Ухвала

від 16.11.2015 по справі 130/2944/15-ц

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/130/5/2015

130/2944/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

16.11.2015 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участі секретаря Бондар С.В.,

заявника ОСОБА_1,

прокурора Касько В.М.,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жмеринського міськрайонного суду від 15 травня 2015 року за заявою заступника Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (заінтересовані особи - Управління Держземагенства у Жмеринському районі Вінницької області та ОСОБА_3) про визнання спадщини відумерлою, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення Жмеринського міськрайонного суду від 15 травня 2015 року, постановлене в справі за заявою заступника Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (заінтересовані особи - Управління Держземагенства у Жмеринському районі Вінницької області та ОСОБА_3) про визнання спадщини відумерлою за нововиявленими обставинами. Цим рішенням спадщину, яка відкрилась після смерті 10 січня 2009 року ОСОБА_4, у тому числі щодо права власності останньої на земельну ділянку № 261, площею 1,6108 га на території Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, кадастровий номер 0521083700:02:001:0064, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 417099, визнано відумерлою та передано територіальній громаді Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Свою заяву мотивувала тим, що 10 січня 2009 року померла жителька с. Лисогірка Жмеринського району ОСОБА_4, яка за життя склала заповіт на користь ОСОБА_3, який був рідним братом заявниці ОСОБА_1. 22 жовтня 2014 року ОСОБА_3 помер, перебуваючи за кордоном. Спадкоємцями ОСОБА_3 є його син ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_6, які не звертались з заявою про прийняття спадщини. Дружина померлого сказала, що вона не буде займатися спадщиною. Тому, на думку заявника, вона є єдиним спадкоємцем за законом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просила скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду від 15 травня 2015 року про визнання спадщини відумерлою та постановити рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора, оскільки вважає себе спадкоємцем ОСОБА_3 як рідна сестра. Пояснила, що її покійний брат, який проживав у Великій Британії і там же помер, не приймав спадщини по заповіту з 2009 року по день своєї смерті у 2014 році.

Прокурор просила відмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення, оскільки покійний ОСОБА_3 не прийняв спадщину на протязі п'яти років з дня смерті спадкодавця, тому не набув права на спадкове майно.

Представник Лисогірської сільської ради також вважала заяву такою, що не підлягає задоволенню, підтримала думку прокурора..

Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла 10 січня 2009 року в с. Лисогірка Жмеринського району (а.с.87).

Згідно з копією довідки виконавчого комітету Лисогірської сільської ради №190 від 07 липня 2015 року ОСОБА_4 дійсно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. На час відкриття спадщини зі спадкодавицею ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.80).

Відповідно до ч.2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

13 серпня 2002 року ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_3 (а.с.86). Однак ОСОБА_3 помер 22 жовтня 2014 року (а.с.88).

Відповідно до ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Тому спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 син та дружина ОСОБА_3 могли стати лише за право представлення на підставі ст. 1266 ЦК України.

Стаття 1270 ЦК України встановлює строк для прийняття спадщини - шість місяців з дня її відкриття.

З часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 і до смерті ОСОБА_3 пройшло більше чотирьох років.

Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Інші потенційні спадкоємці не зверталися до нотаріуса з приводу прийняття спадщини чи до суду з приводу додаткового строку для прийняття спадщини протягом п'яти років з часу відкриття спадщини ОСОБА_4.

Згідно з ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох місяців.

На час смерті ОСОБА_3 строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 минув.

Тому відповідно до ч.2 ст. 1277 ЦК України заява про визнання спадщини відумерлою, яка було подана через п'ять років після відкриття спадщини, подана прокурором в інтересах Лисогірської сільської ради на законних підставах.

Та обставина, що на даний час існують потенційні спадкоємці, не може бути підставою для скасування рішення суду про визнання спадщини відумерлою, оскільки жоден з таких спадкоємців не звернувся у встановлений законом строк з приводу прийняття спадщини. З поданих ОСОБА_1 документів не вбачається, що після смерті ОСОБА_3 будь-хто зі спадкоємців звертався на протязі шести місяців з приводу прийняття після його смерті спадщини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 365 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1220, 1221, 1223, 1258, 1261, 1266, 1270, 1272, 1276, 1277 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жмеринського міськрайонного суду від 15 травня 2015 року за заявою заступника Жмеринського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Лисогірської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (заінтересовані особи - Управління Держземагенства у Жмеринському районі Вінницької області та ОСОБА_3) про визнання спадщини відумерлою - залишити без задоволення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд на протязі п'яти днів з дня її оголошення.

Головуючий К.Шепель