Рішення

від 04.11.2015 по справі 907/941/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.2015 Справа № 907/941/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Спамук", м. Івано - Франківськ

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Нижня Апша Тячівського району

про стягнення 132 261,97 грн. збитків

Суддя Бобрик Г. Й.

За участю представників сторін:

від позивача - Ленько А.Ю., представник згідно договору про надання правової допомоги № 23 від 14.05.2015 року

від відповідача - не з'явився

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Спамук", м. Івано - Франківськ подало до господарського суду позовну заяву про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Нижня Апша Тячівського району збитків в розмірі 6003,14 доларів США, що в еквіваленті складає суму 132 261,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Спамук", м. Івано - Франківськ ("Постачальник") та компанією "OZKALKAN ORMAN ORUNLERI INSAAT VE DISTICARETI EY" ("Покупець") було укладено контракт № 01 від 30.04.2014 року.

За умовами п. 1.1. Контракту Постачальник зобов'язався поставляти і передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити наступну продукцію: перероблену деревину, дошку хвойну, у відповідності з інвойсом, який є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3. Контракту товари підлягають вивезенню на митну територію Туреччини.

Продукція повинна бути відвантажена та поставлена Покупцю на протязі 21 календарного дня з моменту оформлення замовлення на нього (п. 2.3. Контракту).

Відповідно до п. 3.1 Контракту ціна товару встановлюється на умовах FCA Інкотермс - 2010.

За умовами п. 3.7. Контракту загальна сума договору визначається у доларах США і складається на підставі інвойсу Постачальника, оформлених в рамках замовлень Покупця.

Позивач, на виконання даного контракту, у зв'язку з відсутністю у позивача власного транспортного засобу для перевезення вантажу звернувся до ФОП - ОСОБА_1) із замовленням про надання послуг з перевезення вантажу.

Позаяк, відповідач не виконав замовлення позивача та не доставив вантаж - лісопродукцію у строк до 05.02.2015 року у пункт призначення - м. Газіантеп, Туреччина не доставив, чим порушив виконання своїх зобов'язань перед позивачем, останньому завдано збитків в розмірі, що складає суму позову.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні, позовні вимоги підтримує, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи та поданими додатковими поясненнями. Наполягає на задоволенні позову.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, письмових пояснень по суті спору з підтверджуючими документами, суду не подав.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2015 року позивач завантажив у смт. Отинія Коломийського району Івано - Франківської області у наданий відповідачем вантажний автомобіль з причепом (держані номерні знаки НОМЕР_2, НОМЕР_3) хвойні пиломатеріали в обсязі 41,98 м 3 , вагою 23 100 кг, а відповідач зобов'язався доставити вантаж у пункт призначення - м. Газіантеп, Туреччина по погодженому маршруту (пункт перетину в Україні - пункт пропуску Порубне Чернівецької області - територія Румунії - територія Болгарії - м. Газіантеп, Туреччина) та передати його Покупцю у строк до 05.02.2015 року.

Даний факт підтверджено міжнародною товарно - транспортною накладною СМR А № 00002 від 26.01.2015 року, митною декларацією ЕК 10 АА, інвойсом № 00002 від 26.01.2015 року та специфікацією № 00002, копії яких долучено до позовної заяви, оригінали оглянуто в судовому засіданні.

Отже, загрузка лісопродукції на вантажний автомобіль з причепом відповідача та складення міжнародної товарно - транспортної накладної СМR А № 00002 від 26.01.2015 року дає підстави вважати, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір перевезення вантажу.

Відповідач у строк до 05.02.2015 року вантаж - лісопродукцію у пункт призначення - м. Газіантеп, Туреччина Покупцю не передав, що підтверджується листом - претензією "Про рекламацію на поставку товару" від 25.03.2015 року, який був надісланий "OZKALKAN ORMAN ORUNLERI INSAAT VE DISTICARETI EY" на адресу позивача.

Таким чином відповідач наніс позивачеві збитки в сумі 6 009,64 доларів США, що в еквіваленті складає суму 132 405,18 грн. у вигляді упущеної вигоди - доходу, який ТзОВ "Компанія Спамук" могло би одержати від "OZKALKAN ORMAN ORUNLERI INSAAT VE DISTICARETI EY", якби відповідач не порушив зобов'язання перед позивачем.

У зв'язку з наведеним, позивач стверджує, що йому нанесені збитки в розмірі 6003,14 доларів США, що в еквіваленті складає суму 132 261,97 грн.

26.01.2015 року в смт. Отинія Коломийського району Івано - Франківської області позивач завантажив у наданий відповідачем вантажний автомобіль з причепом (держані номерні знаки НОМЕР_2, НОМЕР_3) хвойні пиломатеріали в обсязі 41,98 м 3 , вагою 23 100 кг, а відповідач зобов'язався поставити вантаж - вищевказану лісопродукцію у пункт призначення - м. Газіантеп, Туреччина по маршруту (пункт пропуску Порубне Чернівецької області - територія Румунії - територія Болгарії - м. Газіантеп, Туреччина) та передати його Покупцю у строк до 05.02.2015 року.

Покупець - фірма "OZKALKAN ORMAN ORUNLERI INSAAT VE DISTICARETI EY" повинен був сплатити позивачу (ТзОВ "Компанія Спамук") вартість вищезазначеної лісопродукції в сумі 4 617, 80 доларів США.

Дані обставини підтверджуються: міжнародною товарно - транспортною накладною СМR А № 00002 від 26.01.2015 року, митною декларацією ЕК 10 АА, інвойсом № 00002 від 26.01.2015 року та специфікацією № 00002.

Проте, відповідач вантаж - лісопродукцію у строк до 05.02.2015 року у пункт призначення - м. Газіантеп, Туреччина не доставив, чим порушив виконання своїх зобов'язань перед позивачем та завдав останньому збитків в розмірі, що складає суму позову.

19.02.2015 року позивач звернувся до Коломийського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справи України в Івано - Франківській області із заявою, в якій просив розпочати досудове розслідування у формі досудового слідства за вчинення ОСОБА_1 дій, які мають ознаки складу злочину, передбачені ч. 1 ст. 185 КК України.

11.06.2015 року на адресу позивача надійшла відповідь начальника Коломийського міського відділу Управління міністерства внутрішніх справи України в Івано - Франківській області в якій зазначено про те, що на автодорозі Шуменського перевалу в Болгарії автомобіль потрапив в ДТП, яке правоохоронними органами не оформлено, оскільки сторони дійшли згоди. Автомобіль відповідача було евакуйовано на платну стоянку разом з частиною вантажу, а інша частина вантажу впала в провалля даного перевалу.

27.04.2015 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_1 з претензією, в якій просив в строк до 05.05.2015 року оплатити завдані позивачеві збитки в сумі 6 009,64 доларів США. Заявлена претензія залишена відповідачем без задоволення. Наведене слугувало підставою для звернення позивачем з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача суми 6 009,64 доларів США, що в еквіваленті складає суму 132 405,18 грн. в примусовому порядку.

Згідно приписів ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержану нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 623 названого кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266-6/492).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Представник позивача у судових засіданнях наголошує на тому, що відповідач завдав йому збитки на суму 6003,14 доларів США (в еквіваленті 132 261,97 грн.) у вигляді упущеної вигоди - доходу, який позивач міг би одержати від покупця ("OZKALKAN ORMAN ORUNLERI INSAAT VE DISTICARETI EY"), якби відповідач доставив вантаж у пункт призначення - м. Газіантеп, Туреччина у строк до 05.02.2015 року.

Суд дійшов висновку про те, що сума збитків, яку позивач просить стягнути з відповідача обґрунтована умовним припущенням про можливість отримання доходу позивачем, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано завдання позивачу збитків в розмірі 132 261,97 грн.та порушення його прав відповідачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви в сумі 2 645,23 грн., підлягає відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст. ст. 16, 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (90571, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Спамук" (76018, м. Івано - Франківськ, майдан Вічевий, буд 3, офіс 4; код ЄДРПОУ 37951874) суму 132 261,97 (сто тридцять дві тисячі двісті шістдесят одну гривню 97 коп.) збитків та 2 645,23 (дві тисячі шістсот сорок п'ять грн. 23 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 04.11.2015 року. Повне рішення складено 18.11.2015 року.

Суддя Бобрик Г. Й.