ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.11.2015Справа №910/26408/15
За позовом приватного підприємства "ЮЛАНА"
до товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ВОК"
про стягнення 6 589,82 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Денисов В.Є.(дов. від 09.02.2015)
Від відповідача: не з"явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору поставки № ЮК418 від 14.08.2013 у розмірі 6 589,82 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.10.2015 порушено провадження у справі №910/26408/15 та призначено до розгляду на 27.10.2015.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 27.10.2015 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розгляд справи відкладено на 12.11.2015.
В судове засідання 12.11.2015 прибув представник позивача, надав документи для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду суду.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Ухвала суду від 27.10.2015 отримана відповідачем 05.11.2015, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 01602 0376989 7(в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належні чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
01.03.2012 між позивачем - ПП "Юлана" (постачальник за договором) та відповідачем - ТОВ "АЗІЯ ВОК" (покупець) було укладено Договір поставки № ЮК 418 на умовах оплати з відстроченням платежу(надалі - Договір), згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити вартість переданого постачальником товару на умовах та в порядку, визначеному сторонами в даному договорі та додатках до нього.
Відповідно до п. 2.2. договору передача покупцем постачальнику замовлень на поставку товару, а також поставка товару постачальником покупцю здійснюється в строки, передбачені в Графіку замовлень та поставок товару, затвердженого сторонами в додатку № 3 до даного договору.
Згідно п. 6.2. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної та (або) товарної накладної, що підтверджує факт отримання товару.
Умовами п.8.5.договору обумовлено обов'язок покупця оплачувати кожну товарну накладну фактично переданого постачальником товару не пізніше 90 календарних днів з моменту передачі йому такої партії товару. Якщо покупець порушує вище викладені умови оплати вартості поставленого товару більше ніж 2 рази поспіль, покупець зобов'язується оплачувати вартість поставленого товару по факту поставки до моменту повної оплати кредиторської заборгованості покупця перед постачальником.
Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, вказаною в товарних накладних, переданих постачальником покупцю протягом усього терміну дії даного договору (п.8.10).
Пунктом 12.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з 01 травня 2013 року і діє до 31 травня 2014 року. Якщо жодна із сторін договору за 60 робочих днів до припинення дії договору не заявить про намір припинити його дію, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік. Такий же порядок продовження строку дії договору передбачається на кожний наступний термін його дії.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем за період з 16.08.2013 по 22.10.2013 було поставлено відповідачеві товар за видатковими накладними № ЮК000003065 від 16.08.2013 на суму 1 112,40 грн., № ЮК000003425 від 17.09.2013 на суму 1 112,40 грн., № ЮК000003510 від 25.09.2013 на суму 1 690,72 грн., № ЮК000003627 від 02.10.2013 на суму 1 112,40 грн.,№ ЮК000003871 від 22.10.2013 на суму 1 668,60 грн.,всього на суму 6696,52 грн. (копії долучені до матеріалів справи).
Проте, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконав частково, здійснивши перерахування на рахунок постачальника коштів у розмірі 3915,52 грн., несплаченими залишились 2781,00 грн.
Судом встановлено, що надані позивачем копії п'яти видаткових накладних на поставку товару відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 8, та вважає, що наявні у справі видаткові накладні є підтвердженням того, що товар був поставлений за договором поставки.
Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.
Суд встановив, що надані суду видаткові накладні на спірну суму, копії яких знаходяться в матеріалах справи, мають найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартістьта інші необхідні реквізити та прийшов до висновку, що вони відповідають вимогам зазначеного закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.
В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Як вбачається з положень п.8.5 договору оплата товару виконується покупцем на умовах відстрочення платежу, а самене пізніше 90 календарних днів з моменту передачі постачальником покупцю такої партії товару.
Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Підписання відповідачем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.
Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки застосовуються положення статей 655-712 ЦК України.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України та ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 2 781,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 2011,92 грн. інфляційних втрат, 143,09 грн. 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 143,09 грн., інфляційна складова 2011,92 грн ., розрахунок яких здійснено за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару по кожній видатковій накладній. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі 1653,81 грн. від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу по кожній видатковій накладній відповідно до п.10.6 договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 10.6 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку оплати вартості товару, передбаченого сторонами в пункті 8.5 даного договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми за кожен день прострочення оплати.
За таких обставин, враховуючи, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується зі зробленим позивачем розрахунком пені на суму 1 653,81 грн., який, за висновками суду, є арифметично вірним, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.
Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов приватного підприємства "ЮЛАНА"задовольнити повністю.
2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АЗІЯ ВОК" (01001, Україна, м. Київ, вул.Шота Руставелі, буд. 12, оф.9, код ЄДРПОУ 38290183) на користь Приватного підприємства "Юлана" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94А, корпус 3"В", приміщення №2, код ЄДРПОУ 31470096) основну заборгованість у розмірі 2 781 (дві тисячі сімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп., 2011 (дві тисячі одинадцять) грн. 92 коп. втрат від інфляції, 143 (сто сорок три) грн. 09 коп. 3% річних, 1653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 81 коп. пені та судовий збір в сумі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення 17.11.2015
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.11.2015 |
Оприлюднено | 23.11.2015 |
Номер документу | 53565110 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головатюк Л.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні