Рішення

від 24.03.2015 по справі 911/454/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа №911/454/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Реал Банк», м. Харків

до Приватного підприємства «Стоунпласт», АРК, м. Сімферополь

про стягнення 200000,00 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність №124 від 5 січня 2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Реал Банк» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства «Стоунпласт» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за простим векселем з іменним індосаментом №АА2233565 у розмірі 200000,00 грн. згідно договору купівлі-продажу векселів №ДД-20 26/10-1/БТ від 20 березня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи №911/454/15, відповідач - Приватне підприємство «Стоунпласт» знаходиться на території Автономної Республіки Крим.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечено розгляд: господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/615/14 від 15 травня 2014 року «Про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням загального характеру положень ст. 12 Закону щодо зміни територіальної підсудності справ відповідні приписи підлягають застосуванню щодо справ усіх категорій (включаючи справи про банкрутство) і на будь-якій стадії розгляду справ.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 11 лютого 2015 року та призначено справу до розгляду на 10 березня 2015 року.

Ухвалою суду від 10 березня 2015 року розгляд справи відкладено на 24 березня 2015 року.

Представник позивача в судових засіданнях 10 березня 2015 року та 24 березня 2015 року позовні вимоги підтримав. Проте, представник відповідача у судові засідання не з'явився.

Згідно абз. 1 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/745/2014 від 5 червня 2014 року «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Відповідно до листа Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» №33-20-606 від 4 квітня 2014 року (вх. №134/14 від 8 квітня 2014 року), що знаходиться в матеріалах справи, приймання та пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та м. Севастополь тимчасово призупинено.

Однак, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи у господарському суді Київської області шляхом розміщення інформації про розгляд справи на офіційному веб-порталі Судової влади України за адресою: http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012/160609/.

Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

24 березня 2015 року, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Реал Банк» (за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будскло-Трейдинг» (за договором - продавець) укладено договір купівлі-продажу векселів №ДД-20 26/10-1/БТ від 20 березня 2012 року (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти простий вексель з іменним індосаментом №АА2233565, номінальною вартістю - 200000,00 грн., з датою погашення - за пред'явленням, емітентом якого є Приватне підприємство «Стоунпласт», й сплатити вартість продажу векселя, що передається, на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору, сума договору складає 195110,00 грн.

Згідно п. 2.2.1 договору, покупець зобов'язується не пізніше 20 березня 2012 року сплатити суму, зазначену в п. 1.4 договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок №2600230112246 в Лисичанській філії Публічного акціонерного товариства «Реал Банк», код банку 304524, код ЄДРПОУ 32329419.

Пунктом 1.6 договору визначено, що покупець набуває право власності на вексель з моменту його отримання, згідно акту прийому-передачі.

Відповідно ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією від 7 червня 1930 року (дата набрання чинності для України 6 січня 2000 року), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно ч. 1 ст. 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією від 7 червня 1930 року (дата набрання чинності для України 6 січня 2000 року), власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Згідно п. 1.2. Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» №508 від 16 грудня 2002 року, індосамент векселя, виконаний на ім'я визначеної особи (іменний індосамент), - форма індосаменту, за якої індосант, який передає вексель, зазначає перед своїм підписом юридичну або фізичну особу, якій належатимуть усі права за векселем та застереження «не наказу».

Судом встановлено, що умови договору виконані сторонами належним чином, а саме: продавець передав, а покупець прийняв простий вексель з іменним індосаментом №АА2233565 у розмірі 200000,00 грн. відповідно до акту прийому-передачі векселів №1 від 20 березня 2012 року, належним чином та своєчасно сплативши його вартість (платіжне доручення №10855 від 20 березня 2012 року в розмірі 195110,00 грн.). Вищезазначений вексель переданий позивачу шляхом вчинення іменного індосаменту, в якому зазначено «платити наказу Публічного акціонерного товариства «Реал Банк». Таким чином, позивач - Публічне акціонерне товариство «Реал Банк» набув права законного векселедержателя простого векселя з іменним індосаментом №АА2233565 у розмірі 200000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Позивач пред'явив вексель до оплати, звернувшись до відповідача з листом №10-106/739 від 14 березня 2014 року, згідно якого відповідач повинен погасити вексель 20 березня 2014 року, сплативши грошові кошти у сумі 200000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 7 ст. 164 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Згідно п. 1.2. Постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національні валюті на території «України» №508 від 16 грудня 2002 року, вексель простий - вексель, який містить зобов'язання векселедавця сплатити у зазначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Частинами 1, 4, 5 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасата або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.

Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією від 7 червня 1930 року (дата набрання чинності для України 6 січня 2000 року), простий вексель містить:

1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією від 7 червня 1930 року (дата набрання чинності для України 6 січня 2000 року), переказний вексель, строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Згідно ст. 53 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією від 7 червня 1930 року (дата набрання чинності для України 6 січня 2000 року), після закінчення строків, встановлених: для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред'явлення для платежу у разі застереження «обіг без витрат», держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Згідно абз. 4 п. 16 Постанови пленуму Верховного Суду України №5 від 8 червня 2007 року «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», у разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (ст.ст. 53, 78 Уніфікованого закону).

Згідно ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією від 7 червня 1930 року (дата набрання чинності для України 6 січня 2000 року), позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивач звернувся із даним позовом до суду у межах встановленого строку.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простим векселем з іменним індосаментом №АА2233565 у розмірі 200000,00 грн. є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до п. 4.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21 лютого 2013 року, у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, зокрема, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Реал Банк» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 4000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Стоунпласт» (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Рубцова, 44, оф. 1, код 33581398) на користь Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» (61072, м. Харків, проспект Леніна, 60, код 14360721) - 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за векселем.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Стоунпласт» (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Рубцова, 44, оф. 1, код 33581398) в доход Державного бюджету України - 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 27 березня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць