Рішення

від 10.11.2015 по справі 910/26108/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015Справа №910/26108/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вароса» доТовариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» про 121538 грн. 72 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Ковба М.С. - представник за довіреністю № 1 від 05.03.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.10.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вароса» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» про стягнення 121538 грн. 72 коп., з яких 62095 грн. 61 коп. основного боргу, 2117 грн. 46 коп. пені, 1740 грн. 37 коп. 3% річних та 55585 грн. 28 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № 33 від 13.02.2014 на суму 98095 грн. 61 коп., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 62095 грн. 61 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за поставлений позивачем товар, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2117 грн. 46 коп. Також, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1740 грн. 37 коп. за період з 15.10.2014 по 22.09.2015, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 62095 грн. 61 коп., та інфляційні втрати у розмірі 55585 грн. 28 коп. за період з березня 2014 року по серпень 2015 року.

Згідно з статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21303972 від 09.10.2015, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» є: 99003, м. Севастополь, вул. Кожанова, буд. 12, у зв'язку з чим, враховуючи положення ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", даний спір підсудний Господарському суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26108/15; розгляд справи призначено на 23.10.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.11.2015.

У судовому засіданні 10.11.2015 представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких, зокрема, зазначив, що здійснені відповідачем оплати на суму 36000 грн. 00 коп. були здійснені ним саме в оплату товару, поставленого саме за видатковою накладною № 33 від 13.02.2014 на суму 98095 грн. 61 коп., у зв'язку з чим заборгованість у розмірі 62095 грн. 61 коп. є заборгованість з оплати товару, поставленого саме за видатковою накладною № 33 від 13.02.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 10.11.2015 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 10.11.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою від 29.10.2015 про повідомлення відповідача про судове засідання, призначене на 10.11.2015, за номером телефону, вказаному в Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21303972 від 09.10.2015 (зв'язок з відповідачем відсутній), а також роздрукованою сторінкою з мережі Інтернет, а саме з офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), на якій розміщено інформацію про час та місце судового засідання, призначеного на 10.11.2015.

Крім того, відповідно до листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 30-626 від 23.06.2014 (належним чином засвідчена копія знаходиться в матеріалах справи), приймання поштових відправлень до Автономної Республіки Крим та міста Севастополя об'єктами поштового зв'язку не здійснюється у зв'язку із силовим захопленням АР Крим та м. Севастополя та блокування усіх об'єктів поштового зв'язку Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на території півострову.

Відповідно до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 05.06.2014 № 01-06/745/2014, учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 N 01-06/2052/14).

Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111 10 ГПК.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 N 01-06/2052/14, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 10.11.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вароса» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує плити пенополістирольні екструзійні в асортименті і за ціною відповідно до виставлених рахунків.

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 передача товару покупцю здійснюється партіями за його наявності на складі продавця. Факт наявності конкретної партії товару у продавця на складі підтверджується наданим письмовим повідомленням покупцю.

Відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 ціна, номенклатура і кількість товару визначається сторонами у специфікації на кожну поставку товару.

Загальна сума Договору орієнтовно складає 500000 грн. 00 коп. Сума визначається сумою всіх рахунків-фактур, підписаних сторонами на виконання даного Договору (п. 3.2 Договору купівлі-продажу від 27.06.2013).

Відповідно до п. 3.4 Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 оплата вартості товару здійснюється покупцем не пізніше 10 банківських днів з моменту відвантаження.

Відповідно до п. 4.1 Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 договір вступає в силу з моменту укладення (підписання) сторонами і діє до моменту повного і належного виконання сторонами всіх своїх обов'язків за даним Договором.

Відповідно до п. 5.3 Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 у випадку порушення (невиконання, неналежного виконання, несвоєчасного виконання) покупцем взятих на себе зобов'язань за даним Договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення без відшкодування збитків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 13.02.2014 позивач поставив (відвантажив) відповідачу узгоджений між сторонами товар на суму 98095 грн. 61 коп., що підтверджується видатковою накладною № 33 від 13.02.2014 на суму 98095 грн. 61 коп., яка підписана уповноваженими представниками сторін, та відповідною довіреністю на отримання матеріальних цінностей відповідача № 350 від 13.02.2014 (копію долучено позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що вказана поставка була здійснена на підставі Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 (про що зазначено у видаткові накладній № 33 від 13.02.2014).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.4 Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 оплата вартості товару здійснюється покупцем не пізніше 10 банківських днів з моменту відвантаження.

Таким чином, свій обов'язок з оплати за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 33 від 13.02.2014 на суму 98095 грн. 61 коп., відповідач повинен був виконати у строк до 27.02.2014 (включно).

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі сплатив грошові кошти за отриманий товар за видатковою накладною № 33 від 13.02.2014 на суму 98095 грн. 61 коп., сплативши 04.03.2014 грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., 06.03.2014 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., 21.03.2014 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., 07.04.2014 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., 22.04.2014 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., 16.07.2014 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп., 05.08.2014 - грошові кошти у розмірі 2000 грн. 00 коп., 01.09.2014 - грошові кошти у розмірі 2000 грн. 00 коп. та 14.10.2014 - грошові кошти у розмірі 2000 грн. 00 коп., що разом становить 36000 грн. 00 коп., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви копіями банківських виписок з рахунку позивача та акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 17.02.2015 (станом на 17.02.2015), який підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками сторін.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 62095 грн. 61 коп .

