Рішення

від 10.11.2015 по справі 915/1764/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 915/1764/15

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Бібіка В.А. - дов.5 від 05.11.2015,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітчизна»

(вул. Ватутіна, 6, м. Конотоп, Сумська область, 41600),

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер плюс»

(вул.1-а Інгульська, буд. 1/2, офіс 3, м. Миколаїв, 54034)

про: стягнення 262500,0 грн. основного боргу по договору №1311/К1 від 13.11.2014, 13018,13 грн. збитків від інфляції, 4228,75 грн. - 3% річних та 257250,0 грн. пені, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер плюс» за договором складського зберігання зерна №1311/К1 від 13.11.2014 у сумі 262500,0 грн. основного боргу, 13018,13 грн. збитків від інфляції, 4228,75 грн. - 3% річних та 257250,0 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Вітчизна» з грудня 2014 року почало надавати відповідачу послуги по зберіганню 2500 тон зерна кукурудзи 3 класу, врожаю 2014 року. Всього по актах виконаних робіт позивачем надано послуги на суму 807344,1 грн. Відповідач сплатив за послуги надані зерновим складом у грудні 2014 та січні 2015 на суму 107346,1 грн. Також рішенням Господарського суду Миколаївської області №915/1358/15 від 07.09.2015 стягнуто суму 437498,0 грн. на користь ТОВ «Вітчизна» за послуги зберігання зерна. За липень- вересень 2015 року виникла нова заборгованість, яка не сплачена відповідачем та складає 262500,0 грн. Відповідач не отримує кореспонденції, всі листи направленні за місцем знаходженням відповідача повертаються в зв'язку із закінченням терміну зберігання. Посадові особи відповідача не відповідають на телефонні дзвінки та не виходять на зв'язок з ТОВ «Вітчизна». Загальна сума позову станом на 06.10.2015 за договором складського зберігання №1311/К1 становить: 262500,0 грн. основного боргу, 257250,0 грн. пені, 13018,13 грн. збитків від інфляції, 4228,75 грн. 3%річних.

Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений ухвалою суду від 15.10.2015, яка надіслана за місцезнаходженням відповідача, але повернулась до суду з відміткою поштової установи про закінченням строку зберігання.(а.с.69-71).

Як вбачається з наданого суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 06.10.2015 місцем знаходженням відповідача є м.Миколаїв, вул.1-а Інгульська, буд.1/2, офіс 3. Тобто, ухвала суду направлялась на правильну адресу відповідача.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

10.11.2015 ухвалою Господарського суду Миколаївської області припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені за період з 04.03.2015 по 20.07.2015 за несвоєчасне виконання останнім зобов'язань щодо сплати послуг за договором складського зберігання №1311/К1 від 13.11.2014, тому розгляд справи здійснюється судом відносно решти позовних вимог.

У судовому засіданні 10.11.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

13.11.2014 між сторонами укладений Договір складського зберігання зерна №1311/К1 (надалі - Договір), згідно якого поклажодавець (відповідач у справі) передає зерно, асортимент та кількість якого, вказується сторонами в актах наданих послуг, на зерновий склад, що зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених Договором умовами і в установлений строк повернути його поклажедавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому Договором та законодавством України (а.с.9,10).

Згідно п.3.3 Договору, відповідач зобов'язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги.

Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги по збереженню проводяться відповідачем щомісячно протягом усього терміну зберігання, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок зернового складу (позивача), протягом 3-х банківських днів із моменту підписання сторонами акту наданих послуг та одержання рахунку за надані послуги .

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, а саме з грудня 2014 року надавав послуги по зберіганню 2500 тон зерна кукурудзи 3 класу, врожаю 2014 року, що підтверджується складською квитанцією на зерно №390374 від 25.12.2014, актами виконаних робіт №66 від 31.12.2014, №4 від 31.01.2015, №15 від 28.02.2015, які підписані сторонами; актами виконаних робіт №45 від 31.03.2015, №60 від 30.04.2015, №116 від 31.05.2015, №130 від 30.06.2015, №149 від 31.07.2015, №161 від 31.08.2015, №183 від 30.09.2015, які підписані лише позивачем.

Згідно вищевказаних актів виконаних робіт, позивачем були виконані роботи на загальну суму 807344,1 грн.

Рахунки на оплату послуг №183 від 31.12.2014, №12 від 31.01.2015, №38 від 28.02.2015, №85 від 31.03.2015, №96 від 30.04.2015, №130 від 29.05.2015, №160 від 30.06.2015, №181 від 31.07.2015, №229 від 31.08.2015, №267 від 30.09.2015 були направлені позивачем рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши 107346,1 грн., що зафіксовано сторонами у відповідних актах звірок взаєморозрахунків станом на грудень 2014 року та 17.03.2015 (а.с.41,42).

28.04.2015 позивачем було направлено відповідачу претензію №344 від 27.04.2015 з вимогою погасити заборгованість Вказана претензія повернулась відправникові поштовим відділенням з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.30, 40, 49).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.09.2015 по справі №915/1358/15 судом було стягнуто з ТОВ «Мастер плюс» на користь ТОВ «Вітчизна» суму основного боргу у розмірі 437498,0 грн. по договору складського зберігання зерна №1311/К1 від 13.11.2014 за період з лютого по червень 2015 року. Вказане рішення набрало законної сили та у відповідності до приписів ст.35 ГПК України має преюдиційне значення у даній справі щодо підтвердження розміру основного боргу відповідача за період з лютого по червень 2015 року у сумі 437498,0 грн.

Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу Україним, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно до ч.1 ст. 946 Цивільного кодексу України, передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Позивачем умови договору виконувались належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов договору не допускається.

Статтями 526, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України, за договором послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, не підписуючи акти за липень-вересень 2015 року, які є підставою для розрахунків сторін, замовник тим самим не виконує своє зобов'язання по договору, отже порушує ст.526 ЦК України.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що до правовідносин, що склались між сторонами щодо підписання актів за березень-вересень 2015 року мають бути застосовані приписи ч.3 ст.212 ЦК України, згідно якої, якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Згідно ч.7 ст.4 ГПК України, забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Норми глави 63 ЦК України не визначають порядку приймання-передачі послуг, тому суд вважає зо можливе застосувати до законодавчо неврегульованих відносин ті норми права, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини, а саме ч.4 ст.882 ЦК України, яка регулює порядок приймання-передачі будівельних робіт.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України, у разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Надані позивачем акти виконання робіт за липень-вересень 2015 року підписані представником позивача.

Загальна вартість зафіксованих у вказаних актах робіт за вказаний період становить 262500,0 грн.

Станом на час розгляду справи, відповідачем жодних заперечень щодо основного боргу перед позивачем або доказів погашення заборгованості по Договору №1311/К1 від 13.11.2014, суду не надано.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 262500,0 грн. основного боргу за період з липня по вересень 2015 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України, зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми, позивач просить стягнути з відповідача за період з квітня по вересень 2015 року збитки від інфляції у сумі 13018,13 грн. та 3% річних за період з 15.04.2015 по 12.09.2015 у сумі 4228,75 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від інфляції, які відповідачем не заперечені, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Пунктом 4.4 Договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги проводяться відповідачем щомісячно, протягом 3-х банківських днів із моменту підписання сторонами акту наданих послуг та одержання рахунку за надані послуги .

Рахунки за послуги надані у липні - вересні 2015 року були направлені позивачем, відповідно: 10.08.2015, 07.09.2015 та 01.10.2015, що підтверджується фіскальними чеками поштової установи (а.с.33,36,39).

Відповідно до інформації з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ( http://www.ukrposhta.com), отриманої за штриховими ідентифікаторами вказаних поштових відправлень, направлені позивачем рахунки мали бути вручені адресату, відповідно, 12.08.2015, 12.09.2015 та 08.10.2015, однак, у зв'язку з їх неотриманням, були повернути за строком зберігання.

Враховуючи, що рахунки були надіслані позивачем за належною адресою відповідача, то навіть за умови їх повернення підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання, суд вважає, що саме з цих дат у відповідача виник обов'язок протягом 3-х банківських днів здійснити оплату наданих послуг, а саме: рахунок липня 2015 року мав були оплачений до 17.08.2015 (включно), а рахунок серпня 2015 року - до 16.09.2015 (включно).

Відповідно до ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі невиконання підпункту 3.3 пункту 3 розділу «Права та обов'язки сторін» та пункту 4 розділу «Взаєморозрахунки сторін» цього Договору, відповідач за кожний день прострочення платежу виплачує позивачеві пеню в розмірі 0,5 відсотків його суми.

Так, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг, позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на загальну суму 257250,0 грн. за період з 15.04.2015 по 06.10.2015.

Згідно п.2.9 Постанови Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Ухвалою суду від 10.11.2015 провадження у справі в частині стягнення з відповідача 169312,5 грн. пені за період з 04.03.2015 по 20.07.2015 було припинено у зв'язку з тим, що вказані вимоги вже були предметом судового розгляду.

В частині вимог про стягнення пені за період 21.07.2015 по 06.10.2015 судом здійснено перерахунок із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, та з урахуванням дати виникнення обов'язку відповідача по сплаті заборгованості за липень та серпень 2015 року, згідно якого стягненню підлягає пеня у загальній у сумі 60410,74 грн., у тому числі:

- за період з 21.07.2015 по 17.08.2015 (розмір заборгованості відповідача на початок періоду нарахування - 437498,0 грн., ставка НБУ- 30%; прострочка платежу - 28 днів) 437498,0 грн. х 60% х 28 дн. / 365 = 20136,90 грн.

- за період з 18.08.2015 по 27.08.2015 (розмір заборгованості відповідача на початок періоду нарахування - 524998,0 грн. (437498,0 грн. + 87500,0 грн. по акту за липень 2015 року), ставка НБУ- 30%; прострочка платежу - 10 днів) 524998,0 грн. х 60% х 10 дн. / 365 = 8630,11 грн.

- за період з 28.08.2015 по 16.09.2015 (розмір заборгованості відповідача на початок періоду нарахування - 524998,0 грн., ставка НБУ- 27%; прострочка платежу - 20 днів) 524998,0 грн. х 54% х 20 дн. / 365 = 15534,79 грн.

- за період з 17.09.2015 по 24.09.2015 (розмір заборгованості відповідача на початок періоду нарахування - 612498,0 грн. (524998,0 грн. + 87500,0 грн. по акту за серпень 2015 року), ставка НБУ- 27%; прострочка платежу - 8 днів) 612498,0 грн. х 54% х 8 дн. / 365 = 7249,29 грн.

- за період з 25.09.2015 по 06.10.2015 (розмір заборгованості відповідача на початок періоду нарахування - 612498,0 грн., ставка НБУ- 22%; прострочка платежу - 12 днів) 612498,0 грн. х 44% х 12 дн. / 365 = 8860,25 грн.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер плюс», 54034, м.Миколаїв, вул.1-а Інгульська, буд.1/2, офіс 3 (р/р 26006010033484 у АБ «Південний» м.Одеса, МФО 328209, ІПН 393647314056, код ЄДРПОУ 39364732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітчизна», 41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.Ватутіна, 6 (р/р 26006435376 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 30490299) 262500,0 грн. основного боргу, 13018,13 грн. збитків від інфляції, 4228,75 грн. - 3% річних, 60410,74 грн. пені та 5102,37 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 16 листопада 2015 року.

Суддя М.В.Мавродієва