Рішення

від 12.11.2015 по справі 911/4568/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р. Справа № 911/4568/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Володарка-Комбікорм", Київська обл., смт. Володарка

до товариства з обмеженою відповідальністю "Серго-Трейд", Київська обл., с. Завадівка

про стягнення коштів,

за участю представників:

позивача - Марценюк Н.О., довіреність №б/н від 25.09.2015 року;

Студзінський М.А., довіреність №б/н від 05.09.2015 року;

відповідача - не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Володарка-Комбікорм" до товариства з обмеженою відповідальністю "Серго-Трейд" про стягнення коштів .

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.10.2015 року

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2015 року відкладено розгляд справи на 05.11.2015 року.

05.11.2015 року через канцелярію господарського суду Київської області подано пояснення до позову.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представник позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ «Серго-Трейд» (надалі Зберігач) та ТОВ «Володарка-Комбікорм» (надалі Поклажодавець) 07 жовтня 2014 року укладено договір відповідального зберігання №7-10 (в подальшому - Договір). Вказаний Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до умов Договору, Товарний склад Зберігача зобов'язується за плату зберігати товар, а саме: Соя в кількості 215,840 тонн, вологістю 12%, переданий йому Поклажодавцем і повернути цей товар Поклажедавцеві у схоронності (п.1.1. договору).

Згідно п. 1.2. Договору, на зберігання передається майно перелік, кількість і оцінка якого мають бути визначені в складський документах, що видаються Зберігачем Поклажодавцеві безпосередньо після передання товару на зберігання.

Зберігач несе відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодовця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності із цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцю. (п. 2.13. договору).

За умовами п. 2.1.4. договору, Зберігач зобов'язаний повернути Поклажодавцю передане ним на відповідальне зберігання майно за першою вимогою останнього.

Зберігач має право користуватись майном, в випадках, узгоджених з Поклажодавцем, тобто за необхідністю переробляти сою та повідомляти Поклажодавця для належного оформлення документів (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору зберігання, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30 веренся 2015 року, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.

В рамках виконання Договору Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання товар, а саме: соя в кількості 215,840 тонн загальною вартістю 1 769 888 грн., що підтверджується «Аграрним бюлетнем», який здійснює моніторинг цін на сільськогосподарську продукцію, станом на 06.08.2015 року закупівельна ціна 1 т сої складає 8 200 (вісім тисяч двісті) грн. 00 коп.(роздруківка з сайта «Аграрного бюлетня» міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ст.949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст. 938 ЦК України, Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Однак, як стверджує позивач, відповідач не повернув поклажодавцеві майно отримане на відповідальне зберігання, а також не забезпечив зберігання майна належним чином та в повному обсязі. В обґрунтування чого позивач пояснив, що майно, яке передавалось на відповідальне зберігання знаходилось на складських приміщеннях виробничого підрозділу Зберігача, які розташовані за адресою: Київська обл., Володарський район, село Завадівка, вулиця Шевченка, 48 А.

29.07.2015 року Поклажодавцем було направлено Зберігачу вимогу № 121/07/15, в якій просив протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання даної вимоги повернути ТОВ «Володарка-Комбікорм» (Позивачу) 215,840 тонн сої, яку було передано ТОВ «Серго-Трейд» (Відповідачу) на відповідальне зберігання відповідно до Договору відповідального зберігання №07-10 від 07.10.2015 року, а у разі неповернення - сплати її вартості. Вказана вимога отримана одержувачем 06.08.2015 року (копія зворотного повідомлення наявна в матеріалах справи).

У відповідь листом вих. №13/08/15 від 13.08.2015 року Відповідач повідомив, що не має змоги повернути Позивачу Сою, яку було передано йому на відповідальне зберігання, вказане майно було реалізоване відповідачем та на даний час відсутня можливість сплатити кошти Позивачу.

Зберігач має право користуватись майном, в випадках, узгоджених з Поклажодавцем, тобто за необхідністю переробляти сою та повідомляти Поклажодавця для належного оформлення документів (п. 2.3. договору).

Згідно ст. 944 ЦК України, Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач несе відповідальність за втрату(нестачу) або пошкодження майна Поклажодовця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності із цим договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодовця та до моменту його повернення Поклажодавцю. (п. 2.1.3. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Згідно зі ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Розрахунок нарахування неустойки здійснюється за період з моменту отримання першої вимоги і до дня пред'явлення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 552 Цивільного кодексу України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Отже, свої зобов'язання за Договором відповідального зберігання №7-10 від 07.10.2014 року, в порушення умов відповідного договору та законодавства України Відповідач виконав неналежним чином, оскільки, не маючи на те прав, реалізував довірений йому для зберігання товар, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача, вартість переданої за Договором відповідального зберігання №7-10 від 07.10.2014 року в сумі 1 769 888,00 грн., в порядку ст. 951 Цивільного кодексу України, компенсацій за пошкодження ним товару підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 99 113,73 грн. неустойки за період з 14.08.2015 р. по 08.10.2015 р. за 56 днів прострочення повернення майна.

Суд приходить до висновку, що дані вимоги позивача підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Як визначено п. 4.3. договору відповідального зберігання №7-10 від 07.10.2014 року у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимого, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,1% від вартості майна за кожний день затримки.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносинзобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В той же час, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Поданий позивачем розрахунок неустойки перевірено судом та визнано таким, що відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 40 000,00 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання правової допомоги №55/15 АО від 29.07.2015 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4010 від 30.11.2005 року, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №55/15 ПО 1 від 22.08.2015 року на суму 40 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-8/155 від 13.02.2002р.).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» від 14.12.2007р., за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Студзінський М.А. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №911/4568/15, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 40 000,00 грн. співрозмірною з ціною позову та такою, що підлягає задоволенню.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Серго-трейд» (09350, вул. Шевченка, буд. 48 А., с. Завадівка, Київська область, Володарський район, код 38416468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарка-Комбікорм» (09300, смт. Володарка, Київська обл., вул. Миру, буд. 221, код 05504811), вартість переданої за договором відповідального зберігання №7-10 від 07.10.2014 року сої в сумі 1 769 888 (один мільйон сімсот шістдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Серго-трейд» (09350, вул. Шевченка, буд. 48 А., с. Завадівка, Київська область, Володарський район, код 38416468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарка-Комбікорм» (09300, смт. Володарка, Київська обл., вул. Миру, буд. 221, код 05504811), неустойку у розмірі 99 113 (дев'яносто дев'ять тисяч сто тринадцять) грн. 73 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Серго-трейд» (09350, вул. Шевченка, буд. 48 А., с. Завадівка, Київська область, Володарський район, код 38416468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарка-Комбікорм» (09300, смт. Володарка, Київська обл., вул. Миру, буд. 221, код 05504811), судові витрати в частині сплати судового збору у розмірі 28 035 (двадцять вісім тисяч тридцять п'ять) грн. 03 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Серго-трейд» (09350, вул. Шевченка, буд. 48 А., с. Завадівка, Київська область, Володарський район, код 38416468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарка-Комбікорм» (09300, смт. Володарка, Київська обл., вул. Миру, буд. 221, код 05504811), судові витрати в частині сплати за надання правової допомоги у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 17 . 11.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак