Рішення

від 10.11.2015 по справі 914/2478/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015р. Справа№ 914/2478/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромат", м. Південне Харківської області

до відповідача : Приватного підприємства "Вітус", м. Львів

про стягнення 78 716 грн. 25 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

при секретарі Дзедзінській Ю.К.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: Томашівський О.Г. - представник

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аромат" звернулось з позовом до Приватного підприємства "Вітус" про стягнення 78 716 грн. 25 коп., з яких: 72 366 грн. 54 коп. основного боргу, 148 грн. 57 коп. інфляційних втрат, 3 100 грн. 57 коп. пені та 3 100 грн. 57 коп. 60% річних.

Ухвалою суду від 24.07.2015 р. (суддя Бортник О.Ю.) справу призначено до розгляду в засіданні на 15.09.2015 р. Ухвалою суду від 15.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 22.09.2015 р.

Враховуючи тимчасову непрацездатність судді Бортник О.Ю. і не допущення порушення процесуальних строків розгляду справи, розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області №867 від 21.09.2015 р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №914/2478/15. Внаслідок повторного автоматичного розподілу, справу №914/2478/15 розподілено судді Морозюку А.Я.

Ухвалою суду від 22.09.2015 р. у зв'язку з неявкою представників сторін, неподанням витребуваних доказів розгляд справи відкладено на 20.10.2015 р. Ухвалою суду від 20.10.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподанням витребуваних доказів розгляд справи відкладено на 10.11.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 10.11.2015 р. не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання в якому просить розглянути справу без його участі, за наявними у справі матеріалами. В судовому засіданні, яке відбулося 20.10.2015 р, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Позовну заяву позивач обгрунтовує тим, що на виконання укладеного 28.02.2014 р. між сторонами договору №38, позивач згідно видаткових накладних №Аро-002092 від 10.04.2015 р., №Аро-002535 від 05.05.2015 р., №Аро-002927 від 25.05.2015 р. поставив відповідачу парфумерно-косметичну продукцію на загальну суму 72 366,54 грн., на умовах відстрочки платежу у відповідності до п. 2.2. договору та додаткової угоди від 27.02.2015 р. не більше ніж на 45 календарних днів. Відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, за отриманий товар не розрахувався. Також позивач на підставі п. 5.2 договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 3 100,57 грн. та 60% річних в розмірі 3 100,57 грн. та керуючись ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 148,57 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.11.2015 р. проти позову заперечив з підстав викладених у поданому суду 10.11.2015 р. запереченні на позовну заяву та доданих матеріалів. Зокрема зазначив, що оплата за поставлений товар повинна проводитись по факту його реалізації, при цьому станом на 09.11.2015 р. відповідачем сплачено за отриманий товар 25 000,00 грн., а також відповідач вважає, що позивачем безпідставно подвійно нараховано пеню за прострочення оплати товару та 60% річних.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і прийняття рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромат" (постачальником) та Приватним підприємством "Вітус" (покупцем) 28.02.2014 року було укладено договір №38, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався за заявками покупця постачати і передавати у власність покупцю косметичну та парфумерну продукцію (Товар), асортимент якої зазначається в специфікації, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (п.1.1). Договір вступає в силу з 28.02.2014 р. та діє до 31.12.2018 р., а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 6.1).

Пунктом 1.3 договору сторони передбачили, що на кожну партію товару на основі специфікації і заявки покупця складається окрема накладна, яка є невід'ємною частиною договору та в якій зазначається кількість, асортимент партії товару, ціна за одиницю товару та загальна сума поставленої партії товару.

Належне виконання умов договору позивач підтверджує підписаними повноважними особами та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, згідно яких відповідачу було поставлено товар на загальну суму 72 366,54 грн., а саме видатковими накладним №Аро-002092 від 10.04.2015 р. на суму 14 471,04 грн., №Аро-002535 від 05.05.2015 р. на суму 24 119,28 грн., №Аро-002927 від 25.05.2015 р. на суму 33 776,22 грн., а також товарно-транспортними накладними №000257 від 10.04.2015 р., №000330 від 05.05.2015 р. та №000387 від 25.05.2015 р.

Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що оплата проводиться щотижня за проданий товар. 27.02.2015 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 про внесення змін в п. 2.2. договору №38 від 28.02.2014 р., згідно якої остаточний розрахунок за поставлену партію товару проводиться на умовах відстрочки платежу не більше ніж на 45 календарних днів з дати підписання повноважними особами сторін видаткових товарних накладних.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в результаті чого на дату подання позову до суду у нього виникла заборгованість в розмірі 72 366,54 грн. Докази, які б підтверджували оплату відповідачем товару в матеріалах справи відсутні.

Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по своєчасній оплаті за отриманий товар, відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 72 515 грн. 11 коп. основного боргу з врахуванням індексу інфляцій (який складає 148 грн. 57 коп.), 3 100 грн. 57 коп. пені та 3 100 грн. 57 коп. 60% річних.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги в частині основного боргу подав суду платіжні доручення №6707 від 11.09.2015 р. на суму 5 000,00 грн., №6715 від 16.09.2015 р. на суму 5 000,00 грн., №6783 від 05.10.2015 р. на суму 5 000,00 грн., №6839 від 26.10.2015 р. на суму 5 000,00 грн., №26 від 04.11.2015 р. на суму 5 000,00 грн. з призначенням платежу "оплата за товар зг. накл. від 10.04.2015 р. ", стверджуючи що ним оплачено товар на загальну суму 25 000,00 грн.(за накладною №Аро-002092 від 10.04.2015 р. на суму 14 471,04 грн. та №Аро-002535 від 05.05.2015 р. на суму 8 782,03 грн.). Проте в процесі розгляду справи судом встановлено, що господарським судом Львівської області розглядалася справа №914/2112/15 за позовом ТзОВ "Аромат" до ПП "Вітус" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору №38 від 28.02.2014 р., яка виникла в тому числі згідно видаткових накладних №Аро-002091 від 10.04.2015р. на суму 33 311,46 грн., №Аро-002093 від 10.04.2015р. на суму 12 775,32 грн., за результатами розгляду якої 15.09.2015 р. судом прийнято рішення про задоволення позову повністю. Тобто рішенням від 15.09.2015 р. у справі №914/2112/15 стягнуто з відповідача заборгованості за накладними від 10.04.2014 р. на загальну суму 46 086,78 грн. Суду не представлено доказів, що відповідачем здійснено оплату згідно вищезазначених платіжних дорученнях не по цих накладних №Аро-002091 від 10.04.2015р. на суму 33 311,46 грн., №Аро-002093 від 10.04.2015р. на суму 12 775,32 грн. При цьому у даній справі №914/2478/15 заборгованість по видатковій накладній №Аро-002092 від 10.04.2015 р. складає лише 14 471,04 грн., тоді як згідно платіжних доручень відповідачем сплачено по накладних від 10.04.2015 р. 25 000,00 грн.

Враховуючи все вищенаведене, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували оплату відповідачем товару за видатковими накладними №Аро-002092 від 10.04.2015 р., №Аро-002535 від 05.05.2015 р., №Аро-002927 від 25.05.2015 р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 72 366,54 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що за даним договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4. ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Пунктом 6 вказаної статті встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 60% річних від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, нарахована відповідачу на підставі п. 5.2 договору пеня, яка відповідно до розрахунку здійснена окремо по кожній видатковій накладній у відповідні періоди та складає 3 100,57 грн., то вказана сума є обґрунтованою та підлягає до стягнення.

Щодо нарахованих позивачем 60% річних від простроченої суми, які відповідно до розрахунку здійснено окремо по кожній видатковій накладній у відповідні періоди, складають 3 100,57 грн., то вказана сума нарахована у відповідності до п. 5.2 договору, а відтак позовна вимога про її стягнення є обґрунтованою.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат за травень, червень 2015 р., то суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, та враховуючи строки виникнення обов'язку оплати по відповідних накладних, дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими частково, а саме, обгрунтованими є вимоги про стягнення нарахованих за видатковою накладною від 10.04.2015 р. на суму заборгованості 14 471,04 грн. інфляційних втрат за червень 2015 р. в розмірі 57,88 грн. Решта інфляційних втрат нарахованих за видатковою накладною від 10.04.2015 р. за травень на суму 61,75 грн. та за видатковою накладною від 05.05.2015 р. за червень 2015 р. на суму 28,94 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають (позивачем не враховано встановлену додатковою угодою від 27.02.2015 р. відстрочку платежу на 45 календарних днів, при цьому інфляційні втрати обраховуються помісячно, а не поденно).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 78 625 грн. 56 коп., з яких: 72 366 грн. 54 коп. основного боргу, 57 грн. 88 коп. інфляційних втрат, 3 100 грн. 57 коп. пені та 3 100 грн. 57 коп. 60% річних. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Щодо твердження відповідача, що позивачем неправомірно подвійно нараховано пеню за прострочення платежу та 60 % річних, то таке є безпідставним, оскільки п. 5.2 договору сторони погодили пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та інший розмір річних (60%) ніж той, який передбачений ч.2 ст.625 ЦК України, що не заперечується чинним законодавством.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.193, 230, 231, 265 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 116 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Вітус» (79000 м. Львів, вул. Коперніка, 5/7, ідентифікаційний код 20811098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аромат» (62461, Харківська область, м. Південне, вул. Жовтнева, 101/2, ідентифікаційний код 30226021) 72 366 грн. 54 коп. - основного боргу, 57 грн. 88 коп. - інфляційних втрат, 3 100 грн. 57 коп. - пені, 3 100 грн. 57 коп.- 60% річних та 1 824 грн. 90 коп. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.11.2015 року.

Суддя Морозюк А.Я.