Рішення

від 02.11.2015 по справі 905/2045/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.11.2015 Справа № 905/2045/15

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання (помічнику судді) Колтак Т.М.,

розглянувши справу за позовом Костянтинівської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Костянтинівської районної державної адміністрації, м.Костянтинівка, Донецька область,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Сервіс", с.Іванопілля, Костянтинівський район, Донецька область,

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, -

За участю:

від прокуратури Харківської області прокурор Хряк О.О. (посвідчення №028256);

представник позивача не з'явився;

представник відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Костянтинівський міжрайонний прокуратури звернулася до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі позивача Костянтинівської районної державної адміністрації, м.Костянтинівка, Донецька область до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Сервіс", с.Іванопілля, Костянтинівський район, Донецька область про визнання недійсним договору оренди землі від 10.08.2006р., укладеного між Костянтинівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-Сервіс", с.Іванопілля, Костянтинівський район, та зобов'язання ТОВ "Оріон-Сервіс" повернути земельну ділянку площею 0,0625 га, що розташована в адміністративних межах Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неправомірне використання відповідачем земельної ділянки, оскільки розпорядження Костянтинівської районної державної адміністрації від 21.12.2004р. №726 про надання ТОВ "Оріон-Сервіс" земельної ділянки в оренду було скасоване постановою Донецького адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі №805/198/15-а. Як на правову підставу прокурор посилається на ст.ст.203,215 ЦК України, ст.152 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України «Про оренду землі».

19.10.2015р. позивач надав заяв в якій повідомив, що Костянтинівська районна державна адміністрація підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі та просить суд визнати договір оренди землі недійсним.

Ухвалою суду від 10.09.2015 року було порушено провадження у справі.

В судовому засіданні 02.11.2015р. присутній прокурор прокуратури Харківської області позовні вимоги підтримав, просив визнати договір недійсним.

Представник позивача в судове засідання 02.11.2015р. не з'явився.

Відповідач в судове засідання 02.11.2015р., як і в попередні судові засідання, не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся про судовий розгляд належним чином. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою відповідача.

Враховуючи, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними в ній матеріалами справи в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, суд -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 21.12.2004р. №726 "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення роздрібної торгівлі продовольчими товарами та надання комерційних послуг" Костянтинівською районною державною адміністрацією було затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Оріон-Сервіс" для ведення роздрібної торгівлі продовольчими товарами та надання комерційних послуг та надано в довгострокову оренду ТОВ "Оріон-Сервіс" земельну ділянку, кадастровий номер 1422483500:04:000:0042, загальною площею 0,0625 га на умовах довгострокової оренди строком на 49 років, яка розташована на землях житлової та громадської забудови Іванопільської сільської ради по вул.Дзержинського, б.34 (а.с.18).

Договір оренди підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитками печаток, а також зареєстрований у Виконавчому комітеті Іванопільської сільської ради про що в Державному реєстрі земель у Костянтинівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» вчинено запис від 10.08.2006р. за №040615700006

Розпорядженням голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 12.12.2008р. №655 "Про внесення змін до розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 21.12.2004р. №726" були внесені зміни до Розпорядженням Костянтинівської районної державної адміністрації від 21.12.2004р. №726 в частині встановленої орендної плати за землю (а.с.19).

На виконання вказаного розпорядження між Костянтинівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-Сервіс" укладено договір оренди землі від 10.08.2006р., згідно умов якого, в оренду ТОВ "Оріон-Сервіс" передано земельну ділянку загальною площею 0,0625 га, у тому числі: 0,0231 га - під капітальною одноповерховою забудовою; 0,0207 - під проходи; 0,0187 га - інших земель. (а.с.11-14).

Постановою Донецького адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі №805/198/15-а було визнані незаконними та скасовані Розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 21.12.2004р. №726 "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення роздрібної торгівлі продовольчими товарами та надання комерційних послуг" та від 12.12.2008р. №655від "Про внесення змін до розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 21.12.2004р. №726" (а.с. 20-24).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і доведеними, та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно п. 1, ч. 1 ГПК України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на судовий захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, у тому числі шляхом визнання недійсним правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Прокурором заявлені вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 10.08.2006р., укладеного між Костянтинівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-Сервіс" та зобов'язання ТОВ "Оріон-Сервіс" повернути земельну ділянку площею 0,0625 га, розташованої в адміністративних межах Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (ч.4 п.2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п.п. 1.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суди, залежно від предмета і підстав позову, повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що відповідно до статей 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках, в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Відповідно до Листа Вищого господарського суду України «Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами» від 01.01.2010р. розглядаючи справи про визнання недійсним договору оренди, суди повинні давати правову оцінку питанню чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такий договір.

Як вбачається із матеріалів справи прокурор просить визнати недійсним договір у зв'язку з тим, що Постановою Донецького адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі №805/198/15-а було визнані незаконними та скасовані Розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 21.12.2004р. №726 "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення роздрібної торгівлі продовольчими товарами та надання комерційних послуг" та від 12.12.2008р. №655від "Про внесення змін до розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 21.12.2004р. №726".

В силу ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як було встановлено судом, постанова Донецького адміністративного суду від 26.02.2015р. по справі №805/198/15-а набрала законної сили, та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковою до виконання, а створені нею наслідки не можуть не прийматися судом до уваги.

Враховуючи, що при розгляді справи №805/198/15-а Донецьким окружним адміністративним судом була встановлена невідповідність вимогам чинного законодавства прийнятих головою Костянтинівської районної державної адміністрації розпоряджень №726 від 21.12.2004р. та №655 від 12.12.2008р., що зумовило визнання їх недійсними та скасування, господарський суд вважає наявними підстави для визнання договору оренди землі від 10.08.2006р. укладеного між Костянтинівською районною державною адміністрацією та ТОВ "Оріон-Сервіс" недійсним, оскільки зазначений договір оренди землі укладено саме як наслідок виконання розпорядження Костянтинівської районної державної адміністрації №726 від 21.12.2004р.

У відповідності до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Позовні вимоги щодо зобов'язання повернути Костянтинівській районній державній адміністрації земельної ділянки, площею 0,0625 га, що була надана ТОВ "Оріон-Сервіс" в оренду також підлягають задоволенню, оскільки господарський суд дійшов висновку щодо визнання договору оренди землі від 10.08.2006р. недійсним, у зв'язку з чим у відповідача відпали правові підстави для користування цією земельною ділянкою.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Вимоги про застосування до спірних правовідносин позовної давності суду заявлено не було, у зв'язку з чим у відповідності з приписами ч.3 ст.267 ЦК України вона не була предметом дослідження господарським судом у даній справі.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Костянтинівської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Костянтинівської районної державної адміністрації, м.Костянтинівка, Донецька область, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Сервіс", с.Іванопілля, Костянтинівський район, Донецька область, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки - задовольнити повністю.

Визнати недійсним укладений між Костянтинівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-Сервіс" 10.08.2006р. договір оренди землі площею 0,0625 га, розташованої в адміністративних межах Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області для ведення роздрібної торгівлі продовольчими товарами та надання комерційних послуг.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон-Сервіс" (85160, Донецька область, Костянтинівський район, с.Іванопілля, вул.Дзержинського, б.34; код ЄДРПОУ 22021184) повернути земельну ділянку площею 0,0625 га, що розташована в адміністративних межах Іванопільської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Сервіс" (85160, Донецька область, Костянтинівський район, с.Іванопілля, вул.Дзержинського, б.34; код ЄДРПОУ 22021184) на користь держави судовий збір у сумі 2436,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2015 року.

Суддя К.С. Харакоз