Постанова

від 16.11.2015 по справі 815/4559/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4559/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Мацвейко О.І.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«КАСКАДВ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2015р. №0002692205, від 03.08.2015р. №0002702205, від 03.08.2015р. №0002712205, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 03.08.2015р. №0002692205, від 03.08.2015р. №0002702205, від 03.08.2015р. №0002712205, посилаючись на відсутність встановлених ДПІ в Акті перевірки порушень податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», оскільки при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні отриманих робіт, у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з контрагентами, що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, ТОВ «КАСКАД» наголошує на правомірності віднесення відповідних сум грошових коштів до складу валових витрат, оскільки факт виконання контрагентами позивача обумовлених укладеними договорами робіт повністю підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 01.09.2015р. б/н), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 03.08.2015р. №0002692205, від 03.08.2015р. №0002702205, від 03.08.2015р. №0002712205, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.п.138.1, 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України; податковий кредит ТОВ «КАСКАД» за результатами перевірки зменшено, в результаті чого збільшено суму податку, що підлягає сплаті, у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач - Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області до суду не з'явився, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, а також з огляду на відсутність потреби у витребуванні додаткових доказів, виклику у судове засідання свідка, експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 25.06.2015р. по 02.07.2015р., на підставі направлень від 23.06.2015р. №727, №728, №729, виданих Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, головним державним ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків ризикової категорії управління податкового аудиту ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1; старшим державним ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків ризикової категорії управління податкового аудиту ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2; головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3, на підставі п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України, та наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 23.06.2015р. №594, була проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 30.04.2015р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області складено Акт №87/22-213/21421740/3882 від 13.07.2015р. «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 30.04.2015р.», у висновках котрого наголошено, що Товариством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, внаслідок чого порушено вимоги п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138, п.п.138.1, 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України; податковий кредит ТОВ «КАСКАД» за результатами перевірки зменшено, в результаті чого збільшено суму податку, що підлягає сплаті, у зв'язку з чим порушено вимоги п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №87/22-213/21421740/3882 від 13.07.2015р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області 03.08.2015р. винесено податкові повідомлення-рішення №0002702205, №0002712205, №0002692205.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 03.08.2015р. №0002702205, №0002712205, №0002692205, Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання їх неправомірними та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 03.08.2015р. №0002702205, №0002712205, №0002692205, винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волсбуд» (Замовник) було укладено Договір підряду №П-03 від 03.01.2014р., відповідно до п.1.1 якого за дорученням Замовника, Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.

З метою виконання умов вищеозначеного договору, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Сістемс» (Підрядник) укладено Договори виконаних робіт від 11.11.2014р. №П-12, від 03.11.2014р. №П-11, від 11.11.2014р. №П-13 відповідно до п.п.1.1, 2.1.1 п.2.1 яких за дорученням Замовника, Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її. Будівельно-монтажні роботи: «Будівництво волоконно-оптичної розподільної мережі (11.14) за адресами: м.Одеса, вул.Виноградна,22, вул.Зелена,520, АДРЕСА_1(7), вул.Тренерська,1, вул.Надії,11(12); Авангард 2, діл.200, вул.Тираспольське шосе,38, вул.Черноморців,51, вул.Тениста,435, пров.Щорса,1А, вул.Веселка,48, Одеська область, Овідіопольський район с.Сухий Лиман, вул.Медицинська,411, вул.Авангард-2діл.2/93, вул.Будівників,55, кооп.«Веселка»,662, вул.Сонячна, діл.131, 133, 134; Одеська область, Овідіопольський район с.Сухий Лиман, вул.Черноморців,146(144а), вул.Прибрежна,4(28), вул.Сонячна,13(14,48), вул.Уютна,23, вул.Іллічівська,181, вул.Шевченко,81а, пров.Будівельників,3, вул.Авангард,2, діл.64, вул.Нижня,476, вул.Зелена,407, «Лотос»,1028».

Також, судом з'ясовано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Укрбуд» (Підрядник) були укладені Договори підряду від 03.01.2013р. №П-01, від 02.10.2012р. №31 згідно з п.п.1.1, 2.1.1 п.2.1 яких за дорученням Замовника, Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її. Будівельно-монтажні роботи: «Прокладка магістральної ВОЛЗ 96-ти волоконним кабелем на ділянці: с.Барабої смт.Овідіополь; Прокладка магістральної ВОЛЗ 24-ьох волоконним кабелем на ділянці: ст.Аккаржа - смт.Овідіополь».

02.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» (Генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Латустрейд» (Субпідрядник) був укладений Договір №П-06, відповідно до п.п.1.1, 2.1.1 п.2.1 якого за дорученням Генпідрядника, Субпідрядник зобов'язується на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити її. Будівельно-монтажні роботи: «Будівництво волоконно-оптичної розподільної мережі (06.14) за адресами: м.Одеса, вул.Хуторська,45, вул.Надії,1В, вул.Черноморців,138 (33Б, 115,31), вул.Радісна,12, вул.Шевченко,70, СОГ «Автомобілістів», вул.Центральна,29, вул.Леніна,3, с/к «Лебідь», 6-лінія, діл.18, с/к «Радуга»,діл.98».

З матеріалів справи також вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегабудкомпані-2014» (Підрядник) укладено Договори виконаних робіт №П-08 від 07.07.2014р., №П-07 від 02.07.2014р. відповідно до п.п.1.1, 2.1.1 п.2.1 яких за дорученням Замовника, Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати певну роботу за умов цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її. Будівельно-монтажні роботи: «Будівництво волоконно-оптичної розподільної мережі (06.14) за адресами: м.Одеса, вул.Житомирська,15, вул.Виноградна,3, вул.Обнорського,36В, с.Сухий Лиман, вул.Черноморців,138, вул.Шевченко,34, вул.Миколаївська,2з, вул.Будівельників,5, с.Н-Долина, с/т «Меркурій», вул.Радісна,257, м.Одеса, с/т «Струмок», пр-т Дружби,73, с/т «Весна», вул.Теніста,39, с.Прилиманське, с/т «Джерело», вул.Нижня,467, с/т «Струмок»,діл.63, с/т «Авангард-2» вул.5-лінія, діл.244, с/т «Авангард-2», діл.660, с/к «Джерело», вул.Буровиків, діл.504(512)».

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме: Податкових накладних, Платіжних доручень, Актів робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, Актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, Актів надання послуг, Актів приймання виконаних будівельних робіт, останні складені з дотриманням законодавчо передбачених вимог, містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, та відповідно підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного виконання робіт.

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Зокрема, судом встановлено, що факт отримання позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», визначених умовами вищеокремлених Договорів робіт повністю підтверджено наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними первинними документами, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем спірних сум до складу валових витрат Підприємства позивача.

Між тим, суд вважає за доцільне наголосити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази, у порушення вимог частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом суду не надано, та реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, та віднесено спірні суми до складу валових витрат, не спростовано, як і не надано жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами вищеозначених Договорів роботи контрагентами позивача - ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Будівельна фірма «Укрбуд», ТОВ «Латустрейд», ТОВ «Мегабудкомпані-2014», не виконано.

Також, судом з'ясовано, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентами позивача, та наданими позивачем до суду податковими накладними, були включені Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» до складу податкового кредиту за відповідний період.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Будівельна фірма «Укрбуд», ТОВ «Латустрейд», ТОВ «Мегабудкомпані-2014», позивачу податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість повністю підтверджена, серед іншого, наявними у матеріалах справи податковими накладними, складеними ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Будівельна фірма «Укрбуд», ТОВ «Латустрейд», ТОВ «Мегабудкомпані-2014» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача, на момент видачі ТОВ «КАСКАД» податкових накладних, не були зареєстровані у законодавчо визначеному порядку платником податку на додану вартість, та не сплачували у встановленому законом порядку відповідні суми податку до бюджету, податковим органом, в межах розгляду даної справи, суду не надано.

Водночас, суд вважає за доцільне зауважити, що доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, які б безумовно та беззаперечно підтверджували існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що відповідачем - Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в межах розгляду даної адміністративної справи, не доведено належними та допустимими доказами існування таких обставин, як власне не доведено і здійснення ТОВ «КАСКАД» та його контрагентами узгоджених дій, спрямованих на створення штучних умов для отримання незаконної податкової вигоди, а також не надано жодного доказу на підтвердження того, що зміст укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД», та його контрагентами - ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Будівельна фірма «Укрбуд», ТОВ «Латустрейд», ТОВ «Мегабудкомпані-2014», правочинів, не відповідає дійсним намірам сторін, і що такі наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за наслідками відповідних фінансово-господарських операцій.

Крім того, судом відхиляються та не приймаються до уваги викладені ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області в Акті №87/22-213/21421740/3882 від 13.07.2015р. «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 30.04.2015р.», посилання, зокрема, на встановлені податковими органами порушення, котрі викладені у Листі ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 24.12.2014р. №42806/7/15-53-22-04 «Про надання податкової інформації», Актах ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 24.07.2014р. №1676/26-59-22-08/39150972 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Латустрейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р.», від 12.09.2014р. №1254/26-59-22-06/39188409 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегабудкомпані-2014» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р.», з огляду на те, що податковому органу, на думку суду, в першу чергу, слід дослідити фактичні обставини господарських правовідносин безпосередньо позивача із ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Будівельна фірма «Укрбуд», ТОВ «Латустрейд», ТОВ «Мегабудкомпані-2014», а не приймати окреслені документи як беззаперечний доказ.

До того ж, суд вважає за необхідне наголосити, що отримання податковим органом акта про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, жодним чином не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, та на підставі наданих позивачем, та досліджених судом первинних документів (складених при здійсненні операцій з виконання робіт у межах господарських правовідносин з вищеокресленими контрагентами), судом встановлено, що вищеозначені фінансово-господарські операції мали реальний характер, та були опосередковані дійсним рухом активів. При цьому, судом з'ясовано зміст кожної операції та її підтвердження необхідними документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, а саме: Податковими накладними, Платіжними дорученнями, Актами робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, Актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, Актами надання послуг, Актами приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що у висновках Акта ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області №87/22-213/21421740/3882 від 13.07.2015р. «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 30.04.2015р.», контролюючим органом жодним чином не поставлено під сумнів саме достовірність даних, котрі містять наявні у позивача первинні бухгалтерські документи, як і не зазначено щодо невідповідності їх вимогам законодавства.

Відтак, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що включення Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ «Грін Сістемс», ТОВ «Будівельна фірма «Укрбуд», ТОВ «Латустрейд», ТОВ «Мегабудкомпані-2014», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідно свідчить про безпідставність та неправомірність донарахування Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області Товариству з обмеженою відповідальністю «КАСКАД» податку на прибуток, та податку на додану вартість.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Державна податкова інспекція у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не надала суду жодних належних доказів на підтвердження та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 03.08.2015р. №0002692205, від 03.08.2015р. №0002702205, від 03.08.2015р. №0002712205.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«КАСКАДВ» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«КАСКАДВ» , відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«КАСКАДВ» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2015р. №0002692205, від 03.08.2015р. №0002702205, від 03.08.2015р. №0002712205, задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 03.08.2015р. №0002692205, від 03.08.2015р. №0002702205, від 03.08.2015р. №0002712205.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«КАСКАДВ» (65085, м.Одеса, вул.Просьолкова,10 «А», код ЄДРПОУ 31421740) судовий збір у сумі 182(сто вісімдесят дві)грн. 70коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.