При цьому, судом встановлено, що при здійсненні оплати відповідач вказував призначення платежу - оплата рахунку № 39 від 13.02.2014. У письмових поясненнях, поданих у судовому засіданні 10.11.2015, позивач зауважив, що копію рахунку № 39 від 13.02.2014 він надати суду не може. При цьому, позивач зазначив, що здійснені відповідачем оплати на суму 36000 грн. 00 коп. були здійснені ним саме в оплату товару, поставленого саме за видатковою накладною № 33 від 13.02.2014 на суму 98095 грн. 61 коп ., у зв'язку з чим заборгованість у розмірі 62095 грн. 61 коп. є заборгованість з оплати товару, поставленого саме за видатковою накладною № 33 від 13.02.2014.

З огляду на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо наданих позивачем пояснень щодо порядку оплати, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 13.02.2014 позивач поставив (відвантажив) відповідачу узгоджений між сторонами товар на суму 98095 грн. 61 коп. за видатковою накладною № 33 від 13.02.2014, тоді як відповідач не у повному обсязі сплатив грошові кошти за товар, отриманий за вказаною видатковою накладною, сплативши 36000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 62095 грн. 61 коп.

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» у розмірі 62095 грн. 61 коп. (за товар, поставлений за видатковою накладною № 33 від 13.02.2014 на суму 98095 грн. 61 коп.) підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 62095 грн. 61 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вароса» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» суми основного боргу у розмірі 62095 грн. 61 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати за поставлений позивачем товар, останнім було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2117 грн. 46 коп.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 у випадку порушення (невиконання, неналежного виконання, несвоєчасного виконання) покупцем взятих на себе зобов'язань за даним Договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення без відшкодування збитків.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він не відповідає передбаченим встановленим чинним законодавством порядку та способу нарахування, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що вказівка у п. 5.3 Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 про сплату продавцем пені у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення визначає механізм нарахування пені, та не встановлює іншого періоду нарахування пені.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що умовами п. 5.3 Договору купівлі-продажу від 27.06.2013 сторони не встановили іншого строку нарахування пені, аніж шість місяців від дня виникнення прострочення, обгрунтованим для нарахування пені є період з 28.02.2014 (1-й день прострочення) по 28.08.2014 із врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду для нарахування (а саме, з 07.03.2014 ), враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати та в межах шестимісячного періоду нарахування (відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України).

Сума заборгованості, грн.Дата часткової оплатиСума часткової оплатиПеріод прострочення (нарахування пені)Ставка пеніСума пені за період прострочення, грн. 88095,61 21.03.2014 5000,00 грн. 07.03.2014 - 20.03.2014 0,01% 123,33 83095,61 07.04.2014 5000,00 грн. 21.03.2014 - 06.04.2014 0,01% 141,26 78095,61 22.04.2014 5000,00 грн. 07.04.2014 - 21.04.2014 0,01% 117,14 73095,61 16.07.2014 5000,00 грн. 22.04.2014 - 15.07.2014 0,01% 175,43 68095,61 05.08.2014 2000,00 грн. 16.07.2014 - 04.08.2014 0,01% 136,19 66095,61 05.08.2014 - 28.08.2014 0,01% 158,63 Всього: 851,98 грн.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вароса» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» пені у розмірі 2117 грн. 46 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 851 грн. 98 коп.

При цьому, судом враховано положення стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», якою передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1740 грн. 37 коп. за період з 15.10.2014 по 22.09.2015, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 62095 грн. 61 коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування), суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, відповідає передбаченим чинним законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вароса» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» 3% річних у розмірі 1740 грн. 37 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 55585 грн. 28 коп. за період з березня 2014 року по серпень 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, у зв'язку з чим здійснив власний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням заявленого позивачем періоду, відповідно до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» підлягають стягнення інфляційні втрати у розмірі 41193 грн. 93 коп.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вароса» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» інфляційних втрат у розмірі 55585 грн. 28 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 41193 грн. 93 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 13430680 від 27.03.2015.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону станом на дату подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при зверненні позивача з даним позовом до суду, він повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1823 грн. 08 коп., тобто, позивачем переплачено судовий збір у розмірі 3 грн. 92 коп. (1827 грн. 00 коп. - 1823 грн. 08 коп.).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач вніс судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він має право на повернення судового збору у розмірі 3 грн. 92 коп., звернувшись до суду із відповідним клопотанням.

При цьому, станом на 10.11.2015 позивач не звертався до суду із клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК «Добрострой» (99003, м. Севастополь, вул. Кожанова, буд. 12; ідентифікаційний код: 34945674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вароса» (62416, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Пісочин, вул. Крупської, буд. 15-А, кімната 417; ідентифікаційний код: 37023657) суму основного боргу у розмірі 62095 (шістдесят дві тисячі дев'яносто п'ять) грн. 61 коп., пеню у розмірі 851 (вісімсот п'ятдесят одна) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 1740 (одна тисяча сімсот сорок) грн. 37 коп., інфляційні втрати у розмірі 41193 (сорок одна тисяча сто дев'яносто три) грн. 93 коп. та судовий збір у розмірі 1588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 23 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 16.11.2015

Суддя І.М. Отрош