Рішення

від 11.11.2015 по справі 910/27739/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015Справа №910/27739/15 За позовом ТзОВ "Золочівський елеватор"

до Аграрного фонду

про стягнення 94 391,45 грн.

Суддя Лиськов М.О .

Представники :

від позивача: Бойко Г.О. (дов. № 1 від 10.11.2015)

від відповідача : не з'явився

В судовому засіданні 11.11.2015 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.10.2015 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява ТзОВ "Золочівський елеватор" (надалі - позивач) до Аграрного фонду (надалі - відповідач) про стягнення 94 391,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Поклажодавець, своїх обов'язків за договором складського зберігання зерна № 14/12 від 22.08.2012 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.20145 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/27739/15, розгляд справи призначено на 11.11.2015.

В судове засідання, призначене на 11.11.2015, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 11.11.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 3490663 0, згідно якого 02.11.2015 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТзОВ "Золочівський елеватор" (надалі - Зерновий склад) та Державною спеціалізованою бюджетною установою "Аграрний фонд" (далі - Поклажодавець) був укладений договір складського зберігання зерна № 14/12 від 22.08.2013 (далі - Договір, копія міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого Поклажодавець зобов'язується передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці 2,3 класів якість яких відповідає ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому договором та законодавством.

Пунктом 3.1.5. Договору визначено, що після прийняття зерна на зберігання Зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно.

На підтвердження прийняття зерна від Аграрного фонду ТзОВ "Золочівський елеватор" видав складські квитанції на зерно від 27.08.2012 № 67 та № 70 від 31.08.2012, яківідповідно до п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та розділу 3 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 27.06.2003 № 198 є товаророзпорядчим документом, що видається зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на Зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу (копія квитанції в справі).

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ "Золочівський елеватор" надав Аграрному фонду акти виконаних робіт з розрахунками обсягів коштів зберігання зерна.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що відповідно до п. 4.3 Договору розмір відшкодування витрат за зберігання за тонну за місяць становить 17,50 грн., Зерновим складом Аграрному фонду за даний період було надано послуги із зберігання зерна на загальну суму 41 252 грн.

Отже, Агарний фонд не виконавши своє зобов'язання, заборгував ТзОВ "Золочівський елеватор" за послуги зберігання 41 252 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" Аграрний фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України проводити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України. Аграрний фонд є бюджетною організацією, має свій кошторис, рахунки та здійснює неприбуткову діяльність в межах, визначених цим Законом. Аграрний фонд підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політики у сфері сільського господарства.

Підпунктом 9.3.4. пункту 9.3. статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" встановлено, що утримання Аграрного фонду здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в межах кошторису, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Пунктом 15 Положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005 № 543 передбачено, що Аграрний фонд утримується за рахунок коштів державного бюджету у межах кошторису, затвердженого Міністром аграрної політики та продовольства та погоджено з Мінфіном.

Отже, в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач не оплатив зберігання товару і станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала - 41 252грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

В силу положень ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

У відповідності до ч. 1 ст.ст. 527, 612 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за зберігання товару належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за зберігання товару.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача штраф за несвоєчасну оплату послуг в розмірі 2 887,64 грн. та пені в сумі13 324,05 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 2 887,64 грн. та пені в сумі13 324,05 грн., оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 7 978,76 грн. та інфляційні втрати 28 949,43 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівський елеватор" (80700, Львівська обл., Золочівський район, місто Золочів, вулиця Вокзальна, будинок 31, код ЄДРПОУ 00954857) грошові кошти: основний борг - 41 252 (сорок одна тисячі двісті п'ятдесят дві) грн. 00 коп., 28 949 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн. 43 коп. - інфляційні втрати, 13 324 (тринадцять тисяч триста двадцять чотири) грн. 05 коп. - пеня, 2 887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 64 коп. - штраф, 7 978 (сім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн.. 76 коп. - 3 відсотки річних та 1 415 (одна тисяча чотириста п'ятнадцять) грн.. 87 коп. - судового збору.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 18.11.2015

Суддя М.О. Лиськов