Ухвала

від 16.11.2015 по справі 813/2034/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 р. Справа № 876/9415/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Затолочного В.С., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: Корнелюка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» до Городоцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

21.04.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про відміну (скасування) рішення №4028/15-01/5 від 14.04.2015 року про непогодження застосування податкового компромісу із ТОВ «Дністер-Агро» та про зобов'язання визнати погодженим податковий компроміс ТзОВ «Дністер-Агро» та Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області на основі відповідної заяви №137/03 від 31.03.2015 року та на основі чинного законодавства України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем 31.03.2015 року надіслано до Городоцької ОДПІ заяву про намір досягнути податковий компроміс. Однак, ТОВ «Дністер-Агро» отримало від відповідача рішення № 4027/15-01/5 від 14.04.2015 року про погодження лише частини суми з податку на додану вартість, котра заявлена до застосування податкового компромісу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що всупереч п.7 підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, рішенням №4028/15-01/5 від 14.04.2015 року відповідач не погодив застосування податкового компромісу по відповідному зверненні ТзОВ «Дністер-Агро».

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Корнелюк В.М. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що предметом податкового компромісу не можуть бути визначені у податковому повідомленні-рішенні суми від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток, або суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Дністер-Агро» згідно з довідкою АА № 500853 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), зареєстроване як юридична особа 25.03.2004 року із присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 32858428.

За результатами податкової перевірки ТОВ «Дністер-Агро» Городоцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011504 від 14.03.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 7643,34 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000021504 від 14.03.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 13348,33 грн..

ТОВ «Дністер-Агро» оскаржило ці рішення в судовому порядку та подало до Городоцької ОДПІ заяву № 137/03 від 31.03.2015 року про намір погодити та зарахувати податковий компроміс на відповідні суми, сплативши 5% від суми нарахованої згідно з зазначеними вище податковими повідомленнями рішеннями, що становить 973,15 грн. /а.с.17/. ТОВ «Дністер-Агро» зобов'язалося включити суму податкового компромісу до податкового обліку та інформувати Львівський апеляційний адміністративний суд про податковий компроміс.

Рішенням № 4027/15-01/5 від 14.04.2015 року Городоцька ОДПІ погодила застосування податкового компромісу по заяві ТОВ «Дністер-Агро» в частині податкового повідомлення-рішення № 0000011504 від 14.03.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 7643,34 грн..

Рішенням № 4028/15-01/5 від 14.04.2015 року Городоцька ОДПІ не погодила застосування податкового компромісу по заяві ТОВ «Дністер-Агро» в частині податкового повідомлення-рішення № 0000021504 від 14.03.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 13348,33 грн..

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник з приводу незастосування відповідачем податкового компромісу до податкового повідомлення-рішення, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 13348,33 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України) (далі - ҐПК України).

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується (п. 2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України).

За правилами встановленими у п. 7 відповідного підрозділу процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до підп. 2.1 п. 2 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу (далі - Методичні рекомендації), затверджених наказом ДФС України від 17.01.2015 року № 13 під заниженням податкових зобов'язань для цілей застосування Методичних рекомендацій слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань.

Також, відповідно до під. 2.4 п. 2 Методичних рекомендацій під досягненням компромісу розуміється сплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та/або податку на прибуток.

Поняття податкового зобов'язання та поняття від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток, а також поняття бюджетного відшкодування послідовно розмежовуються нормами Податкового кодексу України.

Про їх нетотожність, зокрема, свідчить п. 54.3 ст. 54 ПК України, згідно з яким контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення сум податку на додану вартість платника податків.

До того ж, законодавець чітко визначив поняття податкового зобов'язання, яке закріплено в підп. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а саме: податкове зобов'язання - це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено у ст. 200 ПК України, зокрема сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що предметом податкового компромісу не можуть бути визначені у податковому повідомленні-рішенні суми від'ємного значення з податку на додану вартість чи податку на прибуток, або суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Отже, твердження позивача, що під дію податкового компромісу підпадає податкове повідомлення-рішення Городоцької ОДПІ № 0000021504 від 14.03.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 13348,33 грн. є помилковим, оскільки податковий компроміс поширюється саме на суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, а не на суми від'ємного значення з податку на додану вартість.

Помилковим є покликання позивача на п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України як на норму, що зобов'язує податковий компроміс визнати досягнутим, оскільки, з позиції суду, цією нормою визначено лише процедуру (порядок) досягнення податкового компромісу, зокрема, стосовно неузгоджених сум податкових зобов'язань, щодо яких триває процедура судового оскарження. Однак, суть та умови податкового компромісу визначені п. 1 цього підрозділу даною нормою не змінюються.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дністер-Агро» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року у справі №813/2034/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді В.С.Затолочний

І.І.Запотічний