Рішення

від 16.11.2015 по справі 905/1882/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2015 Справа № 905/1882/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Огнеупор і С» простягнення 247 719,76 грн

за участю представників:

від позивачаБілогуров О.В. - представник за довіреністю від відповідачаНеминущий Г.Л. - представник за довіреністю ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Огнеупор і С» про стягнення заборгованості у розмірі 137090,00грн, інфляційних витрат у розмірі 102269,14 грн, 3% річних у розмірі 4954,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором 4/15 поставки від 03.01.2013 щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару згідно накладних за період з 04.07.2013 по 01.08.2013.

Відповідач проти позову заперечує та посилаючись відсутність заборгованості перед позивачем. Відповідач вказує, що умовами договору передбачена 100% попередня оплата, тобто договір не передбачає постачання позивачем продукції без здійснення попередньої оплати, що, на думку відповідача, виключає виникнення заборгованості зі сторони відповідача. Товар, зазначений у спірних накладних відповідач не отримував, а особи, які прийняли товар, не є працівниками відповідача. Також відповідач зазначає, що йому не були передані документи передбачені п. 4.2 Договору. Крім того, відповідач вказує, що позивачем також нараховано та заявлено до стягнення транспортні витрати, що суперечить умовам договору.

Рішення прийнято 16.11.2015, оскільки в судовому засіданні 11.11.2015 оголошувалась перерва.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Огнеупор і С» (покупець, відповідач) підписано договір № 4/15 купівлі-продажу (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити продавцю партію товару на умовах даного Договору. Асортимент і ціна зазначається в накладній, що додається до даного Договору.

Договір укладений на строк до 31.12.2014 з умовою його пролонгації на наступний календарний рік, якщо жодна одна зі сторін не заявить про його припинення (п.9.1.Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору якість продукції, що продається повинна відповідати встановленим стандартам.

Ціна на товар з урахуванням умов поставки зазначається в накладних в національній валюті України з урахуванням ПДВ, але без транспортних витрат (п. 3.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач у період з 04.07.2013 по 01.08.2013 поставив відповідачу товар (маса вогнетривка, піддони, пакети) на загальну суму 130790,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними від 04.07.2013 на суму 6300,00 грн, від 05.07.2013 на суму 6300, 00 грн, від 05.07.2013 на суму 6300,00 грн, від 08.07.2013 на суму 6300,00 грн, від 09.07.2013 на суму 6450,00 грн, від 10.07.215 на суму 6300,00 грн, від 11.07.2013 на суму 6420,00 грн, від 12.07.2013 на суму 6300,00 грн, від 15.07.2013 на суму 6300,00 грн, від 16.07.2013 на суму 6300,00 грн, від 19.07.2013 на суму 6420,00 грн, від 22.07.2013 на суму 6390,00 грн, від 23.07.2013 на суму 6300,00 грн, від 25.07.2013 на суму 6300,00 грн, від 26.07.2013 на суму 3990,00 грн, від 26.07.2013 на суму 6500,00 грн, від 29.07.2013 на суму 6420,00 грн, від 29.07.2013 на суму 6300,00 грн, від 30.07.2013 на суму 6300,00 грн, від 01.08.2013 на суму 6300,00 грн та від 01.08.2013 на суму 6300,00 грн. Оригінали накладних містяться в матеріалах справи.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представників на вказаних накладних, скріпленими печаткою підприємства.

Висновок стосовно того, що товар за вищезазначеними видатковими накладними був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання Договору № 4/15 купівлі-продажу від 03.01.2013, суд робить виходячи з того, що поставка здійснювалась в період дії вказаного Договору, також позивачем та відповідачем надано до матеріалів справи письмові пояснення, в яких зазначено, що між позивачем і відповідачем існують договірні відносини лише на підставі Договору № 4/15 купівлі-продажу від 03.01.2013, інші договори між сторонами не укладались. Крім того, в наданих позивачем податкових накладних господарська операція за вказаними поставками зареєстрована в межах Договору № 4/15 від 03.01.2013.

Посилання відповідача на те, що товар за вказаними накладними ним не отримано, а особи, що приймали товар, які зазначені в накладних ніколи не працювали на підприємстві відповідача, судом не приймається з огляду на наступне.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.\

Згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З наявних у матеріалах справи накладних за період з 04.07.2013 по 01.08.2013 вбачається, що зі сторони відповідача товар був отриманий, що підтверджується підписами на накладних, завірених печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Огнеупор і С».

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2013 у справі № 5023/5085/12.

Крім того, відповідно до п. 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію», яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно з п. 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі, за засвідчення видаткових накладних.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки відповідача, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, відтиск печаток підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

З огляду на зазначені норми права, дослідивши накладні, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що підписання і скріплення печаткою покупцем накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, наявні у матеріалах справи накладні є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, виконання позивачем зобов'язань з поставки товару за період з 04.07.2013 по 01.08.2013.

Також, суд зазначає, що передача (прийняття) матеріальних цінностей без довіреності є порушенням ведення бухгалтерського обліку і тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не є достатньою обставиною, що заперечує факт передачі/повернення або прийняття товарів (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.07.2014 у справі № 904/7908/13).

На підтвердження позовних вимог, позивачем також надано в матеріали справи копії податкових накладних, що складені ним на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено у період дії Податкового кодексу України, відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи на викладене, судом оцінюються податкові накладні, що складені позивачем, як докази того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Посилання відповідача на те, що позивачем не були передані усі документи, що передбачені п. 4.2 Договору, судом відхиляється з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.2 Договору при передачі партії товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: накладну, рахунок, податкову накладну, паспорт якості.

У відповідності з п. 2.2.2 Договору покупець зобов'язаний здійснити перевірку при прийманні товару за кількістю, якістю і асортиментом, скласти і підписати відповідні документи (акт приймання, накладну тощо).

Згідно з п. 14 Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції по якості і комплектності виробляється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність, що поставляється продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідного акту про відсутність документів суду не надано.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки товару, поставки товару неналежної якості та неналежної комплектності.

Згідно з положеннями ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження встановлення позивачу строку для передання документів, що стосуються товару, визначених умовами Договору, не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від договору, повернення позивачу товару, а приймання відповідачем товару підтверджується підписами та печатками відповідача у відповідних накладних, тому суд прийшов до висновку, що зобов'язання позивач виконав відповідно до умов Договору № 4/15 купівлі-продажу від 03.01.2013.

Крім того, як зазначено в Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (із змінами, внесеними згідно з Листом Вищого господарського суду № 01-06/950/2012 від 20.07.2012), підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 Договору поставка товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.

Судом встановлено, що умовами Договору, сторонами погоджено, що розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах 100% попередньої оплати. Позивач, не отримавши у повному обсязі 100% попередньої оплати погодженої вартості товару, у період з 04.07.2013 по 01.08.2013 здійснив поставку товару, який, в свою чергу, відповідачем був прийнятий.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи викладене, обов'язок відповідача щодо оплати товару отриманого за видатковими накладними настав з моменту отримання товару.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі № 904/4451/13 та постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2014 у справі № 904/4451/13.

Однак, як зазначає позивач, в порушення умов Договору відповідач товар, отриманий за накладними за період з 04.07.2013 по 01.08.2013, не оплатив, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 137090,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

З пояснень представників позивача та відповідача, письмових пояснень бухгалтера позивача, а також складеного на вимогу ухвали суду акту звірки взаємних розрахунків, вбачається, що по поставкам до 01.06.2013 сторони претензій одна до одної не мали. З акта звірки розрахунків станом на 29.10.2015 вбачається, що розбіжності у поставках та розрахунках виникли у сторін, починаючи з червня 2013 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача про зміну (збільшення) розміру позовних вимог, зміну предмету позову та стягнення заборгованості за поставлений товар, у тому числі, згідно накладних за червень 2013 року, чи клопотання про вихід за межі позовних вимог.

Позивач у позовній заяві та під час розгляду справи наполягав на заявлених позовних вимогах щодо стягнення заборгованості за поставлений товар згідно накладних за період 04.07.2013 по 01.08.2013 та вказував, що саме ці накладні неоплачені відповідачем.

Таким чином, предметом розгляду в межах даної справи є встановлення факту поставки по Договору за накладними за період 04.07.2013 по 02.08.2013, які зазначені позивачем у позовній заяві, та наявності заборгованості у відповідача за поставлений йому товар згідно вказаних накладних.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме згідно накладних у період з 04.07.2013 по 01.08.2013 поставив відповідачу товар на загальну суму 130790,00 грн (без урахування вартості доставки, що зазначена у кожній накладній та включена позивачем до загальної суми зобов'язань), що підтверджується матеріалами справи.

На підтвердження здійснення оплати продукції по Договору № 4/15 купівлі-продажу від 03.01.2013 відповідачем додано до матеріалів справи платіжні доручення з відмітками банку про їх проведення.

Оскільки умовами Договору № 4/15 купівлі-продажу від 03.01.2013 встановлена умова оплати, як 100% попередня оплата, та не передбачено порядку зарахування проплат відповідача у разі не здійснення попередньої оплати за поставлений товар та утворення у відповідача відповідної заборгованості, суд приходить до висновку, що здійснені відповідачем у липні та серпні 2013 року оплати згідно наступних платіжних доручень №3738 від 15.07.2013 на суму 30000,00 грн (з посиланням у призначенні платежу «за масу за липень 2013 року»), №3761 від 22.07.2013 на суму 15000,00 грн, №3782 від 29.07.2013 на суму 15000,00 грн, № 3800 від 01.08.2013 на суму 30000,00 грн, № 3806 від 06.08.2013 на суму 30000,00 грн, № 3842 від 16.08.2013 на суму 5000,00 грн та № 3862 від 27.08.2013 на суму 4000,00 грн (з посиланням у призначенні платежу «за масу згідно договору №4/15 від 03.01.2013») підлягають відповідному зарахуванню в рахунок оплати здійснених спірних поставок за період з 04.07.2013 по 02.08.2013 з урахуванням встановленого вище судом обов'язку відповідача оплатити отриманий за видатковими накладними товар з моменту його отримання, у разі відсутності здійснення попередньої оплати.

Таким чином, відповідач здійснив оплату товару поставленого згідно накладних за період з 04.07.2013 по 01.08.2013 у сумі 129000,00 грн.

Враховуючи викладене, заборгованість відповідача за спірними накладними становить 1790,00 грн (130790,00 грн - 129000,00 грн) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В іншій частині (129000,00 грн) заборгованість відповідача за поставлений товар згідно накладних за період з 04.07.2013 по 01.08.2013 матеріалами справи не підтверджується, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивачем також включено до суми основної заборгованості та заявлено до стягнення з відповідача вартість доставки за спірними поставками у загальному розмірі 6300,00 грн, що включена до суми кожної накладної за період з 04.07.2013 по 01.08.2013.

Вимоги позивача в цій частині також задоволенню не підлягають, оскільки згідно з п. 4.1 Договору транспортні витрати по доставці товару несе продавець (позивач), а тому правові підстави для покладення таких витрат на відповідача відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар підлягають частковому задоволенню у розмірі 1790,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 102269,14гр,та 3% річних у розмірі 8360,62 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також визнаються судом обґрунтованими.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням часткових проплат та встановленого судом розміру заборгованості відповідача, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 133,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 1357,96 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у зв'язку їх з безпідставністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи зі ставок судового збору, що діяли станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (02.09.2015 згідно штампу господарського суду Донецької області).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Огнеупор і С» (84200, Донецька область, м. Дружківка, вул. Красна, 27, ідентифікаційний код 23128760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 38, кв. 49, ідентифікаційний код 31205421) заборгованість у розмірі 1790 (одна тисяча сімсот дев'яносто) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1357 (одна тисяча триста п'ятдесят сім) грн 96 коп., 3% річних у розмірі 133 (сто тридцять три) грн 14 коп. та судовий збір у розмірі 49 (сорок дев'ять) грн 05 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.В. Сажнева