ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2015Справа №910/25214/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Нова лінія»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінвест»
Про стягнення 2 013,40 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Адаменко С.М. представник за довіреністю № 123 від 17.09.15.
Від відповідача: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне акціонерне товариство «Нова лінія» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінвест» (далі - відповідач) про стягнення 4 713,40 грн., з яких: 2 700,00 грн. основного боргу, 918,83 грн. збитків від інфляції, 162,74 грн. - 10% річних, 931,83 грн. - пені.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено грошові кошти за Договором № 180710 від 07.10.14. про надання маркетингових послуг, що зумовило виникнення заборгованості, нарахування пені, 10% річних, збитків від інфляції та звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.15. порушено провадження у справі № 910/25214/15 та призначено її до розгляду на 15.10.15.
22.10.15. позивачем через відділ діловодства суду подав заяву про виправлення технічної посилки в прохальній частині позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 10.11.15.
В судовому засіданні 10.11.15. позивачем було підтримано подану ним 03.11.15. через відділ діловодства суду заяву про зменшення на підставі ст. 22 ГПК України розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач вказує на те що відповідачем було сплачено основний борг та судовий збір в повному обсязі, та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 013,40 грн., з яких: 918,83 грн. збитків від інфляції, 162,74 грн. - 10% річних, 931,83 грн. - пені.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
В судовому засіданні 10.11.15. позивачем підтримано позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення.
Відповідач в судове засідання 10.11.15. не з'явився, письмового відзиву на позов та контр розрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/25214/15.
В судовому засіданні 10.11.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
07.10.14. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 180710 про надання маркетингових послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) за завданням замовника Виконавець зобов'язується надавати Замовнику маркетингові послуги стосовно способів та методів реалізації непродовольчих товарів та послуги по стимулюванню збуту товарів відділу (направлення) « 10-Сад, город» (далі - послуги), які постачали, постачаються або плануються в майбутньому до постачання Замовником через торговельну мережу Виконавця, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти такі послуги та оплатити їх відповідно до умов Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, маркетингові послуги надаються Виконавцем щомісячно за усним завданням замовника (п. 1.3 Договору).
Згідно з п. 1.5 Договору, строк надання послуг дорівнює строку дії Договору.
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 8.1 з дати його укладання сторонами (07.10.14.) і діє до 31.12.14., а в частині виконання грошового зобов'язання, до повного його виконання. Сторони домовились, що у випадку якщо за один місяць до зазначеної дати ні одна зі сторін не заявить про намір розірвання Договору, то він автоматично продовжує свою дію на наступний календарний рік без укладання додаткової угоди.
Відповідно до п. 5.4 Договору, послуги вважаються наданими та прийнятими після підписання актів здачі-прийняття послуг, з урахуванням п. 5.6 Договору. Факт надання послуг засвідчується підписаним сторонами актом здачі-прийняття послуг.
Згідно з п. 5.5 Договору, Замовник зобов'язаний підписати акт здачі-прийняття послуг протягом п'яти робочих днів з моменту його отримання від Виконавця, або в той же термін надати вмотивовану відмову від підписання акту з обов'язковим зазначенням зауважень та надіслати один екземпляр акту виконавцю.
Пунктом 5.6 Договору сторони погодили, що у випадку, якщо Замовник не надасть підписаний акт здачі-прийняття послуг або вмотивовану відмову від нього, послуги будуть вважатися наданими та підлягають обов'язковій оплаті Замовником в повному обсязі в строки, передбачені Договором.
Спір у справі виник в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором по оплаті наданих послуг за актом надання послуг за грудень 2014 року.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтувань своєї правової позиції у справі не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що позивачем в порядку п. 5.5 Договору 23.01.15. було направлено відповідачу та вручено замовнику 03.02.15. рахунок на оплату № БУ-00008192 від 31.12.14. на суму 2 700,00 грн. та підписаний і скріплений печаткою позивача Акт БУ-00011787 здачі-прийняття послуг за Договором за грудень 2014 року на суму 2 700,00 грн., який відповідачем у встановлений п. 5.5 Договору строк підписано не було, як і не було надано вмотивованої відмови від підписання вказаного акту, на підставі чого, він підлягає оплаті в порядку п. 5.6 Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата за Договором здійснюється Замовником щомісячно на підставі рахунків не пізніше п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку. У випадку не отримання рахунку від Виконавця до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, Замовник зобов'язаний особисто звернутись до Виконавця з метою отримання зазначеного документа та вжити всіх заходів для повної і своєчасної оплати.
Доказів звернення відповідача до позивача за рахунком за послуги надані в грудні 2014 року матеріали справи не містять.
22.08.15. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу на суму 2 700,00 грн. за грудень 2014 року за Договором.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач сплатив позивачу наявну заборгованість на суму 2 700,00 грн. 28.09.15., що вбачається з платіжного доручення № 13 від 28.09.15.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам позивач на підставі п. 6.1 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 931,83 грн. - пені.
Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що за порушення терміну оплати, визначеного п. 4.1 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище, з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 773,61 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 158,22 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 162,74 грн. 10% річних та 918,83 грн. - збитків від інфляції.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями п. 6.1 Договору сторони передбачили, що а порушення терміну оплати, визначеного п. 4.1 Договору, Замовник сплачує Виконавцю 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
За перерахунком суду, розмір 10% річних становить 162,00 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині в розмірі 0,74 грн. 10% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Розмір збитків від інфляції становить 918,83 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.
Відповідачем не надано контррозрахунку пені, 10% річних та збитків від інфляції.
Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, при цьому судом враховано, що відповідачем було сплачено позивачу судовий збір відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 16 від 05.10.15.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінвест» (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, б. 7, кімната 2; ідентифікаційний код 32662205) на користь Приватного акціонерного товариства «Нова лінія» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, Одеське шосе,8; ідентифікаційний код 30728887) 773 (сімсот сімдесят три) грн. 61 коп. - пені, 162 (сто шістдесят дві) грн. 00 коп. - 10% річних, 918 (дев'ятсот вісімнадцять) грн. 83 коп. - збитків від інфляції.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.11.15.
Суддя Т.М. Ващенко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.11.2015 |
Оприлюднено | 24.11.2015 |
Номер документу | 53605866 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Ващенко Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні