Рішення

від 09.11.2015 по справі 914/3514/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015р. Справа№ 914/3514/15

За позовом: Закритого акціонерного товариства «БАЛТИК ТРАНЗИТ РАІЛ», м. Клайпеда, Литва

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ ТРАНС», м. Львів

про стягнення 12182 доларів США

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Левченко Р.І., представник (довіреність від 03.09.2015 р.);

від відповідача: не з'явився

Закрите акціонерне товариство «БАЛТИК ТРАНЗИТ РАІЛ», м. Клайпеда, Литва звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ ТРАНС», м. Львів про стягнення 12182 доларів США.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.10.2015р. призначив розгляд справи на 26.10.2015 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди рухомого складу, на виконання умов якого позивач здійснив передоплату за надання в оренду рухомого складу-вагонів на загальну суму 16182 доларів США. Однак, відповідач рухомий склад-вагони не надав, грошові кошти повернув частково у розмірі 4000 доларів США. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 12182 доларів США боргу та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 08.10.2015 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10 жовтня 2014 р. між Закритим акціонерним товариством «БАЛТИК ТРАНЗИТ РАІЛ» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ ТРАНС» (орендодавець) було укладено договір оренди рухомого складу №10.10-14/77.

За цим договором орендодавець (відповідач) зобов'язувався надати орендарю (позивачу) в оренду (в тимчасове володіння і користування) за плату залізничний рухомий склад - вагони.

Відповідно до п. 4.6. договору орендар сплачує перший платіж протягом 5 календарних днів з дати підписання договору в розмірі подвійної місячної орендної плати , яка зараховується за перший і останній місяці оренди.

На виконання умов договору позивач здійснив передоплату в розмірі 16182 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями №1573 від 10.10.2014 р.

Листом від 29.10.2014 р. позивач просив повернути суму попередньої оплати.

Відповідач повернув позивачу попередню оплату частково в сумі 4000 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 20.11.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо надання в оренду рухомого складу не виконав, на дату розгляду справи в суді докази надання позивачу в оренду рухомого складу відсутні, сплачена сума грошових коштів в якості передоплати у розмірі 12 182 доларів США позивачу не повернута.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається за цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що у разі недосягнення згоди спори, які виникають з даного договору, вирішуються в судовому порядку в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Як зазначено у п. 4.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо угоду про передачу спору на вирішення третейського суду укладено до порушення провадження у справі, то, у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім.

Протягом розгляду даної справи в суді відповідач заперечень щодо розгляду справи господарським судом не висловив, а тому даний спір підлягає вирішенню господарським судом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право», при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми сплачених коштів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 12182 доларів США.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати (судовий збір) по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Вимога позивача про покладення на відповідача банківських витрат по сплаті судового збору у розмірі 78 грн. 67 коп. до задоволення не підлягає, оскільки такі витрати не відносяться до складу судових витрат, визначених ст.44 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 693 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ІІЦЄУ ТРАНС», м. Львів, пр. Чорновола, буд. 45-А, корп. 6 (ідентифікаційний код 38456979) на користь Закритого акціонерного товариства «БАЛТИК ТРАНЗИТ РАІЛ», LT-92125, Литва, м. Клайпеда, вул. Науйойо Уосто, 8А/30 (код 302246594) борг в розмірі 12 182 доларів США, 3 933 грн. 74 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 09.11.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 16.11.2015 р.

Суддя Мазовіта А.Б.