Рішення

від 17.11.2015 по справі 911/4079/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа № 911/4079/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМЛ», Київська область, м. Обухів

про стягнення 845666,02 грн.

секретар судового засідання Шніт О.М.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність №101 від 1 листопада 2015 року);

від відповідачів: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 28 вересня 2015 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Український бізнес банк» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМЛ» (далі - відповідач) про стягнення 845666,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, відповідно до умов кредитного договору від 18 грудня 2013 року за №КТДЕЮ/322791.6, надав Товариству з обмеженою відповідальністю «ВМЛ» кредит в розмірі 660000,00 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитом з терміном остаточного повернення кредитних коштів 17 серпня 2014 року. В порушення умов зазначеного договору відповідач заборгованість по кредиту та проценти за користування кредитними коштами в порядку, розмірі та строки, визначені договором, у повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача 660000,00 грн. заборгованості, 96488,62 грн. заборгованості за процентами, 7920,00 грн. штрафу та 51257,40 грн. пені.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 9 вересня 2015 року та призначено справу до розгляду на 13 жовтня 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 13 жовтня 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 3 листопада 2015 року.

У судовому засіданні 3 листопада 2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 17 листопада 2015 року.

17 листопада 2015 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі №911/4079/15.

Клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/4928/15 про визнання недійсним положень п. 4.6, 5.4 та 5.10 кредитного договору від 18 грудня 2013 року за №КТДЕЮ/322791.6.

Відповідно до пункту 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року за №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів», вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі на підставі частини першої статті 79 ГПК, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 3.16 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» та виходити з того, що порушення провадження у справі, предметом спору в якій є визнання недійсним кредитного договору, не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі, в якій предметом спору є повернення кредиту та сплата відсотків за ним.

З урахуванням викладеного, судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання.

17 листопада 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Український бізнес банк» (за договором - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМЛ» (за договором - позичальник) укладено кредитний договір №КТДЕЮ/322791.6.

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди від 30 вересня 2014 року), банк за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 660000,00 грн. на поповнення обігових коштів та оплату послуг, строком до 31 серпня 2015 року зі сплатою 19% річних. Проценти нараховуються за кожен календарний день за методом «факт/360», тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році.

Згідно п. 2.1 договору, кредит, наданий за даним договором, забезпечується заставою і порукою.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний погашати наданий кредит згідно з графіком погашення.

Згідно пункту 4.6 договору, у разі невиконання зобов'язань відповідно до п. 4.5 договору, а саме - невиконання зобов'язань щодо зменшення суми ліміту кредитування згідно з графіком погашення та/або невиконання зобов'язань щодо повного остаточного погашення кредиту, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 38% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до пункту 5.3 договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків у разі непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску за кредитом згідно графіку впродовж двох місяців.

Згідно пункту 5.4 договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у пункті 4.5 цього договору, банк має право вимагати від позичальника сплатити банку штраф у розмірі 3% від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги.

Пунктом 5.10 договору передбачено, що при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих процентів, комісій (п. 4.2, 4.3, 4.5) банк має право вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором щодо надання відповідачу кредитних коштів, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі 660000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст. 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за кредитним договором, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 660000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 96488,62 грн. залишилась непогашеною. Зазначений факт відповідачами не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому позовна вимога про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 660000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 96488,62 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені, наданий позивачем, є обґрунтованим та вірним, отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідачів пені у розмірі 51257,40 грн. за період з 5 травня 2015 року по 30 липня 2015 року.

Крім того, до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 7920,00 грн., який передбачений пунктом 5.4 договору.

Згідно статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору, а саме пунктом 5.4 передбачено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту у строки, вказані у пункті 4.5 цього договору вимагати від позичальника сплатити банку штраф у розмірі 3% від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги.

У той самий час, згідно з пунктом 5.10 договору, при порушенні строків погашення кредиту , нарахованих процентів, комісій (п. 4.2, 4.3, 4.5) банк має право вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості.

Отже, в даному випадку штраф та пеня, що передбачені умовами договору, застосовуються за різні види порушень умов договору, а тому, у даному випадку можливе одночасне застосування таких видів відповідальності, як штраф та пеня.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМЛ» (код 38653306) на користь Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» (код 19388768) - 660000 (шістсот шістдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 96488 (дев'яносто шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 62 коп. відсотків за кредитом, 7920 (сім тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. штрафу та 51257 (п'ятдесят одна тисяча двісті п'ятдесят сім) грн. 40 коп. пені .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМЛ» (код 38653306) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 16313 (шістнадцять тисяч триста тринадцять) грн. 32 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 18 листопада 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць