Рішення

від 16.11.2015 по справі 902/1260/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 листопада 2015 р. Справа № 902/1260/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 будівельників України" АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Груп" 21000, м. Вінниця, вул. П. Осипенко, 9, оф. 209

про стягнення 1448844,50 грн.

Головуючий суддя Баранов М.М.

При секретарі судового засідання Сидоренко О.О.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_3, адвокат, ордер КС № 175602 від 09.09.2015 року, довіреність від 01.09.2015 року;

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Господарським судом Вінницької області здійснюється розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 будівельників України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Груп" про стягнення 1448844,50 грн. попередьної оплати

Ухвалою від 20.10.2015 року розгляд справи відкладено на 02.11.2015 року та ухвалою суду від 02.11.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.11.2015 року.

В судове засідання 16.11.2015 року з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив їх задовільнити. Додатково пояснив суду, що позивач готовий забрати попередньо оплачений товар (пісок річковий), однак не має можливості цього зробити в зв'язку з наявністю заборони на його вивезення, яка накладена ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19.08.2015 року.

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні 16.11.2015 року: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить підпис директора ТОВ "ОСОБА_2 Груп" ОСОБА_4 на розписці про повідомлення про дату наступного судового засідання 16.11.2015 року (а.с. 123).

Cуд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

У відзиві на позов, поданому в судовому засіданні 02.11.2015 року, відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивач не передав всі товаро-транспортні накладні, не надав доказів невиконання його заявок, а відповідач не чинить перешкод для того, щоб позивач забрав оплачений товар.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 15.12.2014 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 будівельників України" і відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Груп" було укладено договір поставки №1/12, відповідно до п. 1.1. якого відповідач, як постачальник, зобов'язався передати позивачу як покупцю, а позивач прийняти та оплатити товар - пісок річковий.

Згідно п. 2.1. договору поставки № 1/12 від 15.12.2014 року, постачальник зобов'язується відвантажити покупцеві товар згідно заявки, яка надається за день до відвантаження. Покупець зобов'язується самостійно забрати товар зі складу постачальника, що знаходиться за адресою: територія Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області, район Осокорки, другий шлюз.

Ціна товару зазначається в специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п. 3.1. договору поставки № 1/12 від 15.12.2014 року).

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2015 року (п. 8.1. договору поставки № 1/12 від 15.12.2014 року).

Позивачем в якості попередньої оплати було перераховано грошові кошти в сумі 2950000,00 грн., що підтверджується наступними доказами: банківською випискою АТ "Укрсіббанк", платіжним дорученням №2813 від 15.01.2015 року на суму 20000,00 грн., платіжним дорученням № 2814 від 14.01.2015 року на суму 20000,00 грн., платіжним дорученням № 2816 від 16.01.2015 року на суму 20000,00 грн., платіжним дорученням № 2818 від 20.01.2015 року на суму 40000,00 грн., платіжним дорученням № 2829 від 22.01.2015 року на суму 20000,00 грн., платіжним дорученням № 2832 від 26.01.2015 року на суму 20000,00 грн. та платіжним дорученням № 2835 від 26.01.2015 року на суму 50000,00 грн. (а.с. 18-26).

Позивачем було вивезено власним транспортом пісок річковий на загальну суму 1501155,50 грн., що підтверджується такими доказами: видатковою накладною № 1 від 31.12.2014 року на суму 200000,00 грн.; видатковою накладною № 1 від 15.01.2015 року на суму 27170,10 грн., видатковою накладною № 2 від 15.01.2015 року на суму 41600,70 грн., видатковою накладною № 3 від 15.01.2015 року на суму 49998,60 грн., видатковою накладною № 4 від 15.01.2015 року на суму 54118,98 грн., видатковою накладною № 5 від 15.01.2015 року на суму 16832,70 грн., видатковою накладною № 6 від 15.01.2015 року на суму 15138,72 грн., видатковою накладною № 7 від 16.01.2015 року на суму 8077,80 грн., видатковою накладною № 8 від 19.01.2015 року на суму 1170,00 грн., видатковою накладною № 9 від 20.01.2015 року на суму 14476,92 грн., видатковою накладною № 10 від 21.01.2015 року на суму 6433,92 грн., видатковою накладною № 11 від 22.01.2015 року на суму 11773,80 грн., видатковою накладною № 12 від 23.01.2015 року на суму 27860,76 грн., видатковою накладною № 13 від 26.01.2015 року на суму 39919,92 грн., видатковою накладною № 14 від 26.01.2015 року на суму 26098,08 грн., видатковою накладною № 15 від 27.01.2015 року на суму 35906,22 грн., видатковою накладною № 16 від 28.01.2015 року на суму 49900,50 грн., видатковою накладною №17 від 29.01.2015 року на суму 40083,66 грн., видатковою накладною № 18 від 02.02.2015 року на суму 17208,18 грн., видатковою накладною № 19 від 03.02.2015 року на суму 17437,32 грн., видатковою накладною № 20 від 04.02.2015 року на суму 16192,80 грн., видатковою накладною № 21 від 05.02.2015 року на суму 7613,28 грн., видатковою накладною № 22 від 06.02.2015 року на суму 40299,84 грн., видатковою накладною № 23 від 09.02.2015 року на суму 20540,52 грн., видатковою накладною №24 від 10.02.2015 року на суму 11592,72 грн., видатковою накладною № 25 від 11.02.2015 року на суму 12435,84 грн., видатковою накладною № 26 від 12.02.2015 року на суму 11251,08 грн., видатковою накладною № 27 від 13.02.2015 року на суму 33692,04 грн., видатковою накладною № 28 від 16.02.2015 року на суму 13964,76 грн., видатковою накладною № 29 від 17.02.2015 року на суму 13402,26 грн., видатковою накладною № 30 від 18.02.2015 року на суму 12704,58 грн., видатковою накладною №31 від 19.02.2015 року на суму 21319,20 грн., видатковою накладною № 38 від 02.03.2015 року на суму 44232,30 грн., видатковою накладною № 40 від 04.03.2015 року на суму 45851,76 грн., видатковою накладною № 41 від 05.03.2015 року на суму 31328,10 грн., видатковою накладною № 42 від 06.03.2015 року на суму 101044,08 грн., видатковою накладною № 43 від 10.03.2015 року на суму 52218,36 грн., видатковою накладною № 44 від 11.03.2015 року на суму 27820,80 грн., видатковою накладною №45 від 12.03.2015 року на суму 27390,78 грн., видатковою накладною № 46 від 13.03.2015 року на суму 72017,82 грн., видатковою накладною № 47 від 16.03.2015 року на суму 32498,82 грн., видатковою накладною № 48 від 17.03.2015 року на суму 25990,74 грн., видатковою накладною № 49 від 18.03.2015 року на суму 52854,66 грн., видатковою накладною № 50 від 19.03.2015 року на суму 39841,02 грн.

14.08.2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою в якій вимагав від нього повернення суми попередньої оплати в розмірі 1474177,12 грн. з посиланням на те, що станом на 14 серпня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Груп" не здійснено відвантаження товару на користь ТОВ "ОСОБА_1 будівельників України" на цю суму та не забезпечено можливість вивезення товару зі складу. Направлення вимоги стверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку від 14.08.2015 року та описом вкладення в цінний лист (а.с. 14-17).

З наданої позивачем копії листа Генеральної прокуратури від 27.08.2015 року №10/1/2-33959-15, адресованого директору ТОВ "ОСОБА_1 будівельників України" ОСОБА_5 вбачається, що слідчим відділом Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12014110100000953, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 26.12.2014 року за ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 239-1, ч. 2 ст. 364 КК України. Повідомлено також, що рішенням слідчого судді Печерського районного суду міста Києва накладено арешт на земельні ділянки та пісок, що на них знаходиться, заборонено його вивезення, що унеможливлює забір піску будь-ким, в т.ч. ДП МВС України "Спецсервіс", ТОВ "АБУ", ТОВ "БМГ" та іншими суб'єктами господарювання.

