Рішення

від 17.11.2015 по справі 909/1139/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 р. Справа № 909/1139/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Файн-Ел", вул. Хмельницького, 33,с. Підлісся, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77451

адреса для листування: вул. К. Данила 20, м. Івано-Франківськ, 76010

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Драйв-ІФ" вул. Національної гвардії, буд. 16, кв. 35,м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості в сумі 55482,47грн.

за участю:

Від позивача: Шкурашівський І.Р., (довіреність б/н від 01.10.15 )-представник;

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Файн-Ел" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв-ІФ" про стягнення 69015 грн. 50 коп. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.10.15. Ухвалою суду від 13.10.2015року розгляд справи відкладено на 29.10.2015року. В порядку ст. 77 ГПК України, ухвалою від 29.10.2015року провадження по справі було відкладено на 17.11.2015року

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та подав суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог № 39/2015 від 10.11.2015року (вх. 12081/15 від 10.11.2015року )

Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві та уточнив розрахунок ціни позову у заяві про уточнення позовних вимог, вказуючи при цьому на:

- невиконання у повному обсязі відповідачем рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014року у справі № 909/132/14, відповідно до якого, у відповідача ТзОВ "Драйв-ІФ" є зобов'язання сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Файн-ел" 70000грн. заборгованості та судовий збір.

- приписи ч.2 ст. 625, на підставі якої відповідачу нараховано 3002,47грн. - 3% річних на суму основного боргу, 52480,00грн. - інфляційних втрат

- норми ст.ст. 599, 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв клопотання позивача про зменшення позовних вимог. У зазначеній заяві позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 3002,47грн та 52480,00грн. - інфляційних збитків.

При цьому, суд бере до уваги п. 3.10.Постанова Пленуму ВГС від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, ухвалою суду від 29.10.2015року. Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про погашення заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014року у справі № 909/132/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Файн-Ел" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв-ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 70000 грн. - задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв-ІФ" (вул. Національної гвардії, буд. 16, кв. 35, м.Івано-Франківськ,76018, код 37951764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Файн-Ел" (вул.Б.Хмельницького, 33, с.Підлісся, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77451, код 33233272) - 70000 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. На виконання даного рішення видано наказ.

На час звернення з позовною заявою до суду відповідач заборгованості в повному обсязі не погасив.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень вище зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов"язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Інфляційні нарахування та нарахування трьох процентів річних на заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України .

Враховуючи викладене вище, а також факт встановлення судом неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно повного погашення заборгованості, зазначеної у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 25.02.2014року, яке у встановленому законом порядку набрало законної сили та згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими до виконання на всій території України, суд прийшов до висновку, про правомірність покладення позивачем на відповідача додаткових юридичних обов'язків, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат, за період вказаний позивачем у розрахунках .

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 52480,00грн. за період з березня 2014року по вересень 2015року на суму боргу з частковими погашеннями заборгованості.

Судом здійснено перерахунок інфляційних збитків за допомогою КП "Законодавство" та встановлено, що інфляційні збитки становлять 51526,64грн. В частині стягнення 53,36грн. інфляційних збитків, суд відмовляє у цій частині.

Що до стягнення 3% річних в розмірі 3002,47 грн., заявлена сума боргу підлягає стягненню за період та у сумі вказаній позивачем у розрахунках, які визнаються судом арифметично вірними.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Судовий збір, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 599, 610, 612, 625Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49,

ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Файн-Ел" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв-ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 55482,47грн. - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Драйв-ІФ" (вул. Національної гвардії, буд. 16, кв. 35, м.Івано-Франківськ,76018, код 37951764) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Файн-Ел" (вул.Б.Хмельницького,33, с.Підлісся, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77451, код 33233272) - 51526,64грн. (п"ятдесят одна тисяча п"ятсот двадцять шість грн. 64коп.) інфляційних втрат та 3002,47грн. (три тисячі дві грн.47коп.) - 3% річних та 1218 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00коп) витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення 53,36грн. інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.11.15

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

18.11.2015року