Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/24473/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/24473/15

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Дочірнього підприємства "Контур і К"

про стягнення 31 783,83 грн.

Представники

від позивача: Ластовін О.С. за довіреністю б/н від 29.09.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Контур і К" (відповідач) про стягнення 31783,83 грн. на підставі Договору № КБР-38/05/11 від 20.05.2011, з яких: 18000,00 грн. основного боргу, 10819,90 грн. інфляційних нарахувань, 833,16 грн. 3% річних, 2130,77 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № КБР-38/05/11 від 20.05.2011р. щодо сплати винагороди (роялті) за період з вересня 2012 року по серпень 2015 року в сумі 18000,00 грн., за прострочення сплати якої позивачем також нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 було порушено провадження у справі № 910/24473/15 та призначено розгляд справи на 26.10.2015 о 11:15 год.

22.10.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти заявленої до стягнення суми основного боргу за період з 20.05.2013 по серпень 2015 року, оскільки вважає, що зобов'язання щодо сплати роялті за Договором № КБР-38/05/11 від 20.05.2011 припинились з 20.05.2013, так як ним в порядку п. 4.2 наведеного договору було направлено позивачу повідомлення про припинення дії договору з 21.05.2013. Відповідач визнав наявність у нього заборгованість лише за період з вересня 2012 року по 19.05.2013 року (включно) в сумі 4306,47 грн., тоді як решту суми основного боргу в розмірі 13693,53 грн. вважає безпідставною та необгрунтованою. Відповідач також здійснив контррозрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, виходячи із суми основного боргу в розмірі 4306,47 грн. та з урахуванням заявленого позивачем періоду відповідних нарахувань. Водночас, просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності в частині вимог щодо стягнення пені в сумі 315,76 грн., у зв'язку з чим відмовити позивачу у їх задоволенні.

В судове засідання, призначене на 26.10.2015, представники сторін з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.10.2015 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, поданому 22.10.2015 через відділ діловодства суду.

Представник позивача в судовому засіданні 26.10.2015 подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання залучене судом до матеріалів справи, розгляд клопотання буде здійснюватись в наступному судовому засіданні.

Згідно положень ч. 3 ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні, призначеному на 26.10.2015, оголошено перерву до 16.11.2015 о 10:30 год.

В судове засідання, призначене на 16.11.2015, представники сторін з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 клопотання про продовження строку вирішення спору, подане ним в судовому засіданні 26.10.2015, не підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2015 подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву. Пояснення подані відповідачем у зв'язку з тим, що представник позивача в судовому засіданні 26.10.2015 заперечив з приводу того, що Договір № КБР-38/05/11 від 20.05.2011 є розірваним з 20.05.2013, посилаючись на те, що повідомлення про припинення наведеного договору надіслано відповідачем раніше, ніж це передбачено положеннями п. 4.2 наведеного договору. Проте відповідач вважає такі заперечення позивача безпідставними та необґрунтованими, враховуючи при цьому дату надіслання повідомлення про припинення дії спірного договору (лист № 32 від 15.04.2013), а також строки пересилання поштових відправлень, визначені у п.п. 4.1, 4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149 (в редакції, чинній станом на час надіслання листа № 32 від 15.04.2013). Додаткові пояснення відповідача залучено судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2015 проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, поданому 22.10.2015 через відділ діловодства суду.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

20.05.2011 між позивачем - Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП) та відповідачем - Дочірнім підприємством "Контур і К" (далі - користувач) був укладений Договір № КБР-38/05/11 (далі - Договір або Договір № КБР-38/05/11 від 20.05.2011), за умовами якого:

- користувач здійснює публічне виконання фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (Твори), а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) УЛАСП відповідно до даного Договору та Закону (пункт 2.1 Договору);

- користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж (пункт 2.2 Договору);

- у разі затримки платежів, Користувач зобов'язаний виплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (пункт 2.6 Договору);

