Постанова

від 06.11.2015 по справі 826/17334/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2015 року № 826/17334/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Древній Рим»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправними дій

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного підприємства «Древній Рим» (надалі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у якому просить суд визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що надісланий ним на адресу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві електронний уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року містить усі необхідні реквізити, передбачені п. 48.3 і п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, які цілком відповідають фактичним обставинам справи, та складений за встановленою формою і в порядку, визначеному Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року № 966. Таким чином, на думку представника позивача, дії відповідача щодо відмови підприємству у прийнятті уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року є протиправними та безпідставними.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Відповідача у судові засідання не з'явився, про причини нявки суду не повідомив, хоча належним чим був повідомлений про час та місце розгляду справи .

На адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву з додатками. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що Відповідач діяв у відповідності до законодавства.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2015р. ПП «Древній Рим» (ідентифікаційний код 39177596, місцезнаходження: м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, кв. 61) надіслало ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві електронний уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року з доданими до нього додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та реєстром виданих та отриманих податкових накладних (надалі - Податкова декларація), в електронному вигляді, про що отримано підтвердження у вигляді квитанції № 2, з відомостями про доставку податкової звітності до центрального та відповідного районного органу доходів і зборів без зауважень цього ж дня.

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 23.07.2015р. направило на адресу позивача лист від 23.07.2015 року № 12316/10/26-55-11-02 «Про відмову у прийнятті», в якому повідомило підприємство про не прийняття уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року у зв'язку із не визнанням звітної податкової до декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року, як податкової звітності, про що раніше було повідомлено листом від 23.01.2015р. за № 3128/10/26-55-15-0-10.

Позивач вважає рішення податкового органу оформлене Листом від 23.07.2015р. про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року як податкової звітності протиправним та таким, що суперечить нормам податкового законодавства, а тому звернувся в суд із даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Відповідно до положень абз.1 п.50.1 ст.50 Податкового кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до змісту ст.46 Податкового кодексу, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

У складі фінансової звітності платник податків має право зазначати тимчасові та постійні податкові різниці за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.

Якщо згідно з правилами, визначеними цим Кодексом, податкова звітність з окремого податку складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації. У такому разі річна податкова декларація не подається.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами). Форма декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) встановлюється з урахуванням особливостей, визначених пунктом 179.9 статті 179 цього Кодексу. Форма спрощеної податкової декларації, що передбачена пунктом 49.2 статті 49 цього Кодексу, та порядок переходу платників податків на подання такої декларації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Форма, порядок та строки подання митної декларації, а також порядок прийняття контролюючим органом митної декларації визначаються з урахуванням вимог митного законодавства України. Державні органи, які встановлюють відповідно до цього пункту форми податкових декларацій, зобов'язані оприлюднити такі форми для використання їх платниками податків.

Згідно п.47.1.1 п.47.1 ст.47 Податкового кодексу, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідно до п.п. 48.1 - 48.3 ст.48 Податкового кодексу, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Передбачений вказаною нормою перелік обов`язкових реквізитів декларації є вичерпним.

За змістом п.48.5 ст.48 Податкового кодексу, податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником;

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку; фізичною особою - платником податків або його законним представником; особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (п. 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України).

Як вбачається із змісту рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року як податкової звітності вбачається, що підставою для прийняття такого слугувало не прийняття відповідачем як податкової звітності основної декларації з податку на додану вартість за грудень 2014року, у зв'язку із чим Підприємству запропоновано першочергово подати податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014року, а в же після цього, в разі необхідності уточнюючий розрахунок до такої. Рішення про відмову у прийнятті як податкової звітності декларації з податку на додану вартість оформлено відповідачем листом від 23.01.2015р. за № 3128/10/26-55-15-0-10.

Разом з тим, із наявних матеріалів справи вбачається, що рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про відмову у прийнятті як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за грудень 2014року, оформлене листом від 23.01.15р. за № 3128/10/26-55-15-0-10 оскаржено позивачем у судовому порядку, в результаті чого Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2015р. у справі № 826/1641/15 за позовом ПП «Древній Рим» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкової декларації Приватного підприємства «Древній Рим» з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року з підстав, зазначених у листі від 23.01.2015 року № 3128/10, та визнано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року такою, що подана у момент фактичного її отримання податковим органом, а саме: 20.01.2015 року.

Вказана постанова суду, з урахуванням вимог ст. 254 КАС України, набрала законної сили 08.07.2015р.

Слід зауважити, що про визнання податкової декларації Приватного підприємства «Древній Рим» з податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року податковою звітністю з 20.01.2015р. у судовому порядку відповідачу було відомо, що зокрема вбачається із змісту Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015р., якою у відкритому судовому засіданні, у присутності представника податкового орган, залишено в силі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2015р. у справі № 826/1641/15, а відтак, рішення відповідача про відмову у прийнятті уточнюючого розрахунку, з підстав викладених у листі від 23.07.2015р., є протиправним та таким, що не ґрунтується на нормах законодавства.

Крім того, суд критично ставиться до заперечень викладених відповідачем, як у судових засіданнях, так і у письмовому вигляді, оскільки невірне зазначення податкового органу до якого подається уточнюючий розрахунку, не було підставою для відмови у прийнятті такого як податкової звітності та більш того, з аналізу наданих копій такого уточнюючого розрахунку, вбачається, що позивачем вірно зазначено найменування відповідача.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за грудень 2014року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Древній Рим» (ідентифікаційний код 39177596, адреса: 01103, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, кв. 61) судові витрати у розмірі 73,08 грн. (сімдесяти трьох грн. 08 копійки).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук