Рішення

від 18.11.2015 по справі 903/1004/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 листопада 2015 р. Справа № 903/1004/15

За позовом Маневицької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арслан М"

про стягнення 43 240,97грн.

Суддя: Філатова С.Т.

За участю представників сторін:

від позивача: Турик П.О., дов. №411/02-06 від 21.09.2015р.

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки представників сторін.

В судовому засіданні 18.11.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Маневицька селищна рада звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арслан М" про стягнення 72 148,01грн., в т.ч. 39 253,54грн. заборгованості по орендній платі за користування земельною ділянкою за період з 01.07.2012р. по 31.06.2015р. згідно договору оренди землі від 22.01.2006р., 29 361,65грн. інфляційних втрат за період з червня 2012р. по травень 2015р., 3 532,82грн. річних за період з 01.07.2012р. по 31.06.2015р. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтувані наступним:

22 січня 2006 року ТзОВ "Арслан М" уклав з Маневицькою селищною радою договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 11089 кв. м. за адресою смт. Маневичі вулиця, Галана, 12-а.

Згідно акту від 22 лютого 2006 року дана земельна ділянка загальною площею 11 089 кв.м. передана в оренду ТзОВ "Арслан М", для обслуговування столярного цеху (з подальшою реконструкцією під деревообробний цех), котельні фарбувального цеху, розкрійного цеху (з подальшою реконструкцією під столярний цех) та будівлі сушіння і упаковки меблів.

Відповідно до п.9 договору оренди від 11 січня 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Арслан М" повинно вносити орендну плату в розмірі 8 924,68грн. на рік.

Згідно п. 11 договору оренди земельної ділянки плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем звітного місяця на розрахунковий рахунок в місцевий бюджет Маневицького району, Маневицька селищна рада.

Ухвалами суду від 22.09.2015р., 26.10.2015р. розгляд справи відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування додаткових доказів.

В порядку ст.65 ГПК України надіслано запити до Головного управління ДФС у Волинській області, Маневицького відділення Ківерцівської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області щодо надання копій додаткових угод до договору оренди землі від 22.01.2006р. (зазначених у листах-відповідях від 13.10.2015р. №6503/10/03-20-15-04-05, від 12.10.2015р. №1072/03-11/15-12), укладених між Маневицькою селищною радою Волинської області та товариством з обмеженою відповідальністю "Арслан М".

Головне управління ДФС у Волинській області у листі -відповіді від 05.11.2015р. повідомило, що за 2013-2015 роки ТзОВ «Арслан М» не подавались до Маневицького відділення Ківерцівської ОДПІ податкові декларації з орендної плати за землю, в зв'язку з чим до нього застосовано штрафні санкції.

Станом на 30.06.2015 року податковий борг по орендній платі за землю ТзОВ «Арслан М» складав 340,00 грн.

Окрім того, повідомило, що договір оренди та додаткові угоди у Головного управління ДФС у Волинській області відсутні, оскільки останнє не є стороною договору та такі не надавались, а реквізити були повідомлені Маневицькою селищною радою.

Меневицьке відділення Ківерцівської ОДПІ листом від 05.11.2015р. на адресу суду надіслало додаткові угоди до договору оренди землі від 22.01.2006р., не підписані зі сторони відповідача.

У судовому засіданні 10.11.2015р. представник позивача звернувся із заявою про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача 26 774,04грн. орендних платежів за період з липня 2012р. по червень 2015р., 15 363,22грн. інфляційних втрат за період з вересня 2012р. по травень 2015р., 1 103,71грн. 3% річних за період з 03.09.2012р. по 30.06.2015р. Всього - 43 240,97грн.

Заяву обґрунтував тим, що додаткові угоди, на підставі яких здійснювався розрахунок боргу, відповідачу не надсилались, ним не підписані, а тому є неукладеними; розрахунок до заяви про зменшення розміру позовних вимог здійснений згідно порядку розрахунків та розміру орендної плати, визначених договором від 22.01.2006р. Долучив розрахунок інфляційних та річних.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів інших осіб, судом прийнята заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 43 240,97грн.

Ухвалою суду від 10.11.2015р. розгляд справи відкладався згідно зі ст.77 ГПК України у зв'язку з поданням додаткових доказів у судовому засіданні та неподанням витребуваних доказів. Зобов'язано відповідача подати суду пояснення (обґрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог, у разі заперечень щодо розрахунку надати контррозрахунок.

У судовому засіданні 18.11.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.11.2015р.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 10.11.2015р. не було представлено суду доводів та заперечень з приводу пред'явленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, ухвала суду від 10.11.2015р. повернута органами поштового зв'язку з відміткою "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 118-120).

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно витягу з ЄДР адреса відповідача - ТзОВ "Арслан М" - Волинська область, Маневицький район, смт. Маневичі, вул. Галана, буд. 12а, куди і направлялася ухвала суду від 10.11.2015р.

Надіслані позивачем позовна заява із додатками на цю адресу також повернуті органом поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 62).

Господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши долучені до справи докази, -

встановив:

22.01.2006р. між Маневицькою селищною радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Арслан-М» (орендар) укладено договір оренди землі (а.с. 11-13).

Згідно з умовами договору орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (за функцією використання землі змішаного використання), яка знаходиться в смт. Маневичі по вул. Галана, 12а Маневицького району. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1 1089кв.м., у тому числі одноповерхова забудова - 1 170кв.м., під спорудами - 1 446кв.м., під проходами та площадками - 8 473кв.м. (п.п. 1, 2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 872 402,68грн. (78,67грн. за 1кв.м., п. 5 договору).

Договір укладено на 49 років (п. 8 договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 8 924,68грн. на рік, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами і інших випадках, передбачених законом (п.п. 9, 10, 11, 13 договору).

Договір зареєстровано у Маневицькому районному відділі Волинської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах» (а.с. 13).

22.02.2006р. по акту приймання-передачі земельну ділянку передано в оренду (а.с. 15 на звороті).

Позивач стверджує заборгованість відповідача з орендних платежів за період з липня 2012р. по червень 2015р. в сумі 26 774,04грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.11.2015р.).

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір оренди землі від 22.01.2006р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

Правовідносини з оренди землі, які виникають між сторонами на підставі договору оренди землі, регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ст.21 Закону України «про оренду землі» орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Вищий господарський суд України в п. 1.3 постанови пленуму від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вказав, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, далі - ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України "Про оренду землі", пункт 288.1 статті 288 ПК України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України "Про оренду землі", стаття 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку.

Пунктом 2.19 1 постанови визначено, що якщо у договорі оренди землі сторони визначили, що орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, а він не виконав чи виконав неналежним чином свій обов'язок щодо розрахунку розміру орендної плати і це призвело до виникнення заборгованості, то з урахуванням вимог частини першої статті 15, частин першої і другої статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 526 ЦК України і статті 193 ГК України така заборгованість підлягає стягненню з орендаря за позовом орендодавця.

У пункті 2.23 постанови вказано, що розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою.

Умовами договору оренди встановлено розмір орендної плати - 8 924,68грн. на рік.

Відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п. 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Долучені позивачем до матеріалів справи додаткові угоди від 23.12.2011р., 23.03.2012р., 06.11.2013р., 30.01.2014р., 19.01.2015р. не підписані відповідачем, а тому не є належними та допустимими доказами по справі. У судовому засіданні 10.11.2015р. позивач зазначив, що останні відповідачу не надсилались і є неукладеними, а тому представник позивача в межах повноважень, визначених довіреністю №411/02-06 від 21.09.2015р., зменшив розмір позовних вимог, виходячи з розміру орендних платежів та порядку оплати, визначених договором від 22.01.2006р.

Що стосується листів-відповідей Головного управління ДФС у Волинській області від 13.10.2015р., Маневицького відділення Ківерцівської ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області від 12.10.2015р., то в них йдеться мова про не задекларовану суму податку з посиланням на неукладені додаткові угоди.

Земельний податок і орендна плата за своєю правовою природою є різними видами платежів, які мають різний порядок обчислення та нарахування.

Відповідно до пункту 14.1.72 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Водночас, згідно з пункту 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 08.04.2015р. №3-41гс15.

Станом на 30.06.2015р. ТзОВ «Арслан М» заборгував орендодавцеві орендні платежі у розмірі 26 774,04грн. за період з липня 2012р по червень 2015р.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів оплати орендних платежів не представив.

Заборгованість по орендних платежах в сумі 26 774,04грн. за період з липня 2012р по червень 2015р. стверджується договором оренди землі від 22.01.2006р. (а.с. 11-13), актом приймання-передачі земельної ділянки від 22.02.2006р. (а.с. 15 на звороті), відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з ТзОВ «Арслан М» в силу ст.ст. 759, 762 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п.п 9, 10, 11 договору оренди землі від 22.01.2006р.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у п. 10 договору обумовили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 15 363,22рн. інфляційних втрат за період з вересня 2012р. по травень 2015р. та 1 103,71 грн. 3% річних за періоди з 03.09.2015р. по 30.06.2015р. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 10.11.2015р.)

Розрахунок нарахування річних та інфляційних втрат перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та інфляційних втрат, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього згідно зі ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 525, 526, 599, 625, 626, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арслан М», 44600, Волинська область, Маневицький район, смт. Маневичі, вул. Галана, буд. 12А, код ЄДРПОУ 33587868

на користь Маневицької селищної ради, 44600, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 19, код ЄДРПОУ 37950857

26 774,04 грн. заборгованості, 15 363,22грн. інфляційних втрат, 1 103,71грн. річних, 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору. Всього: 45 067,97грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

19.11.2015р.

Суддя С.Т.Філатова