Рішення

від 13.11.2015 по справі 902/1229/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 листопада 2015 р. Справа № 902/1229/15

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засіданні ОСОБА_1,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом : публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (вул. Воздвиженська, 56, м. Київ, 04071; вул. Лютеранська, 9/9, м. Київ, 01001)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Буковини" в особі ліквідаційної комісії з припинення (вул. Київська, буд. 115, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100)

про визнання кредитором з сумою вимог 10182469 грн 98 коп.,

ВСТАНОВИВ :

публічним акціонерним товариством "Енергобанк" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Буковини" в особі ліквідаційної комісії з припинення про визнання кредитором з сумою вимог 10182469 грн 98 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем в ході своєї ліквідації проігноровано звернення ПАТ "Енергобанк" щодо визнання кредиторських вимог в сумі 10182469 грн 98 коп. незважаючи на те, що заява подана в межах строку для пред’явлення вимог кредиторів. Таким чином, посилаючись на положення ст. 112 Цивільного кодексу України, публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернувся до суду із зазначеними вище позовними вимогами.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.09.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1229/15 з призначенням її до розгляду.

Тричі ухвалами суду розгляд справи відкладався з об’єктивних причин та через необхідність витребування додаткових доказів по справі, про що свідчать ухвали від 07.10.2015р., 20.10.2015р., 02.11.2015р. При цьому ухвалою суду від 02.11.2015р. продовжено, передбачений ст.69 ГПК України, строк розгляду справи на 15 днів.

В судове засідання на визначену дату (13.11.2015р.) представники сторін не з"явилися не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією.

Разом з тим 10.11.2015р. на адресу суду від позивача надійшов лист №б/н від 03.11.2015р. з доданим до нього розрахунком заборгованості ТОВ «Імідж Буковини», в якому він просить провести розгляд справи за його відсутності.

Суд, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задовольнив вищевказане клопотання позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відтак ухвалив провести розгляд справи за відсутності останнього.

Поряд з цим щодо неявки в судове засідання представника відповідача суд зазначає наступне.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилалась останньому ухвали від 07.10.2015р., 20.10.2015р., 02.11.2015р. Поряд з цим направлені судом на адресу відповідача ухвали підприємством зв’язку повернуті з відміткою "за зазначеною адресою діючого ТОВ не існує", відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи, що направлення ухвали здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.06.2007 року між акціонерним банком «Енергобанк», правонаступником прав та обов’язків якого є ПАТ «Енергобанк» (банк, позивач) та дочірнім підприємством "Імідж Буковини" закритого акціонерного товариство «Імідж Закарпаття», правонаступником прав та обов’язків якого є ТОВ «Імідж Буковини» (позичальник відповідач) укладено договір про надання кредиту №706-42 від 21.06.2007р., зі змінами та доповненнями внесеними до нього додатковими угодами №1 від 19.07.2007р., №2 від 19.09.2007р., №3 від 23.11.2007р., №4 від 13.05.2008р., №5 від 19.12.2008р., №6 від 05.02.2009р., №7 від 18.06.2009р., №8 від 30.09.2010р. (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору (зі змінами та доповненнями) банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 5500000 грн терміном дії до 15.06.2015р.

Згідно із п. 3.1 Договору (зі змінами та доповненнями) позичальник сплачує банку за користування кредитною лінією 21 % річних.

Відповідно до п. 3.3 Договору (зі змінами та доповненнями) банк нараховує відсотки, виходячи із встановленої в договорі відсоткової ставки і фактичного залишку заборгованості в останній робочий день місяця за календарний місяць, а позичальник сплачує відсотки щомісячно до 08-го числа (включно) наступного за звітним місяцем шляхом перерахування на їх рахунок в банку, при цьому датою сплати відсотків вважається дата зарахування сплаченої суми на рахунок в банку. База розрахунків-365 (366) календарних днів

Остаточний розрахунок за відсотками в день повного погашення заборгованості за кредитною лінією.

Відповідно до п.4.2. Договору (зі змінами та доповненнями) банк має право в односторонньому порядку достроково вимагати повернення кредиту та стягувати достроково з позичальника всю суму заборгованості, враховуючи відсотки та пеню при невиконанні позичальником договірних зобов'язань.

Згідно із п.5.2. Договору (зі змінами та доповненнями) позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасне повернення заборгованості за кредитною лінією згідно з п.п. 1.1., 3.4. Договору і сплату відсотків за користування кредитною лінією згідно з п. 3.1., п. 3.3. кредитного договору.

Відповідно до п. 5.4. Договору (зі змінами та доповненнями) при порушенні термінів сплати відсотків або повернення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки та відсотки із розрахунку 28 % річних.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про особовим рахункам відповідача з 01.12.2006р. по 18.12.2013р.

Однак позичальник в порушення п. 1.1, п. 3.4, п. 5.2 Договору (зі змінами та доповненнями) не сплатив відсотки за користування кредитом та не повернув банку кредитні кошти у встановлені Договором терміни.

13.09.2013р. позивачем направлено на адресу відповідача лист-вимогу про порушення зобов’язань за договором про надання кредитної лінії №706-42 від 21.06.2007р. із вимогою погасити наявну заборгованість за кредитним договором. Проте, як свідчать матеріали справи, відповіді на вказану вимогу від ТОВ В«Імідж БуковиниВ» позивачем не отримано, кредитних коштів останнім не повернуто.

Таким чином, у відповідача (позичальник) перед позивачем (банк) виникла заборгованість по кредитному договорі в сумі 10182469 грн 98 коп., з яких 5498630 грн 59 коп. заборгованість за кредитом, 4224096 грн 20 коп. заборгованість по відсоткам, 299638 грн 24 коп. пеня за прострочення повернення кредиту, 160104 грн 95 коп. пеня за прострочення сплати відсотків.

Як встановлено судом та зазначає позивач, у бюлетені державної реєстрації №320(15) 2015р. опубліковано оголошення щодо прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим органом рішення щодо припинення юридичної особи (ліквідації) товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Буковини». У вказаному оголошені вказано, що строк заявлення кредиторами свої вимог встановлений до 08.08.2015 року.

10.08.2015 року позивачем (оскільки 08.08.2015р. (останній день для заявлення кредиторських вимог) припадав на вихідний день, а першим після вихідних днів є 10.08.2015р.), надіслано на адресу відповідача в особі голови ліквідаційної комісії з припинення ТОВ В«Імідж БуковиниВ» заяву від 07.08.2015р. з вимогою щодо задоволення кредиторських вимог в загальному розмірі 10182469 грн 98 коп.

Однак, як свідчать матеріалами справи та зазначає позивач у позові, вказана заява разом з додатками підприємством зв’язку були повернуті на адресу позивача у зв’язку з тим, що за вказаною адресою ТОВ «Імідж Буковини» не існує.

Посилаючись на ухилення товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Буковини» від розгляду заяви про задоволення кредиторських вимог та ст. 60, 61 ГК України, ст. 112 ЦК України, позивач звернувся з позовом до суду про визнання його кредитором відповідача з сумою вимог 10182469 грн 98 коп.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив із наступного.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 2 названої статті встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Як зазначалося вище судом, у бюлетені державної реєстрації №320(15) 2015р. опубліковано оголошення щодо прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим органом рішення щодо припинення юридичної особи (ліквідації) товариства з обмеженою відповідальністю «Імідж Буковини». У вказаному оголошені вказано, що строк заявлення кредиторами свої вимог встановлений до 08.08.2015 року.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно із ч.1 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Згідно з ч.3 ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Частиною 6 ст. 105 Цивільного кодексу України визначено, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч.8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 2 статті 112 ЦК України передбачено, що кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду.

Таким чином, законодавець пов'язує право позивача на звернення до суду за захистом порушеного права, зокрема, з обставинами наявності відмови ліквідаційної комісії відповідача у внесенні вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу або ухилення від їх розгляду, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у даній справі. При цьому такі дії ліквідаційної комісії, як ухилення від розгляду вимог кредитора та повна або часткова відмова у визнанні вимог кредитора, можуть бути оскаржені кредитором до суду шляхом подання відповідного позову протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову. У разі встановлення наявності таких підстав, суду слід з'ясувати також і розмір кредиторських вимог позивача, у зв'язку з чим необхідно взяти до уваги та надати належну правову оцінку наявній в матеріалах справи заяві позивача, в якій позивач просить суд визнати його кредитором відповідача з сумою вимог.

Як встановлено судом, заява позивача про визнання кредитором відповідача з сумою вимог 10182469 грн 98 коп. подана ним у встановлений законом строк для пред’явлення вимог кредиторів до боржника, що ліквідується.

Оскільки, позивач в передбачений законодавством строк звернувся до ліквідаційної комісії відповідача з вимогою про задоволення його грошових вимог, тобто в межах строків, які передбачені законодавством для таких звернень, та зважаючи на те, що наведені в розрахунках позивача кредиторські вимоги до відповідача в частині 5498630 грн 59 коп. заборгованості за кредитом та 4224096 грн 20 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом підтвердженні наявними в матеріалах справи доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, відповідачем не заперечені та належним чином не спростовані, суд дійшов висновку, що вказані вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Щодо кредиторських вимог позивача до відповідача в частині 299638 грн 24 коп. пені за прострочення повернення кредиту за період з 13.03.2013р. по 12.03.2014р. та 160104 грн 95 коп. пені за прострочення сплати відсотків за період з 13.03.2013р. по 12.03.2014р., суд зазначає наступне.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.4. Договору (зі змінами та доповненнями) при порушенні термінів сплати відсотків або повернення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки та відсотки із розрахунку 28 % річних.

Надаючи оцінку доданому позивачем до позовної заяви розрахунку пені за прострочення сплати повернення кредиту та за прострочення сплати відсотків, судом встановлено, що ПАТ «Енергобанк» здійснив нарахування пені за періоди з 13.03.2013р. по 12.03.2014р., тобто за періоди понад 6 (шість) місяців.

Поряд з цим ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Однак умовами укладеного кредитного договору, сторонами не було погоджено іншого строку нарахування пені, а тому правомірною є пеня заявлена за періоди з 13.03.2013р. по 13.09.2013р. (в межах шестимісячного строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ЦК України).

Таким чином піддягають до задоволення кредиторські вимоги позивача в цій частині в слідуючому розмірі: пеня за прострочення повернення кредиту за період з 13.03.2013р. по 13.09.2013р. в сумі 127668 грн 96 коп. та пеня за прострочення сплати відсотків за період з 13.03.2013р. по 13.09.2013р. в сумі 57812 грн 11 коп.

В задоволенні кредиторських вимог позивача в частині 171969 грн 28 коп. пені за прострочення повернення кредиту та 102292 грн 84 коп. пені за прострочення сплати відсотків слід відмовити.

Відтак, з огляду на вищевказане, підлягають до задоволення кредиторські вимоги позивача в загальній сумі 9908207 грн 86 коп. (5498630 грн 59 коп. заборгованість за кредитом + 4224096 грн 20 коп. заборгованість по відсоткам за користування кредитом + 127668 грн 96 коп. пеня за прострочення повернення кредиту + 57812 грн 11 коп. пеня за прострочення сплати відсотків).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне на підставі ст.49 ГПК України покласти судові витрати зі сплати судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, розподіляючи судові витрати, суд враховує положення Закону України В«Про судовий збірВ» в редакції чинній до 01.09.2015 року, з огляну на наступне.

В силу вимог ч.3 ст. 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, загальним, таким, що поширюється на всі акти цивільного законодавства, є правило, відповідно до якого новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов’язків, що виникли після набрання ним чинності, і до тих юридичних фактів, що настали після набрання чинності таким актом. Тобто, усі ті юридичні наслідки, які відповідно до юридичних фактів, що відбулися в минулому, вже настали, за загальним правилом, зберігають свою силу. Натомість усі юридичні факти, що виникли після набрання чинності но вим актом, підпадають під його дію.

З матеріалів справи видно, що при зверненні позивача з позовом до суду (27.08.2015 року) діяла редакція Закону України В«Про судовий збірВ» (до 01.09.2015 року), відтак враховуючи, що юридичний факт (звернення позивача з позовом до суду) мав місце до 01.09.2015 року, при розподілі господарських витрат суд враховує положення Закону України В«Про судовий збірВ» в редакції чинній до 01.09.2015 року

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю "Імідж Буковини" в особі ліквідаційної комісії з припинення (вул. Київська, буд. 115, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 25079310) визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (вул. Воздвиженська, 56, м. Київ, 04071; вул. Лютеранська, 9/9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 19357762) у розмірі 9908207 грн 86 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Буковини" в особі ліквідаційної комісії з припинення (вул. Київська, буд. 115, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, код ЄДРПОУ 25079310) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2370 грн 39 коп.

Відмовити в задоволенні позову в частинні визнання кредиторських вимог в сумі 274262 грн 12 коп.

Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 листопада 2015 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (вул. Воздвиженська, 56, м. Київ, 04071; вул. Лютеранська, 9/9, м. Київ, 01001)

4 - відповідачу (вул. Київська, буд. 115, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100