Рішення

від 16.11.2015 по справі 910/24475/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2015Справа №910/24475/15

За позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайн плюс"

про стягнення 19616,57 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Ластовін О.С. за довіреністю б/н від 29.09.2015

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн плюс» (відповідач) про стягнення 19616,57 грн. на підставі Договору № Н-КБР-07/08/13 від 01.08.2013, з яких: 12240,00 грн. основного боргу, 5108,98 грн. інфляційних нарахувань, 263,91 грн. 3% річних, 2003,68 грн. пені.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано свого зобов'язання за вищенаведеним договором по сплаті позивачу винагороди (роялті) за публічне виконання творів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за період з квітня 2014 по серпень 2015 (17 місяців) в розмірі 12240,00 грн., яка з урахуванням індексу інфляції становить 17340,98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 було порушено провадження у справі № 910/24475/15 та призначено розгляд справи на 26.10.2015 о 11:10 год.

В судове засідання, призначене на 26.10.2015 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 26.10.2015, не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду від 17.09.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 26.10.2015, подав клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання залучене судом до матеріалів справи та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 16.11.2015 о 10:20 год.

В судове засідання, призначене на 16.11.2015 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 16.11.2015, не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 17.09.2015 та від 26.10.2014 не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 про порушення провадження у справі № 910/24475/15, а рівно з ухвалою суду від 26.10.2015, було направлене відповідачу за адресою: 03057, м. Київ, вул. О. Довженка, 1-В, вказаною у позовній заяві, та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Втім, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 та від 26.10.2015 та примірниками повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті органами зв'язку до Господарського суду міста Києва, у зв'язку з вибуттям вказаного адресата (довідка ф. 20).

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 16.11.2015 відповідач суду не подав та не надіслав.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.11.2015 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, а також в межах строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 16.11.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 16.11.2015 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 р. № 19/2011.

01.08.2013 між позивачем - Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - УЛАСП) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайн плюс" (далі - користувач) був укладений Договір № Н-КБР-07/08/13 (далі - Договір або Договір Н-КБР-07/08/13 від 01.08.2013), за умовами якого:

- користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів (перелік музичних творів та каталогів творів, що розміщений на сайті УЛАСП: www.ulasp.org). Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону (пункт 3.1 Договору);

- користувач не має права передавати отримане за цим Договором право на використання nворів третім особам, крім тих, які здійснюють комерційну діяльність у приміщеннях закладів, що зазначені у відповідному додатку до Договору (пункт 3.2 Договору);

- користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Не зважаючи на дату укладання Договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору.

Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії Договору, та частоти їх використання (пункт 3.3 Договору);

- користувач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою наведеною у Додатку № 3 до даного Договору (пункт 3.4 Договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2014, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору);

- у випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1 дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 6.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору є "Перелік закладів, в яких Компанія здійснює публічне виконання Творів", зокрема, таким закладом визначено Варенечна "Катюша" за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 1-В, на 170 місць.

Згідно п. 1 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за публічне виконання творів, а саме: розмір щомісячного платежу має складати 720 грн., за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору; загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 720, 00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору.

Згідно п. 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року, і т.д.).

Звертаючись до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору № Н-КБР-07/08/13 від 01.08.2013 за період з квітня 2014 по серпень 2015 (17 місяців), позивач вказав, що за попередній період - з вересня 2013 по березень 2014, відповідач сплатив на користь позивача винагороду (роялті) в загальній сумі 5760,00 грн. (за 8 місяців), що підтверджується реєстром платіжних документів по фільтру стосовно виплат Товариства з обмежено відповідальністю "Ділайн плюс".

Позивач також зазначив, що за відсутності повідомлень відповідача в порядку п. 6.2 Договору, цей договір вважався пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу, враховуючи визначений у п. 6.1 цього Договору строк його дії (з моменту підписання сторонами і до 31.07.2014). Враховуючи, що жодна з сторін не повідомляла іншу сторону в порядку п. 6.2 Договору про припинення дії цього Договору, позивач вважає, що на даний час строк дії Договору є продовженим по 31.07.2016.

Позивач стверджує, що за період за спірний період - з квітня 2014 по серпень 2015, відповідач повинен був сплатити йому на підставі Договору винагороду (роялті) за публічне виконання творів в загальній сумі 12240,00 грн. (17 місяців), проте не здійснив жодного платежу за вказаний період, у зв'язку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом, а також просив стягнути з відповідача 5108,98 грн. інфляційних нарахувань, 263,91 грн. 3% річних, 2003,68 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання за Договором.

