Рішення

від 12.11.2015 по справі 911/4114/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р. Справа № 911/4114/15

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен Світ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»

про стягнення 56 412,09 грн

За участю представників:

від позивача Лета М.А. (дов. б/н від 27.08.2015);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен Світ» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» (далі - відповідач) про стягнення 56 412,09 грн заборгованості, з яких: 47 789,39 грн основного боргу, 7 983,06 грн пені, 248,38 грн інфляційних втрат та 400,26 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки № 96 від 25.03.2015 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.09.2015 порушено провадження у справі № 911/4114/15, розгляд справи призначено на 08.10.2015.

08.10.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів (вх. №23797/15).

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.10.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/4114/15 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 12.11.2015.

Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

У судовому засіданні 12.11.2015 представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача в судове засідання 12.11.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рошен Світ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» (Покупець) укладено договір поставки № 96, згідно якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором доставляти покупцеві продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар.

Згідно п. 1.2 договору асортимент та ціни на товар, що поставляється за договором, погоджується сторонами в специфікації за формою згідно додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною договору.

Асортимент та кількість кожної конкретної партії товару, що поставляється за договором, визначається згідно замовлень та накладних, за якими був поставлений товар протягом строку дії договору. (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 12.2 договору договір діє до припинення його однією із сторін шляхом направлення повідомлення про це іншій стороні за 30 календарних днів до такого припинення за правилами 7.1 договору.

25.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рошен Світ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» (Покупець) укладено додаток №2 до договору поставки №96 від 25.03.2015, згідно якого сторони погодили умови оплати товару.

Відповідно до п. 1.1 додатку №2 до договору покупець оплачує товари за цінами, що указані в специфікації, чинній на дату надання замовлення.

Відповідно до п. 1.3 додатку №2 до договору (в редакції погодженій згідно протоколу узгодження розбіжностей від 25.03.2015) покупець сплачує за поставлений товар на умовах відстрочка платежу 21 календарних днів з моменту поставки товару.

Судом встановлено, що навиконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 47 789,39 грн, що підтверджується видатковими накладними № ОД-00004070 від 22.04.2015 на суму 11 987,08 грн, № ОД-00004071 від 22.04.2015 на суму 3 706,44 грн, № ОД-00004413 від 29.04.2015 на суму 18 921,50 грн, № ОД-00004622 від 06.05.2015 на суму 7 880,93 грн, № ОД-00004596 від 06.05.2015 на суму 5 293, 44 грн та товарно-транспортними накладними до них ТТН № ОД-00004070 від 22.04.2015, ТТН № ОД-00004071 від 22. 04.2015, ТТН № ОД-00004622 від 06.05.2015, ТТН № ОД-00004596 від 06.05.2015, підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

Відповідач в свою чергу умови договору в частині оплати поставленого товару не виконав, в наслідок чого за ним утворилась заборгованість перерд позивачем у розмірі 47 789,39 грн.

Предметом позову є вимоги про стягнення 47 789,39 грн основного боргу, 7 983,06 грн пені, 248,38 грн інфляційних втрат та 400,26 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

З огляду на вищезазначене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 47 789,39 грн основного боргу згідно договору поставки № 96 від 25.03.2015 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № 96 від 25.03.2015, позивачем згідно наданого розрахунку штрафних санкцій за період з 15.05.2015 по 31.08.2015 нарахована пеня в сумі 7 983,06 грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 11.6 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 15.05.2015 по 31.08.2015 становить 8 053,79 грн. Отже, вимога про стягнення 7 983,06 грн пені підлягає задоволенню в повному розмірі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 96 від 25.03.2015, позивачем за період з 15.05.2015 по 31.08.2015 нараховано 248,38 грн інфляційних втрат та 400,26 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди та суми боргу нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 15.05.2015 по 31.08.2015 складає 125,55 грн інфляційних втрат та 404,26 грн 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення 248,38 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 125,55 грн, а вимога про стягнення 400,26 грн 3 % річних підлягає задоволенню в повному розмірі, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог,

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 47 789,39 грн основного боргу, 7 983,06 грн пені, 125,55 грн інфляційних втрат та 400,26 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, буд. 215А, кімната 3; ідентифікаційний код 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен Світ» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Гагаріна, буд. 33; ідентифікаційний код 37784340) 47 789 (сорок сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень) 39 коп. основного боргу за поставлений згідно договору поставки № 96 від 25.03.2015, товар, 7 983 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні) 06 коп. пені, 125 (сто двадцять п'ять гривень) 55 коп. інфляційних втрат, 400 (чотириста гривень) 26 коп. 3 % річних та 1 215 (одну тисячу двісті п'ятнадцять гривень) 54 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 19.11.2015

Суддя В.М. Антонова