Рішення

від 10.11.2015 по справі 910/24275/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/24275/15

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо Рутел»

про стягнення 24 565,03грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю від 17.11.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо Рутел» (надалі також - відповідач) суми заборгованості у розмірі 24 565,03 грн., а саме 21 100,00 грн. основного боргу та 3 465,03 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договором про надання юридичних послуг №29012015 від 29.01.2005р., зокрема, не здійснює оплату наданих позивачем послуг у встановлені Договором строки.

Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою від 11.09.2015р. в справі було порушено провадження, присвоєно їй №910/24275/15 та призначено судове засіданні на 13.10.2015р.

В судовому засіданні 13.10.2015р. розгляд справи було відкладено до 10.11.2015р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника від відповідача.

В судове засідання 10.11.2015р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо Рутел» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03186, м. Київ, вул. А.Антонова, 5-Б, кім. 712.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 11.09.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Конверт з судовою кореспонденцією було повернуто на адресу суду з відмітками «За закінченням встановленого терміну зберігання».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо Рутел», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м. Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

В судовому засіданні 10 листопада 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2015 року між відповідачем (юрист за Договором) та позивачем (клієнт за Договором) укладено Договір про надання юридичних послуг №29012015 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, в порядку, в строк та на умовах, передбачених цим Договором, відповідач надає позивачу замовлені ним юридичні послуги (надалі - послуги), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги.

Відповідач на замовлення позивача, надає позивачу послуги по вчиненню юридичних дій, а саме: юридичні послуги по підготовці процесуальних документів, прийняття участі в судовому процесі, а також інші юридичні консультації. (п. 1.2. Договору).

Гадання послуг за цим Договором фіксується сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (надалі - Акт), у якому зазначається перелік виконаних робіт та послуг (п. 2.1. Договору).

Сторони дійшли згоди про те, що вартість послуг, визначених у п. 1.2. Договору регламентується та підтверджується актами виконаних робіт. (п. 4.1. Договору).

Оплата вартості послуг, здійснюється позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача на протязі 30 днів з моменту підписання акту виконаних робіт. (п. 5.. Договору).

Цей Договір набуває чинності з 29.01.2015р. та діє до 31.12.2015р. (п. 8.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 05.02.2015р. сторони виклали п. 2.4. Договору в наступній редакції: «Юридичні послуги, визначені цим Договором, будуть виконані відповідачем в строк до 29 травня 2015 року».

Задля виконання відповідачем його обов'язку, згідно умов Договору, позивачем 17.03.2015р. було проведено платіж на рахунок відповідача на суму в розмірі 21 100,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №1035 від зазначеної дати.

В подальшому відповідачем послуги позивачу надані не були, у зв'язку з чим останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. (ст. 902 ЦК України).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до п. 2.4. Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 05.02.2015р., відповідач повинен був надати юридичні послуги, визначені п. 1.2. Договору, в строк до 29 травня 2015 року.

Як вбачається з матеріалі справи послуги, визначені Договором, відповідачем надано не було.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №08/1 від 08.06.2015р. про повернення останнім передоплати в розмірі 21 100,00 грн., отриманих від позивача.

Зазначену претензію відповідачем отримано 04.08.2015р. згідно наявної на претензії відмітки.

Відповідачем відповіді на зазначену претензію на адресу позивача надіслано не було.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач свого зобов'язання щодо повернення вартості оплачених позивачем але не наданих відповідачем послуг не виконав неналежним чином у строки визначені ст. 530 ЦК України, тобто до 11.08.2015р. включно, таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 21 100,00 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 21 100,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 3 465,03 грн., нараховану за період з 30.05.2015р. по 07.09.2015р.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи норми визначених статей, пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, тобто визначається або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, або у твердій сумі, а відтак її розмір, встановлюється сторонами в Договорі.

Договірна пеня може визначатися як у вигляді грошової суми, так і у виді іншої майнової цінності, а законна пеня може бути встановлена виключно в грошовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами не визначено в Договорі відсоткового співвідношення до суми зобов'язання, а законом не встановлено пені за невиконання не грошового зобов'язання, оскільки ненадання послуг за Договором не є грошовим зобов'язанням.

Для того, щоб неустойка (пеня) вважалася законною та застосовувалася незалежно від домовленості про неї сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому не можна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р., яким визначено граничний розмір саме договірної неустойки.

Позивач в позовній заяві в обґрунтування підстав стягнення пені посилається на п. 4.3. Договору, яким встановлено, що штраф (пеня) обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Однак, як встановлено судом, укладений між сторонами Договір, взагалі не містить пункту 4.3., а відповідно і не встановлює, що штраф (пеня) обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Таким чином, дослідивши всі обставини справи, врахувавши норми діючого законодавства, судом встановлено відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3 465,03 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в справі №910/24275/15 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості в розмірі 21 100,00 грн.

Судовій збір позивача в розмірі 1 046,19 грн., відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо Рутел» (код ЄДРПОУ 39532154, адреса: 03186, м. Київ, вул. А.Антонова, 5-Б, кім. 712) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) суму основної заборгованості в розмірі 21 100,00 грн. (двадцять одна тисяча сто гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 1 046,19 грн.(одна тисяча сорок шість гривень 19 копійок).

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.11.2015р.

Суддя С.М. Морозов