Рішення

від 04.11.2015 по справі 910/15288/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2015Справа №910/15288/14

За позовомПублічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаСП "Марком" третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" прозвернення стягнення на предмет застави згідно договору застави №16-12-980/z2 від 27.07.2012 Головуючий суддя Лиськов М.О.

Судді: Ломака В.С.

Любченко М.О.

Представники учасників процесу:

Від позивача: Павловський О.М. (дов. № 220/03 від 07.09.2015)

Від відповідача: не з'явився

Від третіх осіб: не з'явився

У судовому засіданні 04.11.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України , було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" про звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави №16-12-980/z2 від 27.07.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2014 порушено провадження у справі №910/15288/14 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - СП "Марком" та відкладено розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" та відкладено розгляд справи.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 24.11.2014 у справі №910/15288/14 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі до надання висновків судової експертизи.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз супровідним листом №17072/14-53 від 04.02.2015 за підписом заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Голікової Т.Д. через відділ діловодства суду були повернуті матеріали справи №910/15288/14, а також надіслано клопотання експерта Король І.М. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи, в якому експерт просив вказати на яку саме дату потрібно провести оцінку та повідомити експерта про можливість проведення огляду об'єктів, які підлягають дослідженню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2015 розгляд справи №910/15288/14 вирішено здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 02.03.2015 призначено колегіальний розгляд справи №910/15288/14 в наступному складі суду: Головуючий суддя: ОСОБА_5, судді: Ломака В.С., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду від 02.03.2015 справу №910/15288/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: ОСОБА_5, судді: Ломака В.С., Любченко М.О. та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду від 23.03.2015 задоволено клопотання експерта про надання матеріалів необхідних для проведення експертизи у справі №910/15288/14 та зупинено провадження у справі №910/15288/14 на час проведення судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2014.

У зв'язку із припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді ОСОБА_5 Відповідно до пункту 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/15288/14.

За результатом повторного автоматичного розподілу справу передано судді Лиськову М.О. (головуючий), суддя Любченко М.О., суддя. Ломака В.С.

До Господарського суду м. Києва надійшла справа № 910/15288/14 з повідомленням експерта № 17072/14-53/7188/15-54 від 03.07.2015 про неможливість надання висновку.

Згідно з частиною третьою статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

За таких обставин, у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення розгляду даної справи, провадження у справі №910/15288/14 підлягає поновленню.

18.09.2015 колегією суддів було прийнято справу №910/15288/14 до свого провадження, поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.10.2015 .

В судове засідання, призначене на 07.10.2015, представник позивача з'явився та подав клопотання в порядку ст. 83 ГПК України.

В судове засідання, призначене на 07.10.2015, представники відповідача та третіх осіб не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомленні.

07.10.2015 ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 04.11.2015.

В судове засідання, призначене на 04.11.2015, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги.

В судове засідання, призначене на 04.11.2015, представники відповідача та третіх осіб не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомленні.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (надалі - позичальник) та Публічним акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК» (надалі - Банк) було укладено кредитний договір № 16-12-980-КL (надалі - кредитний договір) про надання кредиту у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом у розмірі 3 154 946, 23 гривень 23 копійки із фіксованою процентною ставкою 22 проценти річних, а у разі не погашення Позичальником кредиту у строки/терміни, визначені п.1.2. та/або п. 1.3. договору у розмірі 27% річних щодо простроченої частини кредиту.

Згідно із додатковою угодою № 1 від 06.08.2012 до кредитного договору Банком було виконано свої зобов'язання, а саме було надано грошові кошти в розмірі 3 154 946, 23 гривень 23 копійки, що підтверджується Платіжним дорученням № 1 від 06.08.2012 та розпорядженням Департаменту бухгалтерського обліку і звітності від 06.08.2012.

20.02.2013 сторони уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно до якої змінено строк користування (термін повернення) залишку заборгованості за кредитом до 30.06.2014 червня включно (пункт 1.3. договору), змінено розмір процентної ставки із 22 % річних на 25 % річних (пункт 1.4. договору).

Також було встановлено, що у разі не погашення Позичальником кредиту у строки/терміни визначені п.1.2. та/або п.1.3. договору, нарахування процентів за простроченою частиною кредиту здійснюється за фіксованою процентною ставкою у розмірі 30 % річних

Відповідно до п. 4.2.1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язується здійснювати своєчасне поверненя кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені Кредитним договором.

Пунктом 5.1. статті 5 кредитного договору зазначено, що банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення Кредиту (в повному обсязі, або у визначеній Банком частині) та іншої заборгованості, зокрема у випадках прострочення сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом.

Разом з тим,чальник не виконує зобов'язання і не погашає заборгованість по Кредитному договору.

Станом на 08.07.2014 загальна заборгованість за кредитом ТОВ "Ділайт-Україна" перед Банком за кредитним договором становить 3 324 843,61 грн. з яких: прострочена заборгованість за основною сумою кредиту - 2 329 946,23 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками - 603 418,76 грн., пеня за невиконання основного зобов'язання - 142 820,31 грн., сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по кредиту - 173 460,00 грн., пеня за несплаченими процентами 30 955,91 грн., сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по несплаченим відсоткам - 44 242,40 грн.

Банком направлялась вимога про погашення наявної заборгованості на адресу ТОВ «Ділайт-Україна» за № 638/046-кв від 19.09.2013.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договори застави мого майна №16-12-980/z від 27.07.2012 із ТОВ «Оліверс-Трейд», № 16-12-980/z1 із ПІІ «Жіскур Холдінг-Україна» , № 16-12-980/ z3 від 27.07.2012 із ТОВ «Ділайт-Україна», №16-12-980/ z4 від 7.2012 року із ТОВ «Ділайт-Україна».

Також, 27.07.2012 в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Ділайт-Україна» за кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК» Заставодержатель) та ТОВ «Поляна України Груп» було укладено договір застави № 16-12-980/ z2, згідно кого Заставодавець надав банку в заставу належні йому на праві власності основні засоби, а саме: офісна та комп'ютерна техніка, меблі згідно з переліком № 1, що є невід'ємною частиною договору, які на час дії Договору будуть знаходитись за адресами:

м. Київ, Лугова, 12; м. Київ, вул. Обсерваторна, 12а; м. Київ, вул. Глибочицька, 44; м. Київ, пр.Оболонський 16; м. Київ, пр. Московський, 8; м. Київ, Дніпровська набережна, 18; м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 1а; м. Київ, бул. Шевченка, 2; м. Київ, Столичне шосе, 101; м. Київ, вул. Мечникова, 18а; м. Київ, вул. Бажана, 3г; м. Київ, вул. Глушкова, 12а; м. Київ, пр. Оболонський, 216; м. Київ, вул. Сирецька, 5, корп. 3; м. Київ, вул. Чорновола, 46а; м. Донецьк, вул. Генерала Антонова, 4; м. Донецьк, пл. Конституції, 5; м. Житомир, вул. Київська, 77; м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 36; м. Львів, вул. Січових стрільців, 2; м. Одеса, Французький б-р, 9; м. Полтава, вул. Зінківська, 6в; м. Севастополь, вул. Руднєва, 9; м. Харків, вул. Героїв праці, 9; м. Харків, вул. Отакара Яроша, 22; м. Харків, вул. Трінклера, 2; м. Чернігів, вул. Київська, 74; м. Ялта, вул. К.Маркса, 18.

Узгоджена сторонами оціночна вартість Предмета застави становила 834 112,93 гривень 93 коп.

Згідно із п. 2.4.3. договору застави, Банк має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання , а в разі його невиконання отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави, у порушення основного зобов'язання Позичальником за Кредитним договором або Відповідачем за Договором застави, а також у випадках передбачених чинним законодавством.

Підпункт 3.1.1. пункту 3.1. цього договору визначає, що заставодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет застави, якщо на день, визначений основним зобов'язанням, Позичальник не поверне Заставодержателю кредит в повному обсязі чи його частину та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або не сплатить штрафні санкції та/або іншу заборгованість та платежі, що передбачені та/або випливають з Основного зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов'язання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

З наданих позивачем доказів, вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, перерахувавши кредитні кошти Товариству з обмеженою відповідальністю "Дылайт-Украъна", тоді як позичальник свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати процентів за кредитним договором належним чином не виконав. Будь-яких заперечень щодо факту отримання позичальником грошових коштів за умовами кредитного договору у межах розгляду даного господарського спору сторонами не надано.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" від 02.10.1992 №2654-XII, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель, набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про заставу", заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, позивач, у зв'язку з порушенням зобов'язання за кредитним договором, має право вимагати сплати заборгованості за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Суд зазначає, що договір застави є чинним, в судовому порядку сторонами не оспорювався та не визнавався недійсним, а тому є обов'язковим для виконання.

Під час розгляду справи, від відповідача не надходило заперечень щодо вартості предмету застави, що погоджена сторонами у договорі застави та складає 834 112,93 грн.

У пункті 9.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що у резолютивній частині рішення про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження господарські суди повинні зазначати дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" № 1255-IV від 18.11.2003, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем, в порядку статей 33, 34 ГПК України не спростовано, факт наявності заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 3 324 843,61 грн., доказів виконання основного зобов'язання матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави згідно договору застави рухомого майна № 16-12-980/ z2 є обґрунтованими, у зв'язку із чим, суд задовольняє позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції чинній на час подання позову) від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Враховуючи те, що розмір позовних вимог становить 3 324 843,61 грн., тому з відповідача з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 49 872,65 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет застави основні засоби, а саме: офісна та комп'ютерна техніка, меблі згідно з переліком № 1, що є невід'ємною частиною договору застави № 16-12-980/z2 від 27.07.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" (03057, м. Київ, пр.. Перемоги, 41, ідентифікаційний номер: 19357489) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд.12А, ідентифікаційний номер 36592399) з визначенням способу реалізації - продаж предмета застави на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з визначенням початкової ціни предмету застави згідно визначеної сторонами у договору застави № 16-12-980/z2 від 27.07.2012 ринкової вартості у сумі 834 112,93 грн., в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд.12, ідентифікаційний номер 35847906) перед Публічним акціонерним товариством "БРОКБІЗНЕСБАНК" (03057, м. Київ, пр.. Перемоги, 41, ідентифікаційний номер: 19357489)за кредитним договором № 16-12-980-KL від 27.07.2012 у розмірі 3 324 843,61 грн. заборгованості, з яких: прострочена заборгованість за основною сумою кредиту - 2 329 946,23 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками - 603 418,76 грн., пеня за невиконання основного зобов'язання - 142 820,31 грн., сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по кредиту - 173 460,00 грн., пеня за несплаченими процентами 30 955,91 грн., сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по несплаченим відсоткам - 44 242,40 грн.

3. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Поляна Україна Груп" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд.12А, ідентифікаційний номер 36592399) в доход Державного бюджету України 49 872,65 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 11.11.2015

Головуючий суддя М.О. Лиськов

Судді: В.С. Ломака

М.О. Любченко