Рішення

від 10.11.2015 по справі 911/4267/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 911/4267/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель", Київська обл., смт Гостомель

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Валсан-Транс", Київська обл., м. Боярка

про стягнення 179 072,18 гривень

за участю представників:

від позивача: Романова В.О. (довіреність б/н від 06.01.2015)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.09.2015 Дочірнє підприємство "Кюне і Нагель" (далі-ДП "Кюне і Нагель"/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Валсан-Транс" (далі-ТОВ "Інтер Валсан-Транс"/відповідач) про стягнення 179 072,18 грн, з яких: 178 500, 00 грн, безпідставно набутих за договором-заявкою №20-7328-412-011 lev FO від 12.12.2014 у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України та 572,18 грн 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.09.2015 порушено провадження у справі №911/4267/15, розгляд справи призначено на 13.10.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2015 розгляд даної справи було відкладено на 10.11.2015.

В судові засідання 13.10.2015 та 10.11.2015 представник відповідача не прибув, витребувані документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2014 між ДП "Кюне і Нагель" (далі-замовник) та ТОВ "Інтер Валсан-Транс" (далі-перевізник) було укладено договір-заявку 20-7328-412-011 lev FO (далі-договір), відповідно до якого сторони погодили виконання перевезення вантажу автотранспортом за маршрутом: Україна (Хмельницька обл., м. Ізяслав)- Україна (Полтавська обл., м. Гадяч)- Афганістан (Кабул) на наступних умовах:

- адреса завантаження:

а) Україна, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Будька, 47;

б) Україна, Хмельницька обл., м. Ізяслав, вул. Станіславського, 4а;

- вантажоотримувач: Harakat Sadeq LTD;

- адреса прибуття та розвантаження: Хайратон згідно ЦМР, Афганістан, Кабул.

Сторони погодили загальну вартість фрахту у розмірі 199 000, 00 грн, а також попередню оплату у розмірі 7500, 00 USD протягом 2 днів після завантаження автомобіля.

До того ж, сторони домовились про те, що вантаж повинен бути доставлений до 08:00 09.01.2015.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи ЦМР №0725208 та №0725209 щодо перевезення вантажу згідно договору, місцем розвантаження вантажу визначено: Afghanistan, Kabul, Hawzae 9 Sabeqa, Industrial Zone, Jalalabad Road.

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання в частині поставки вантажу до місця завантаження виконав належним чином, здійснивши завантаження визначеного договором товару 17.12.2014 та 19.12.2014 у м. Гадяч та м. Славута відповідно.

До того ж, відповідно до умов договору позивачем 23.12.2014 перераховано відповідачу 118 500, 00 грн попередньої оплати за транспортні послуги, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №4167 від 23.12.2014.

20.01.2015 листом №1/01-15 відповідач звернувся до позивача з проханням перерахувати на його рахунок 60 000,00 грн в межах загальної вартості надання послуг для виконання ним свого обов'язку за договором.

20.01.2015 позивачем перераховано відповідачу 60 000,00 грн за транспортні послуги, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №646 від 20.01.2015.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої договірні зобов'язання щодо строків доставки ватажу не виконав, у зв'язку з чим 26.01.2015 позивачем було надіслано відповідачу претензію №KH-21/15 ZFJ від 26.01.2015 про виконання відповідачем своїх договірних обов'язків та доставки вантажу до місця призначення.

В обгрунтування невиконання відповідачем свого договірного обов'язку щодо доставки вантажу до місця призначення у передбачений договором строк позивач посилається на відсутність відповідних відміток на ЦМР №0725208 та №0725209 про отримання вантажоотримувачем відправленого вантажу, а також підтвердження 20.01.2015 відповідачем означених обставин, викладених в листі №1/01-15.

В подальшому, не отримавши від відповідача відповіді на претензію та належного виконання ним обов'язку за договором, що підтверджується також наявним в матеріалах справи повідомленням контрагента позивача щодо неотримання вантажоотримувачем вантажу, позивач звернувся до відповідача з претензією №KH-111/15 ZFJ від 07.07.2015, відповідно до якої повідомив перевізника про відмову від прийняття виконання відповідачем зобов'язання за договором, а відтак вимагав повернути здійснену ДП "Кюне і Нагель" попередню оплату за договором у розмірі 178 500, 00 грн. В матеріалах справи наявні копії означеної претензії та доказів надіслання такої претензії відповідачу.

Посилаючись на те, що відповідач на вказану претензію не відповів, попередньо оплачені позивачем послуги у передбачені строки не надав, як і не повернув отримані кошти, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема 178 500,00 грн сплаченої за договором попередньої оплати як безпідставно отриманих коштів з підстав ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей ст. 175, 173, 307 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статей 903, 530 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до договору-заявки 20-7328-412-011 lev FO від 12.12.2014 сторони погодили, зокрема, що оплата наданих послуг проводиться відповідно до виставленого рахунку протягом 10 календарних днів з дати отримання замовником належним чином оформлених оригіналів таких документів, а саме ЦМР з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт, оригіналів карт простою.

До того ж, сторони встановили термін доставки вантажу до 08:00 09.01.2015.

Із наявної копії листа відповідача №1/01-15 від 20.01.2015 адресованого позивачу, слідує, що станом на 20.01.2015 відповідачем вантаж до пункту призначення не доставлено, а відтак порушено умови договору щодо поставки вантажу у строк до 09.01.2015.

До того ж, надані позивачем копії ЦМР №0725208 та №0725209 не містять відміток вантажоотримувача про отримання вантажу, що свідчить про обгунтованість посилань позивача на неналежне виконання відповідачем договору транспортного перевезення.

В силу вимог статей 627, 629 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Водночас, за змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, невиконання відповідачем умов договору та не поставка товару у визначені договором строки породжує для позивача право відмовитись від прийняття виконання зобов'язання.

З огляду вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позивач, надсилаючи відповідачу претензією №KH-111/15 ZFJ від 07.07.2015, правомірно відмовився від прийняття виконання відповідачем зобов'язання за договором, з огляду на втрату інтересу до такого виконання внаслідок прострочення боржника, а тому підстава набуття відповідачем коштів, сплачених позивачем у якості попередньої оплати за договором, відпала.

За приписами ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

До того ж, в силу ч. 2 ст. 1212 ЦК України, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2010 у справі №23/6.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідач попередньо оплачені позивачем послуги не надав, у передбачений договором термін вантаж не доставив, у той час як позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання за договором, втративши інтерес до виконання такого обов'язку, у передбаченому законом порядку відмовився від прийняття виконання зобов'язання, а відтак правова підстава набуття коштів за виконання такого зобов'язання відпала, суд дійшов висновку про те, що сплачені позивачем кошти попередньої оплати послуг за договором у розмірі 178 500,00 грн отримані та збережені відповідачем без достатньої правової підстави.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи набуття та збереження відповідачем коштів на підставі, яка згодом відпала у зв'язку з відмовою позивача від прийняття виконання зобов'язання, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 178 500, 00 грн як такої, що доведена позивачем належними і допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Крім того, у зв'язку з неповерненням відповідачем сум попередньої оплати за договором, позивач, з підстав ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 572, 18 грн 3% річних, нарахованих на 178 500,00 грн за період з 07.08.2015 по 14.09.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7, інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/1666/14 від 27.10.2014 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів», обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата (повернення суми авансу), не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки за таким зобов'язанням грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, а виконують роль товару.

До того ж, відповідно до п. 5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду наведеного, а також враховуючи, що передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора на стягнення 3% річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 572,18 грн 3% річних, нарахованих на суму безпідставно отриманих коштів, задоволенню не підлягає, позаяк стягнення з перевізника суми безпідставно отриманих коштів не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 610, 612, 615, 625, 627, 629, 903, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 175, 193, 309, Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Валсан-Транс" (вул. Короленка, 33, м. Боярка, Київська обл., 08150, ідентифікаційний код 24879008) на користь Дочірнього підприємства "Кюне і Нагель" (вул. Садова, 26, смт Гостомель Київська обл., ідентифікаційний код 24596990) 178 500 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп. безпідставно набутих коштів та 2 677 (дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.11.2015

Суддя В.А. Ярема