Рішення

від 13.11.2015 по справі 910/24765/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2015Справа №910/24765/15

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод

«АБ Столичний»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аріон»

про стягнення 71 268,88 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Архипова В.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аріон» про стягнення з останнього основного боргу в сумі 70 924,95 грн., трьох процентів річних у сумі 343,93 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2015р. порушено провадження по справі №910/24765/15, та призначено розгляд справи на 23.10.2015р.

22.10.2015р. через відділ діловодства та документообігу господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли витребувані ухвалою суду від 21.09.2015р. документи по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 23.10.2015р. підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 23.10.2015р. уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2015р. з метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, суд створюючи сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та доказів на їх підтвердження, відклав розгляд справи на 13.11.2015р.

Представник позивача у судове засідання 13.11.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 13.11.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду міста Києва від 21.09.2015р. та від 23.10.2015р. були надіслані за належною адресою відповідача, а саме зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: 03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська,11.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що позивач на підставі гарантійного листа відповідача №1009 від 10.09.2013р. виготовив та відпустив відповідачу асфальтобетонну суміш Б-40 на суму 359 856,95 грн., що підтверджується видатковими накладними №5157 від 10.09.2013р., №5201 від 11.09.2013р., №5305 від 13.09.2013р., №5306 від 13.09.2013р., №5408 від 18.09.2013р., №5795 від 02.10.2013р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №100901 від 10.09.2013р., №100902 від 02.10.2013р.

Згідно виставлених рахунків-фактур №3519 від 10.09.2013р., №3524 від 10.09.2013р. відповідач мав оплатити поставлену продукцію до 20.09.2013р., гарантійним листом №1009 від 10.09.2013р. відповідач повідомив про оплату продукції до кінця місяця.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленої продукції в розмірі 288 932,00 грн., проте повної оплати поставленої та отриманої продукції не здійснив.

Позивач направив відповідачу претензії від 08.11.2013р. №07/387, від 04.03.2014р. №07/86, від 14.11.2014р. №07/537, від 06.07.2015р. №07/265 з вимогою оплатити поставлену продукцію. Втім, зазначені вимоги залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки, відповідач поставлену продукцію не оплатив позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг за поставлену продукцію в розмірі 70 924,95 грн.

Позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних у сумі 343,93 грн. за період з 06.07.2015р. по 14.09.2015р.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, згідно з пунктом 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Чинним законодавством України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб. Між позивачем та відповідачем з моменту отримання гарантійного листа №1009 від 10.09.2013р. та рахунків на оплату №3519 від 10.09.2013р. на суму 148 932,00 грн., №3524 від 10.09.2013р. на суму 372 330,00 грн. виникли договірні зобов'язання. Позивач належним чином виконав покладені на нього зобов'язання, а саме поставив на адресу відповідача продукцію, що підтверджується видатковими накладними №5157 від 10.09.2013р., №5201 від 11.09.2013р., №5305 від 13.09.2013р., №5306 від 13.09.2013р., №5408 від 18.09.2013р., №5795 від 02.10.2013р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №100901 від 10.09.2013р., №100902 від 02.10.2013р.

Згідно виставлених позивачем рахунків-фактур №3519 від 10.09.2013р., №3524 від 10.09.2013р. відповідач мав оплатити поставлену продукцію до 20.09.2013р., гарантійним листом №1009 від 10.09.2013р. відповідач повідомив про оплату продукції до кінця місяця.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленої продукції в сумі 238 932,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача за 09.09.2013р. та 11.09.2013р., які наявні в матеріалах справи.

В процесі розгляду справи позивач надав акт звірки розрахунків, згідно якого заборгованість відповідача за період з 01.09.2013-09.09.2015 становить 70 924,95 грн., акт відповідачем не підписаний. При цьому судом враховано, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.

За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 70 924,95 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так як мало місце несвоєчасна оплата поставленої продукції, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 343,93 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно вимог статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2015, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 610, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 181, 193, 265 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч.3 ст. 43, 44, 69, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аріон» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Аріон», 03151, м.Київ, вул.Молодогвардійська, 11, код ЄДРПОУ 34662579, на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Асфальтобетонний завод «АБ Столичний», 03045, м.Київ, вул.Новопирогівська,60, код ЄДРПОУ 04012321, основний борг у сумі 70 924,95 грн., три проценти річних у сумі 343,93 грн. та судовий збір у розмірі 1 218,00 грн., видавши наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом .

Повне рішення складено - 18.11.2015 року

Суддя Ю.О.Підченко