Рішення

від 08.10.2015 по справі 910/20321/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2015Справа №910/20321/15

За позовом Підприємства "ФАВОРИТ-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ ТЕХНОЛОГІЯ"

про стягнення 129 872,69 грн.

Суддя Селівон А.М

Представники сторін:

Від позивача: Хомякова Л.В. - представник, довіреність №182 від 01.10.2015.

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "ФАВОРИТ-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ ТЕХНОЛОГІЯ" про стягнення заборгованості у розмірі 129872,69 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання №03-12-14 від 23.12.2014 в частині своєчасної плати за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача утворився борг перед позивачем у сумі 120834,28 грн., за наявності якого останнім нараховано та пред'явлено до стягнення 8608,05 грн. пені та 430,36 грн. процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20321/15 та призначено до розгляду на 15.09.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2015 розгляд справи відкладався на 08.10.2015.

У судове засідання 15.09.2015 уповноважені представники позивача та відповідача не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 15.09.15 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103035307943.

Копія ухвали суду від 10.08.2015, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену позивачем в позовній заяві, а саме: 01010, м. Київ, вул. Суворова, 4, оф. 345, на час проведення судового засідання 15.09.2015 повернулось на адресу господарського суду м. Києва неврученою адресату з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

У судове засідання 08.10.2015 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 08.10.2015 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 08.10.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103035302798.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 15.09.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі № 171 від 07.09.2015 та заява про забезпечення позову №158 від 06.08.2015, в якій останній просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 129 872,69 грн., які знаходяться на поточному рахунку ТОВ "ТТ ТЕХНОЛОГІЯ" №26004186100279 в ПАТ «Укрінбанк» м. Київ, МФО 300142, код ЄДРПОУ 39086735.

Письмові пояснення та заява про забезпечення позову судом долучені до матеріалів справи.

До початку судового засідання 08.10.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог № 183 від 02.10.2015,( направлення відповідачу) в якій останній просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 120834,28 грн., пеню у розмірі 19345,87 грн. та 3 % річних у розмірі 1016,35 грн., всього 141196,50 грн.. Заява долучена судом до матеріалів справи.

За результатами розгляду в судовому засіданні 08.10.15 р. заяви про забезпечення позову судом встановлено, що в її обґрунтування позивач посилається на перебування ТОВ "ТТ ТЕХНОЛОГІЯ" в скрутному матеріальному становищі та небажання останнього повертати борг, а також наявність підстав вважати, що директор відповідача намагатиметься зняти кошти з поточного рахунку товариства № 26004186100279 в ПАТ "Укрінбанк", що зробить неможливим виконання рішення суду.

Суд зазначає, що нормами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, одним з яких, зокрема, є накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова № 16) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 Постанови № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

На підставі викладеного суд зауважує, що тягар доказування того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути чи зменшитись за кількістю, покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову та підлягає доказуванню на загальних підставах в порядку приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Втім, викладені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини мотивовано лише припущеннями позивача та його власними інтересами.

У заяві про забезпечення позову позивачем не наведено інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, і доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду позивачем не надано. Доказів на підтвердження того, що відповідачем вживаються після винесення ухвали про порушення провадження у справі будь-які заходи направлені на відчуження належного йому майна (грошових коштів), що майно відповідача (грошові кошти) може зникнути, позивачем до матеріалів справи не додано.

З огляду на вищевикладене, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності законодавчо передбачених підстав для застосування заходів до забезпечення позову позивачем суду не надано, суд не вважає за необхідне в задоволенні заяви Підприємства "ФАВОРИТ-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача судом відмовлено.

Окрім цього суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Дослідивши в судовому засіданні 08.10.15 р. зміст позовної заяви та поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог № 183 від 02.10.15 р., суд розцінює останню як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені та процентів річних.

Враховуючи, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені ст. 22 ГПК, а саме відповідачу було надано можливість ознайомлення, надання заперечень щодо зміни розміру позовних вимог та наведенні доводів у судовому засіданні, суд приймає вищевказану заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду і спір вирішується з її урахуванням.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 08.10.15 р. позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмеженість процесуальних строків розгляду спору, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Судом з'ясовано відсутність додаткових заяв, клопотань та доповнень.

В судовому засіданні 08.10.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03 грудня 2014 р. між Підприємством "ФАВОРИТ-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТ ТЕХНОЛОГІЯ" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір постачання № 03-12-14 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупцю мило господарське, мило туалетне, стружку мильну далі "товар", а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його на умовах договору.

Розділами 2 - 5 Договору сторони узгодили вартість продукції та порядок розрахунків, умови та порядок поставки продукції, обов'язки та відповідальність сторін тощо.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2015, а в частині не виконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно договору (п. 7.1. Договору).

Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 3.1. Договору відвантаження товару проводиться покупцем зі складу постачальника, на умовах FCA (франко-перевізник) згідно Правил "Incoterms-2010" за адресою: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 159/2 (миловарний цех).

За умовами п. 1.2 Договору поставка товару може здійснюватися паріями на підставі наданих та погоджених постачальником заявок (специфікацій) покупця на поставку товару,в яких зазначається: найменування (асортимент), одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару, загальна сума, ПДВ, і інше та є невід'ємною частиною даного Договору.

21.05.2015 сторонами підписано Специфікацію № 2 до Договору, яка містить підписи уповноважених на те представників сторін та відтиски печаток позивача та відповідача, відповідно до якої сторони погодили наступне: п. 1. - покупець зобов'язується передати у власність покупцю мило господарське 72 % вагою 150 г в індивідуальній упаковці в кількості 52062 шт. ціною з ПДВ - 1,60 грн. на загальну суму 83095,74 грн. з ПДВ; відповідно до п. 2.1. покупець здійснює попередню оплату в розмірі 10 % від вартості заявленого та погодженого до ставки товару, згідно виставленого продавцем рахунку; відповідно до п. 2.2 решта оплати в розмірі 90 % здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати отримання партії товару на складі продавця за адресою: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 159/2 (миловарний цех) Підприємства "Фаворит-2012" ВГОІ "Рух за рівні можливості"; п. 2.3. встановлено, що у разі порушення строків оплати покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Також, 27.05.2015 сторонами підписано Специфікацію № 3 до Договору, відповідно до якої покупець зобов'язується передати у власність покупцю мило господарське 72 % вагою 150 г в індивідуальній упаковці в кількості 32058 шт. ціною з ПДВ - 1,60 грн. на загальну суму 51164,57 грн. з ПДВ. Інші пункти Специфікації № 3 відповідають аналогічним пунктам Специфікації №2.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договору та Специфікацій №2 та № 3 позивач відвантажив, а відповідач прийняв партії товару: мило господарське тверде 72 % в кількості 52065 штук на загальну суму 83 095,74 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000189 від 21.05.2015 та товарно-транспортною накладної №0000000084 від 21.05.2015, а також мило господарське тверде 72 % в кількості штук на загальну суму 51164,57 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000203 від 28.05.2015 та товарно-транспортною накладною№0000000088 від 28.05.2015, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами на вищевказаних видаткових накладних уповноваженого представника ТОВ «ТТ Технологія» Харабар Тетяни Миколаївни, яка діяла на підставі відповідних довіреностей відповідача: №11 від 21.05.2015 на отримання товарно-матеріальних цінностей строком дії до 30.05.15 р., та №12 від 27.05.2015 строком дії до 05.06.15 р., копії яких надані позивачем.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліг нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону Україна, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, за висновками суду надані позивачем копії податкових накладних № 19 від 21.05.15 р. та № 30 від 28.05.15 р. додатково підтверджують факт отримання відповідачем товару від Підприємства "ФАВОРИТ-2020" ВГОІ "Рух за рівні можливості" та належне його оприбуткування і відображення у власному бухгалтерському обліку позивача.

Прийом товару за кількістю здійснюється покупцем на складі постачальника в момент вивантаження (п.2.3 Договору).

Прийом товару за якістю здійснюється покупцем на складі покупця в момент вивантаження (п.3.3 Договору).

Заперечень щодо факту та обсягу поставки товару за вказаними накладними відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з поставки товару ТОВ "ТТ ТЕХНОЛОГІЯ", а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень під час приймання товару щодо кількості та термінів поставки товару. Факт передачі відповідачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна сума договору складається із загальної вартості всього товару, який буде поставлено за даним договором та визначається у накладних (заявках, специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 2.2. Договору ціна на кожну партію товару погоджується сторонами в кожній заявці (Специфікації) окремо по кожній поставці партії товару. Ціна може бути змінена в разі підвищення вартості ціни на сировину, заробітну плату, транспортні послуги, енергоносії.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що оплата кожної партії поставленого товару здійснюється наступним чином: оплата у розмірі 100 % вартості товару на протязі не пізніше чим 7 банківських днів з дати видаткової накладної.

При цьому, як зазначалось вище, згідно підписаних сторонами специфікацій № 2 та № 3 сторони узгодили, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 10 % від вартості заявленого та погодженого до ставки товару, згідно виставленого продавцем рахунку; відповідно до п. 2.2 решта оплати в розмірі 90 % здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати отримання партії товару на складі продавця за адресою: 18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 159/2 (миловарний цех) Підприємства "Фаворит-2012" ВГОІ "Рух за рівні можливості".

Як свідчать матеріали справи та позивачем не заперечувалось, відповідачем зобов'язання щодо попередньої оплати товару за Договором та специфікаціями № 2 та № 3 не виконані.

При цьому доказів повідомлення позивача про неможливість здійснення попередньої оплати згідно умов Договору та специфікацій відповідачем не надано.

Відповідно д ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язані свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов'язання, до яких відносяться і зобов'язання, які випливають із договору поставки (купівлі - продажу).

При цьому за приписами ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Тобто, позивач не скористався належним йому передбаченим ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України правом зупинити або відмовитись частково чи в повному обсязі від виконання свого обов'язку щодо поставки товару (мило господарського твердого 72%) за Договором внаслідок невиконання ТОВ «ТТ Технологія» зобов'язання щодо попередньої оплати товару. При цьому, оскільки позивачем здійснено виконання умов Договору щодо поставки товару незважаючи на невиконання іншою стороною свого обов'язку, відповідач повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару в повному обсязі.

В свою чергу, відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків - фактур № СФ-0000182 від 21.05.15 р. на суму 83095,74 грн. та № СФ 000019 від 27.05.15 р. на суму 51164,57 грн. відповідачем платіжними дорученням № 79 від 22.05.2015 на суму 8309,57 грн. та № 80 від 28.05.2015 на суму 5116,46 грн., копії наявні в матеріалах справи, згідно п. 2.1. Специфікацій № 2 від 21.05.2015 та № 3 від 27.05.2015 здійснено перерахування грошових коштів на рахунок позивача в розмірі 10 % вартості погодженого обсягу товару, а саме 8309,52 грн. та 5116,46 грн. відповідно, всього в сумі 13426,03 грн.. Отже загальний залишок несплаченої відповідачем суми за поставлений згідно Договору товар становить 120834,28 грн..

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки в подальшому всупереч досягнутим між сторонами домовленостям відповідач своїх зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару не виконав, позивач направив на адресу останнього претензію № 113 від 10.07.2015 з вимогою виконати умови договору та протягом п'яти днів погасити заборгованість у розмірі 120834,28 грн., у відповідь на яку відповідач листом № 07-184 від 28.07.15 р. повідомив постачальника про неналежну якість поставленої продукції, необхідність відшкодування позивачем 156 726,43 грн. збитків та пропозицію щодо проведення переговорів з вирішення даних питань.

При цьому сума заборгованості в розмірі 120834,28 грн. відповідачем погашена не була, вказана претензія залишена без задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Підприємства "ФАВОРИТ-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" грошових коштів в сумі 120834,28 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у ТОВ «ТТ Технологія» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. В свою чергу відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного Договору постачання № 03-12-14 від 03.12.14 р. або його окремих положень сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та під час виконання з боку сторін відсутні.

Окрім цього суд критично ставиться до викладених в листі відповідача № 07-184 від 28.07.15 р. претензій останнього щодо неналежної якості поставленого позивачем за Договором товару, зважаючи на відсутність в матеріалах справи будь - яких підтверджень викладених в листі обставин.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача розміру основного боргу в сумі 120834,28 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому згідно частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідально до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення стоку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 5.1. Договору у випадку недотримання покупцем термінів оплати, покупець виплачує постачальнику суму боргу з урахуванням 3 % річних за весь період прострочення платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від суми неоплаченого товару з моменту виникнення заборгованості і до дня її погашення.

При цьому згідно п.п. 2.3 Специфікацій № 2 та № 3 до Договору у разі порушення строків оплати покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у встановлений строк, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3 % річних в сумі 1016,35 грн. за період з 20.06.2015 по 02.10.2015 та 19345,87 грн. пені за період 20.06.2015 по 02.10.2015, які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунок заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та процентів річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено граничний строк оплати товару (без врахування вихідних днів) та, відповідно, початок періоду нарахування пені та процентів річних, отже розмір пені ат процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та приписів чинного законодавства, з урахуванням визначеного позивачем закінчення періоду нарахування становить 18755,53 грн. пені та 986,78 грн. процентів річних, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та процентів річних за несвоєчасну оплату поставленого товару підлягають частковому задоволенню в розмірі, визначеному судом, та становить 18755,53 грн. пені та 986,78 грн. процентів річних відповідно.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) від сплати судового збору звільняються громадські організації інвалідів за подання позовів, з якими вони звертаються до суду.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 141196,50 грн., тобто за розгляд даного спору мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2823,93 грн..

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та стягуються в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ ТЕХНОЛОГІЯ" (юридична адреса: 02140, м. Київ, пр.-т. Миколи Бажана, 26, кв. 232; поштова адреса: 01010, м. Київ, вул. Суворова, 4, оф. 345, код ЄДРПОУ 39086735) на користь Підприємства "ФАВОРИТ-2020" Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Рух за рівні можливості" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 159/3; код ЄДРПОУ 38089677) основну заборгованість у розмірі 120 834 (сто двадцять тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 28 коп., пені у розмірі 18755 (вісімнадцять сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 53 коп., 3 % річних у розмірі 986 (дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 78 коп..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТ ТЕХНОЛОГІЯ" (юридична адреса: 02140, м. Київ, пр.-т. Миколи Бажана, 26, кв. 232; поштова адреса: 01010, м. Київ, вул. Суворова, 4, оф. 345, код ЄДРПОУ 390867350 в дохід Державного бюджету України 2811 (дві тисячі одинадцять) грн. 53 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 16 листопада 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М.Селівон