Постанова

від 11.11.2015 по справі 810/2685/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2685/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство КП «Укренергомонтаж» (далі по тексту - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001442201 від 05.05.2015.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 20.03.2015 року по 26.03.2015 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Пласт-Кабель» (далі по тексту - контрагент позивача) за вересень-жовтень 2014 року.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 97/10-13-22-05/04543795 від 02.04.2015року (далі за текстом - акт перевірки), в якому встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму 553 238 грн., в т.ч. за вересень 2014 року на суму у розмірі 405 926 грн. та за жовтень 2014 року на суму у розмірі -147 312 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001442201 від 05.05.2015 року, відповідно до якого ПрАТ КП «Укренергомонтаж» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, в розмірі 829 857, 00 грн., в тому числі - 553 238,00 грн. - основного платежу, та 276 619, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Основним видом діяльності ПрАТ КП «Укренергомонтаж» є будівництво житлових і нежитлових будівель.

На думку посадових осіб контролюючого органу, які здійснювали перевірку, товари позивачу контрагентом фактично не надавались, факт їх надання документально не підтверджується, надані позивачем документи не відображають фактичного виконання договірних зобов'язань, не підтверджують оплату товарів та їх транспортування.

Крім того, в ході проведення перевірки посадові особи податкового органу зазначено, що ПрАТ КП «Укренергомонтаж» не надано до перевірки оригіналів первинних документів, що засвідчують транспортування кабельно-проводової продукції.

Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 06.06.2013 року між ПрАТ КП «Укренергомонтаж» та ПАТ «Київенерго» було укладено договір про закупівлю робіт та товарів № 766/ТЕЦ-5-42-13.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору Підрядник (ПрАТ КП «Укренергомонтаж») зобов'язується у 2013-2014 роках за завданням Замовника (ПАТ «Київенерго») виконати на свій ризик та своїми силами роботи по об'єкту: «Реконструкція ВРП 330 кВ з встановленням АТ-3 і заміною ВРП-330 на КРУЕ 330 кВ з виконанням проектних робіт (стадія Р), будівельно-монтажних робіт, пусконалагоджувальних робіт та постачання обладнання», зазначені у п. 1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити виконані роботи, (Т.1 а.с. 88-103).

На виконання зазначеного вище договору № 766/ТЕЦ-5-42-13 від 06.06.2013, ПрАТ КП «Укренергомонтаж» укладено ряд договорів, в тому числі договір поставки № 3865 від 22.07.2014 року (далі по тексту - Договір № 3865) з ТОВ «Пласт-Кабель», відповідно до якого ТОВ «Пласт-Кабель» зобов'язувався поставити кабельно-проводникову продукцію і кабельні зажими в кількості і асортименті, визначені в специфікаціях, а ПрАТ КП «Укренергомонтаж» зобов'язувався прийняти і оплати зазначений товар, (Т.1 а.с.38-42).

На виконання договору № 3865, ТОВ «Пласт-Кабель» протягом вересня-жовтня 2014 року поставляло ПрАТ КП «Укренергомонтаж» товар. Зазначене підтверджується видатковими накладними та податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.2.1 договору № 3865, товар поставлявся на умовах - DDP на склад покупця (ПрАТ КП «Укренергомонтаж»), транспортом і за рахунок постачальника (ТОВ «Пласт-Кабель») відповідно до ІНКОТЕРМС- 2010 з урахуванням внутрішньодержавного характеру цього договору.

В Специфікаціях №1 та №2 визначено місце поставки: «ТЕЦ-5» СВП «Київські ТЕЦ» ПАТ «Київенерго», місто Київ, вул. Промислова, 4.

ТОВ «Пласт-Кабель» поставило товар протягом вересня-жовтня 2014 року до визначеного місця ПрАТ КП «Укренергомонтаж», що підтверджується товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Товар був прийнятий зі сторони позивача - Данчуком Ю.В., який є помічником голови правління ПрАТ КП «Укренергомонтаж» починаючи з 01.12.2010. Зазначене підтверджується копією наказу від 01.12.2010 «По особовому складу», який міститься в матеріалах справи.

Також, ТОВ «Пласт-Кабель» на виконання п. 2.3 договору № 3865 надано ПрАТ КП «Укренергомонтаж» надано наступні документи, які підтверджують господарські відносини між позивачем та його контрагентом, а саме: технічні сертифікати, протоколи випробувань, сертифікати відповідності, сертифікати якості.

Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції, в зазначених документах не зазначено контрагента позивача, оскільки останній не є виробником товару, а лише виконував поставку зазначеного товару.

Між тим, отриманий товар був використаний позивачем під час своєї господарської діяльності, зокрема, під час виконання своїх зобов'язань перед ПАТ «Київенерго» за договором №766-ТЕЦ-5-42-13 від 06.06.2013 року.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт, підписаних між ПАТ «Київенерго» та ПрАТ КП «Укренергомонтаж». У вказаних актах зазначаються матеріали, які були використані позивачем під час виконання робіт за договором №766-ТЕЦ-5-42-13 від 06.06.2013 року, в тому числі і товар, який був придбаний у ТОВ «Пласт-Кабель».

Отже, в матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують виконання в повному обсязі зобов'язання по договору № 3865.

Даний факт спростовує висновки суду першої інстанції щодо не підтвердження факту реальності здійснюваних позивачем та ТОВ «Пласт-Кабель» господарських операцій, а також подальше використання результатів таких операцій у власній господарській діяльності позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. В свою чергу дані бухгалтерського обліку та податкового обліку відображуються у податкових деклараціях платників податків.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів позивача вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір укладений між останнім та його контрагентом, мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним.

Відтак, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги доводи податкового органу про не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом та зроблено висновок, що у ПрАТ КП «Укренергомонтаж» відсутнє право на формування податкового кредиту, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця та має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість по такій накладій до податкового кредиту та у такому випадку платник податків має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, а тому позовна вимога щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Разом з тим, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання податкового органу, що позивачем під час перевірки не було надано оригіналів первинних документів, оскільки зазначене не підтверджено жодним належним та допустимим доказом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналіз наведених правових положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ПрАТ КП «Укренергомонтаж» задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» - задовольнити повністю.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 05.05.2015 №0001442201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства КП «Укренергомонтаж» судові витрати в розмірі 2 923,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.