- користувач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити УЛАСП про припинення публічного виконання Фонограм в закладах користувача, зазначених у відповідних Додатках до цього Договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин користувач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену Сторонами у відповідних Додатках, у повному обсязі і за весь період (пункт 3.4 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20.05.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 4.1 Договору);

- у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа (пункт 4.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Компанія здійснює публічне виконання Творів", зокрема, таким закладом визначено Кафе "Шарм" за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 50, на 40 місць.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання Творів, а саме: розмір щомісячної винагороди обчислюється виходячи з фіксованої ставки 500,00 грн. за кожен заклад Користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору; загальна суму щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору становить 500,00 грн.; зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору (п.п. 1.1, 1.2 п. 1 Додатку № 2 до Договору). Крім того, в пункті 2 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції.

Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору № КБР-38/05/11 від 20.05.2011 за період з вересня 2012 року по серпень 2015 року, вказавши при цьому, що за попередній період відповідач сплатив на користь позивача винагороду (роялті) в загальній сумі 6193,00 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів по фільтру за період з 01.01.2011 по 10.08.2015.

На твердження позивача у позовній заяві, жодна із сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 4.2 Договору, а відтак, строк дії Договору визначається періодом з 20.05.2013 по 20.05.2016.

Позивач вважає, що за період з вересня 2012 року по серпень 2015 року відповідач повинен був сплатити йому на підставі Договору винагороду (роялті) за публічне виконання Творів в загальній сумі 18000,00 грн., проте не здійснив оплати за вказаний період, у зв'язку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача, окрім наведеної суми основного боргу, 10819,90 грн. інфляційних нарахувань, 833,16 грн. 3% річних та 2130,77 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання за Договором.

Відповідач заперечує позовні вимоги в частині суми основного боргу за період з 20.05.2013 року по серпень 2015 року, оскільки вважає, що його зобов'язання щодо сплати роялті за Договором припинились з 20.05.2013, так як ним в порядку п. 4.2 Договору було направлено позивачу повідомлення про припинення дії договору з 21.05.2013.

За таких обставин, відповідач визнає наявність у нього заборгованість лише за період з вересня 2012 року по 19.05.2013 року (включно) в сумі 4306,47 грн., тоді як решту суми основного боргу в розмірі 13693,53 грн. вважає безпідставною та необгрунтованою.

Відповідач також здійснив контррозрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, виходячи із суми основного боргу в розмірі 4306,47 грн. та з урахуванням заявленого позивачем періоду відповідних нарахувань.

Водночас, відповідач вказав на те, що строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату роялті за спірним договором, нарахованої за період з 27.08.2012 року по 25.10.2013, сплинув до звернення позивача з даним позовом до суду, який було подано у вересні 2015 року. У зв'язку із зазначеним, відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності в частині вимог щодо стягнення пені в сумі 315,76 грн., у зв'язку з чим відмовити позивачу у їх задоволенні.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № КБР-38/05/11 від 20.05.2011, предметом якого є передача позивачем відповідачу права (невиключної ліцензії) на виконання фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктами 2.1, 2.3 Договору, підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору за здійснення публічного виконання фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 500,00 грн.

Відповідно до пункту 2.3 Договору відповідач був зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

На виконання умов Договору відповідач сплатив на користь позивача винагороду (роялті) в загальній сумі 6193,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 910 від 25.07.2011, № 1020 від 21.11.2011, № 1095 від 01.02.2012, № 1113 від 05.03.2012, № 1240 від 22.11.2012, № 1251 від 22.01.2013, № 1355 від 31.10.2014, реєстром платіжних документів по фільтру за період з 01.01.2011 по 10.08.2015, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, відповідач не заперечував, що з вересня 2012 року ним не здійснювалась оплата винагороди (роялті) на підставі Договору, а рівно не заперечував наявність у нього заборгованості з оплати винагороди (роялті) за період з вересня 2012 року по 19.05.2013 (включно).

Разом з тим, як вбачається з позовної заяви та визначеної позивачем суми основного боргу, а також доданих до позовної заяви розрахунків втрат від інфляції, трьох відсотків річних та пені (починаючи з вересня 2012 року), позивачем фактично заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати винагороди (роялті) (основний борг) за період 36 місяців - з вересня 2012 року по серпень 2015 року , в загальній сумі 18000,00 грн. (500,00 грн. х 36 міс.).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача з приводу строку дії Договору, який, на думку позивача, визначається періодом з 20.05.2011 року по 20.05.2016 року, враховуючи те, що жодна із сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 4.2 Договору.

Судом встановлено, що 15.04.2013 відповідач направив позивачу лист № 32 від 15.04.2013, в якому, керуючись п.п. 4.1 та 4.2 Договору, повідомив позивача про припинення чинності Договору з 21.05.2013.

Наведений лист був надісланий, як це передбачено пунктом 4.2 Договору, рекомендованим відправленням на адресу позивача, вказану в Договорі (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2А), що підтверджується фіскальним чеком УДППЗ "Укрпошта" від 15.04.2013 № 6975, та отриманий уповноваженим представником позивача 17.04.2013, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103021527436, копії яких додано до відзиву на позовну заяву.

Крім того, 19.04.2013 відповідач повторно надіслав позивачу лист № 32 від 15.04.2013, який направив як на поштову (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2А), так і на юридичну (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8) адреси позивача, які вказані в Договорі, що підтверджується фіскальними чеками УДППЗ "Укрпошта" від 19.04.2013 р. № 8339, № 8340 та описами вкладення цінний лист від 19.04.2013 № 0103024652967, № 0103024652975, при цьому отримання наведеного листа уповноваженим представником позивача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030246523975. Оригінали наведених фіскальних чеків і описів від 19.04.2015 та повідомлення про вручення були надані відповідачем в судовому засіданні 16.11.2015 разом з додатковими поясненнями до відзиву на позовну заяву.

При цьому суд взяв до уваги доводи позивача, наведені ним у додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву, зокрема, стосовно врахування дати надіслання повідомлення про припинення дії спірного договору (лист № 32 від 15.04.2013) та строків пересилання поштових відправлень, визначених у п.п. 4.1, 4.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149 (в редакції, чинній станом на час надіслання листа № 32 від 15.04.2013).

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України також передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20.05.2012, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

Слід зазначити, що оскільки у п. 4.1 Договору строк дії Договору сторони визначили до настання певного терміну, а саме до 20.05.2012 (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем строку дії Договору вважається день, що передує цьому терміну - 19.05.2012.

Водночас, згідно пункту 4.2 Договору сторони передбачили, що у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 4.1 Договору дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа

Отже, враховуючи наведені норми законодавства України, умови пунктів 4.1, 4.2 Договору, а також те, що відповідач відповідно до умов Договору направив позивачу лист з повідомленням про припинення чинності Договору в поряду, визначеному п. 4.2 Договору, суд дійшов висновку про те, що Договір припинив свою дію з 20.05.2013, а рівно з цієї дати припинились зобов'язання відповідача щодо сплати винагороди (роялті) за Договором.

Водночас, суд критично оцінив та відхилив як безпідставні та необгрунтовані заперечення позивача з приводу того, що Договір № КБР-38/05/11 від 20.05.2011 є розірваним з 20.05.2013 з посиланням на те, що повідомлення про припинення наведеного договору надіслано відповідачем раніше, ніж це передбачено положеннями п. 4.2 наведеного договору.

За таких обставин, нарахування відповідачу суми основного боргу є підставним лише по 19.05.2013 року (включно).

Отже, зважаючи на заявлений позивачем період виникнення спірної заборгованості, підставним є нарахування відповідачу суми основного боргу лише за період з вересня 2012 року по 19.05.2013 року (включно), яка за контррозрахунком відповідача, перевіреним судом, становить 4306,47 грн. (4000,00 грн. /за вересень 2012 року - квітень 2013 року/ + 306,47 грн. /за 19 днів травня 2013 року).

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 18000,00 грн. основного боргу за період з вересня 2012 року по серпень 2015 року визнаються судом обгрутованими та підлягають задоволенню лише в частині суми основного боргу в розмірі 4306,47 грн. за період з вересня 2012 року по 19.05.2013 (включно).

Натомість, в решті суми основного боргу в розмірі 13693,53 грн. за період з 20.05.2013 по серпень 2015 року вимоги позивача є безпідставними з огляду на факт припинення дії Договору з 20.05.2013, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 10819,90 грн. інфляційних нарахувань, 833,16 грн. 3% річних, 2130,77 грн. пені.

Як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, в період дії Договору з вересня 2012 року по 19.05.2013 року (включно) відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум 10819,90 грн. інфляційних нарахувань та 833,16 грн. 3% річних, враховуючи при цьому межі заявлених позовних вимог (по 14.08.2015) та виходячи з встановленого в ході розгляду спору періоду, в який відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати винагороди (період з вересня 2012 року по 19.05.2013 року (включно)), суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3222,73 грн. та часткове задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 342,30 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 27.08.2012 - 14.08.2015 500 1.752 375.78 875.78 26.09.2012 - 14.08.2015 500 1.750 374.90 874.90 27.10.2012 - 14.08.2015 500 1.750 374.90 874.90 26.11.2012 - 14.08.2015 500 1.752 375.78 875.78 27.12.2012 - 14.08.2015 500 1.748 374.03 874.03 27.01.2013 - 14.08.2015 500 1.745 372.29 872.29 24.02.2013 - 14.08.2015 500 1.746 373.16 873.16 27.03.2013 - 14.08.2015 500 1.746 373.16 873.16 26.04.2013 - 14.08.2015 306.47 1.746 228.73 535.20 3222,73

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 500 27.08.2012 - 14.08.2015 1083 3 % 44.51 500 26.09.2012 - 14.08.2015 1053 3 % 43.27 500 27.10.2012 - 14.08.2015 1022 3 % 42.00 500 26.11.2012 - 14.08.2015 992 3 % 40.77 500 27.12.2012 - 14.08.2015 961 3 % 39.49 500 27.01.2013 - 14.08.2015 930 3 % 38.22 500 24.02.2013 - 14.08.2015 902 3 % 37.07 500 27.03.2013 - 14.08.2015 871 3 % 35.79 306,47 26.04.2013 - 14.08.2015 841 3 % 21,18 342,30

Натомість, в решті сум інфляційних нарахувань, а саме 7597,17 грн. (10819,90 грн. - 3222,73 грн. = 7597,17 грн.) та 3% річних, а саме 490,86 грн. (833,16 грн. - 342,30 грн. = 490,86 грн.) вимоги позивача є безпідставними, враховуючи встановлений судом факт припинення дії Договору з 20.05.2013, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що у разі затримки платежів, користувач (відповідач) зобов'язаний виплатити УЛАСП (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") перерахунок заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені в сумі 2130,77 грн., виходячи при цьому із встановленого в ході розгляду спору періоду, в який відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати винагороди (період з вересня 2012 року по 19.05.2013 року (включно)), а також з урахуванням пункту 2.6 Договору, положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд дійшов висновку, що сума пені в спірному випадку становить 315,76 грн., а не 2130,77 грн., як заявив позивач до стягнення з відповідача.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 500 27.08.2012 - 26.02.2013 184 7.5000 % 0.041 %* 37.70 500 26.09.2012 - 25.03.2013 181 7.5000 % 0.041 %* 37.09 500 27.10.2012 - 26.04.2013 182 7.5000 % 0.041 %* 37.30 500 26.11.2012 - 25.05.2013 181 7.5000 % 0.041 %* 37.09 500 27.12.2012 - 09.06.2013 165 7.5000 % 0.041 %* 33.81 500 10.06.2013 - 26.06.2013 17 7.0000 % 0.038 %* 3.26 500 27.01.2013 - 09.06.2013 134 7.5000 % 0.041 %* 27.53 500 10.06.2013 - 26.07.2013 47 7.0000 % 0.038 %* 9.01 500 24.02.2013 - 09.06.2013 106 7.5000 % 0.041 %* 21.78 500 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 12.27 500 13.08.2013 - 23.08.2013 11 6.5000 % 0.036 %* 1.96 500 27.03.2013 - 09.06.2013 75 7.5000 % 0.041 %* 15.41 500 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 12.27 500 13.08.2013 - 26.09.2013 45 6.5000 % 0.036 %* 8.01 306.47 26.04.2013 - 09.06.2013 45 7.5000 % 0.041 %* 5.67 306.47 10.06.2013 - 12.08.2013 64 7.0000 % 0.038 %* 7.52 306.47 13.08.2013 - 25.10.2013 74 6.5000 % 0.036 %* 8.08 315,76

Водночас, у відзиві на позовну заяву, поданому 22.10.2015 через відділ діловодства суду, відповідач заявив про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Водночас судом враховано приписи п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", згідно яких в разі якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Як встановлено судом, відповідно до пункту 2.3 Договору відповідач був зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Отже, наприклад, за вересень 2012 року відповідач повинен був сплатити позивачу винагороду (роялті) до 26.08.2012 включно. Отже, початок прострочення відповідачем відповідного грошового зобов'язання за вересень 2012 року слід обраховувати з 27.08.2012.

В свою чергу, з вимогою про стягнення пені за вересень 2012 року позивач мав право звернутись до суду за період не більше шести місяців та протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання, т.т. протягом одного року з 27.08.2012, тоді як фактично звернувся до суду 14.09.2015 (реєстраційний штамп відділу діловодства Господарського суду міста Києва про одержання позовної заяви 14.09.2015 за вх. № 24473/15), т.т. з пропуском встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строку позовної давності, який встановлено для вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Наслідки спливу позовної давності визначені в статті 267 ЦК України. Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Як вище зазначено, відповідач заявив про застосування позовної давності в частині вимог про стягнення пені, зокрема, у відзиві на позовну заяву, поданому 22.10.2015 через відділ діловодства суду. При цьому суд взяв до уваги, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, а відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного, про що безпосередньо зазначено в абз. 8 п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Разом з цим, як свідчать матеріали справи, позивач не навів суду поважних причин пропуску строку позовної давності (тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову), що могли б бути підставою для захисту порушеного права позивача.

Крім того, позивач не надав суду доказів, які б свідчили про зупинення перебігу позовної давності, відповідно до статті 263 ЦК України, або про переривання перебігу позовної давності, відповідно до статті 264 ЦК України.

Наразі, судом також враховано приписи п. 4.4 та п.п. 4.4.1 п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", згідно яких, зокрема, правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Відтак, часткова сплата відповідачем основного боргу не перериває строку позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені. Крім того, позивач жодної претензії та/або вимоги щодо сплати нарахованої пені за прострочення сплати основного боргу з моменту укладання договору та по даний час на адресу відповідача не надсилав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до приписів п. 2.2 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 суд взяв до уваги, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено порушення прав позивача у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті винагороди (роялті) за період з вересня 2012 року по 19.05.2013 року (включно).

Таким чином, пеня в сумі 315,76 грн. за загальний період з 27.08.2012 по 25.10.2013 не підлягає стягненню з відповідача, з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки відповідно до приписів ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 299,50 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Контур і К" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 50; ідентифікаційний код 25390611) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б, оф. 287; ідентифікаційний код 37396233) 4306,47 грн. (чотири тисячі триста шість гривень 47 коп.) основного боргу, 3222,73 грн. (три тисячі двісті двадцять дві гривні 73 коп.) інфляційних нарахувань, 342,30 грн. (триста сорок дві гривні 30 коп.) 3% річних, 301,65 грн. (триста одну гривню 65 коп.) судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2015

Суддя Гумега О.В.