Так, згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 19.08.2015 року у справі № 757/29873/15-к накладено арешт на 22 земельні ділянки під відповідними кадастровими номерами, що належать на праві власності ТОВ "Корпорація ОСОБА_6" розташованих у с. Вишеньки Бориспільського району Київської області, а також річковий пісок, який розміщений на поверхневій частині цих ділянок або є їх поверхневим шаром ґрунту, на загальній площі 732 000 кв. м, об'ємом 2149 000 куб. м, з об'ємом намивного піску вище 0,5 м., рівня автодороги Київ - Проців - 1 525 000 куб. м. шляхом заборони розпоряджатися та користуватися ДП МВС України "Спецсервіс", ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ТОВ "ОСОБА_1 України" та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам, в тому числі: здійснювати в'їзд та виїзд автомобільної, будівельної та іншої техніки на їх територію; здійснювати інженерні, будівельні та інші роботи, а також розробку надр на цих земельних ділянках; здійснювати видобування та вивезення з їх територію будь-яких копалин, включаючи пісок; здійснювати зняття поверхневого шару ґрунту земельних ділянок.

Як зазначено в даній ухвалі, прокурор групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України майор юстиції ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду міста Києва та просив накласти арешт на земельні ділянки, мотивуючи необхідність накладення арешту зокрема тим, що 14.08.2015 року на адресу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України надійшов лист-попередження від ТОВ "ОСОБА_1 України" за вих. №0608/1 від 06.08.2015 року, в якому зазначили, що останні починаючи з 10 серпня 2015 року приступають до вивезення річкового піску загальним об'ємом 1689708, 30 м. куб., що знаходиться на території Вишенківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є повернення попередньої оплати за договором №1/12 від 15.12.2014 року.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами з купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З умов п.2.1. договору поставки № 1/12 від 15.12.2014 року, за яким постачальник зобов'язується відвантажити товар згідно заявки покупця, що надається за день до відвантаження, слідує, що позивач має права вимагати відвантаження йому товару у будь-який час, подавши відповідачу відповідну заявку за день до відвантаження.Форма, у якій має бути здійснена заявка (усна, письмова, телефоном і т.п.) сторонами не визначена. А тому покупець (позивач) мав право обрати її на власний розсуд.

Згідно пояснень представника позивача, які не спростовані відповідачем, усі випадки забирання ним піску здійснювались відповідно до його усних заявок.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його. Проте, відповідач не спроможний виконати своє зобов'язання за відповідною заявкою позивача, оскільки, як уже зазначалося вище, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19.08.2015 року у справі №757/29873/15-к на земельні ділянки, з яких здійснювався видобуток піску, а також на сам пісок накладено арешт та заборонено зокрема ТОВ "ОСОБА_1 будівельників України" здійснювати в'їзд та виїзд автомобільної, будівельної та іншої техніки на територію арештованих земельних ділянок, видобування та вивезення будь-яких копалин, включаючи пісок.

Таким чином, позивач не може реалізувати своє право, яке передбачено змістом пунктів 2.1. та 2.2 договору поставки № 1/12 від 15.12.2014 року, - у будь-який час забрати належний йому пісок. Тому суд не бере до уваги посилання відповідача про те, що позивач може самостійно забрати оплачений товар.

Також судом враховано ту обставину, що за змістом п.1.2. договору поставки №1/12 від 15.12.2014 року, відповідач як постачальник має гарантувати, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними та юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Вказана умова договору наразі відповідачем також не дотримана.

Проте, відповідач здійснив поставку піску частково на загальну суму 1501155,50 грн. Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому, визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.

В силу приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив вимогу від 14.08.2015 року, в якій просив повернути сплачені ним грошові кошти за непоставлений товар в сумі 1474177,12 грн. до 21 серпня 2015 року.

На момент подачі позову до суду сума недопоставленого товару становила 1448844,50 грн. (295000,00-1501155,50).

Таким чином, станом на час прийняття рішення у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 1448844,50 грн.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар та не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1448844,50 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доводів позивача не спростував, хоча йому надавалась така можливість: суд двічі ухвалами від 20.10.2015 року та від 02.11.2015 року, зважаючи на клопотання відповідача, відкладав розгляд справи для надання відповідачем доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, в т.ч. доказів про фактичну кількість поставленого товару.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 1448844,50 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Груп" (21000, м. Вінниця, вул. П. Осипенко, 9, оф. 209, код ЄДРПОУ 39358315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 будівельників України" (04053, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 37354345) 1448844,50 грн. суми попередньої оплати, 28976,89 грн. вішкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 18 листопада 2015 р.

Суддя Баранов М.М.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу АДРЕСА_1

3 - відповідачу 21000, м. Вінниця, вул. П. Осипенко, 9, оф. 209