Відповідач в судові засідання не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав та не надіслав.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № Н-КБР-07/08/13 від 01.08.2013.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 6.2 Договору, а тому даний Договір вважається пролонгованим по 31.07.2016 (пункти 6.1, 6.2 Договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період з квітня 2014 по серпень 2015 Договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Пунктами 3.1, 3.3 Договору, підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору за здійснення публічного виконання Творів, відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 720,00 грн.

Відповідно до пункту 3.3 Договору відповідач був зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Відповідач в спірний період дії Договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з квітня 2014 по серпень 2015 (17 місяців), а заборгованість відповідача перед позивачем за цей період становить 12240,00 грн. (720,00 грн. х 17 місяців = 12240,00 грн.)

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12240,00 грн. основного боргу за період квітня 2014 по серпень 2015 визнаються судом обгрутованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання по перерахуванню винагороди (роялті) за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 2003,68 грн. пені за загальний період з 27.03.2014 по 14.08.2015, 263,91 грн. 3% річних за період з 27.03.2014 по 14.08.2015 та 5108,98 грн. інфляційних нарахувань за період з 27.03.2014 по 14.08.2015.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що пправочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до абз. 3 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Суд, дослідивши умови Договору № Н-КБР-07/08/13 від 01.08.2013, встановив, що його умовами не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки (пені) за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті). Судом також встановлено, що обов'язок та умови сплати пені у спірному випадку також не визначено певним законодавчим актом.

В зв'язку з вищевикладеним, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2003,68 грн. безпідставні і не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної виплати винагороди (роялті), є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 263,91 грн. за період з 27.03.2014 по 14.08.2015, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично вірними та повністю відповідає умовам Договору і матеріалам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 263,91 грн. 3% річних за період з 27.03.2014 по 14.08.2015 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У п. 3.2 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України також зазначено, що у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Здійснивши перевірку (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань в сумі 5108,98 грн. за період з 27.03.2014 по 14.08.2015, судом встановлено, що позивачем не вірно застосовано сукупній індекс інфляції, а тому за перерахунком суду інфляційне збільшення суми боргу становлять 4413,06 грн. (з урахуванням при цьому дефляції).

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 27.03.2014 - 14.08.2015 720.00 1.688 495.69 1215.69 26.04.2014 - 14.08.2015 720.00 1.635 456.86 1176.86 27.05.2014 - 14.08.2015 720.00 1.575 413.77 1133.77 26.06.2014 - 14.08.2015 720.00 1.559 402.55 1122.55 27.07.2014 - 14.08.2015 720.00 1.553 398.08 1118.08 27.08.2014 - 14.08.2015 720.00 1.541 389.20 1109.20 26.09.2014 - 14.08.2015 720.00 1.497 357.94 1077.94 27.10.2014 - 14.08.2015 720.00 1.462 332.68 1052.68 26.11.2014 - 14.08.2015 720.00 1.435 313.05 1033.05 27.12.2014 - 14.08.2015 720.00 1.393 282.96 1002.96 27.01.2015 - 14.08.2015 720.00 1.351 252.80 972.80 24.02.2015 - 14.08.2015 720.00 1.283 203.84 923.84 27.03.2015 - 14.08.2015 720.00 1.158 113.79 833.79 26.04.2015 - 14.08.2015 720.00 1.016 11.40 731.40 27.05.2015 - 14.08.2015 720.00 0.994 -4.35 715.65 26.06.2015 - 14.08.2015 720.00 0.990 -7.20 712.80

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування в сумі 4413,06 грн. за період з 27.03.2014 по 14.08.2015, тоді як в іншій частині відповідної вимоги позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1050,38 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайн плюс" (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 1-В, ідентифікаційний код 38726610) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, будинок 2 Б, офіс 287, ідентифікаційний код 37396233) 12240,00 грн. (дванадцять тисяч двісті сорок гривень 00 коп.) основного боргу; 4413,06 грн. (чотири тисячі чотириста тринадцять гривень 06 коп.) інфляційних нарахувань; 263,91 грн. (двісті шістдесят три гривні 91 коп.) 3% річних та 1050,38 грн. (одну тисячу п'ятдесят гривень 38 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.11.2015

Суддя Гумега О.В.