведення селянського фермерського господарства на території Світанківської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області (державний акт ІФ-10-30/3/000018).

Натомість, згідно з відповідей Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області та управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області на запити Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області у позивача відсутні зареєстровані транспортні засоби і техніка.

Станом на 01 липня 2014 року згідно з податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, кількість осіб працюючих у позивача становила одну особу - керівника.

Крім цього, позивачем не надано жодних первинних документів на підтвердження вирощування, збирання та переробки сільськогосподарської продукції (цукрового буряка), зокрема, актів виконання робіт із здійснення посіву та використання посівних матеріалів у відповідних обсягах, актів оприбуткування вирощеної продукції та інших документів з виконання робіт з переробки сільськогосподарської продукції, її транспортування, складенням яких опосередковують господарські операції у межах даного виду господарської діяльності.

Вказані документи ним також не були надані на письмові запити суду.

Таким чином, податкові та видаткові накладні з реалізації меляси бурякової та договори оренди транспортних засобів не свідчать про вирощення позивачем сільськогосподарських культур (цукрового буряка) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також не дають можливості встановити обсяги вирощеної ним сільськогосподарської продукції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що СФГ Кулеші М.М. не відповідає критеріям, які надають право на застосування спеціального режиму оподаткування та бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, передбаченого для сільськогосподарських підприємств, а тому відповідачем правомірно донараховано йому податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішення.

Що стосується правомірності дій посадових осіб відповідача при проведенні перевірки СФГ Кулеші М.М. та документуванні її результатів, то судом першої інстанції вірно зазначено, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки, що відповідає позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема, у постанові від 24 грудня 2010 року по справі № 21-25а10.

За наведених обставин, суд вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року по справі № 809/185/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову Селянсько-фермерського господарства Кулеші Михайла Михайловича до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

В.Я. Качмар

Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2015 року.