Постанова

від 12.11.2015 по справі 927/844/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2015 р. Справа№ 927/844/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Федорова В.О. - за оформленою належним чином довіреністю;

від відповідача: не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ-ФРОСТ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року

у справі № 927/844/15 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ-ФРОСТ"

про стягнення 83736,20 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ-ФРОСТ" про стягнення з відповідача 39216,82 грн. заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеної сторонами дистрибуторської угоди № ТД-336 від 03.12.2013 року, пені у сумі 12059,02 грн., штрафу у сумі 8243,36 грн., 3% річних у сумі 907,90 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 21309,10 грн.

21.07.2015 року представником позивача подано до суду першої інстанції письмову заяву № 055/08 від 15.07.2015 року про "уточнення" позовних вимог із відомостями про часткове погашення суми основного боргу у розмірі 2000,00 грн. Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 39216,82 грн., пеню у сумі 12059,02 грн., 20% штраф у сумі 8243,36 грн., 3% річних у сумі 907,90 грн. та інфляційні нарахування у сумі 21309,10 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року у справі № 927/844/15 позов задоволено частково, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ-ФРОСТ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА борг у сумі 39216,82 грн., пеню у розмірі 12059,02 грн., штраф у сумі 8243,36 грн., 3% річних у розмірі 907,90 грн., інфляційні нарахування у сумі 21309,10 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827,00 грн. В частині вимог про стягнення з відповідача боргу за поставлений товар у сумі 2000,00 грн. провадження у справі припинено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "НЬЮ-ФРОСТ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 року апеляційна скарга прийнята до розгляду визначеним складом суддів, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.10.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 року розгляд даної справи відкладено на 12.11.2015 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що на думку скаржника оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушеннями норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Апелянт вказує, що позивачем було подано клопотання про уточнення позовних вимог, а відповідно п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» № 18 від 26.12.2011 року вказано, що не передбачено позивачем подання таких клопотань, на які відповідач не надав ніяких пояснень, а дізнався лише 23.07.2015 року.

Рішення суду першої інстанції було прийнято без участі представника відповідача та не з'ясовано обставин неявки, хоча було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено місцевим господарським судом, таким чином апелянт зазначає, що були порушені його права.

Скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням, що нарахування штрафних санкцій та інших нарахувань за неналежне виконання обов'язку починається з 14.09.2014 року, а не з 15.09.2015 року.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

03.12.2013 року між сторонами у справі укладена дистрибуторська угода № ТД-336, у відповідності з умовами пункту 1.1 якої Продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА" зобов'язався на протязі дії угоди поставляти товар у власність Дистрибутора - Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ-ФРОСТ", а останній, у свою чергу, зобов'язався прийняти товар, оплатити його та здійснювати продаж на умовах даної угоди.

Так, на виконання умов вищевказаної угоди позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 41216,82 грн., що встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи.

Згідно п. 3.3.3 угоди сторони передбачили, що оплата отриманого від Продавця товару здійснюється згідно накладних у порядку та у строки, вказані у розділі 6 даної угоди.

Відповідно п. 6.4 угоди встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється дистрибуційним шляхом 100% передплати або у вигляді відстрочки платежу, про що обумовлено в окремому додатку № 5 до угоди, який може бути складений у письмовому вигляді та підписано обома сторонами. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Додатком № 5 до дистрибуторської угоди № ТД-336 від 03.12.2013 року передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється Дистрибутором протягом 21 календарного дня від дати видаткової накладної.

За видатковою накладною № 14674 від 24.08.2014 року позивачем був поставлений відповідачу обумовлений дистрибуторською угодою товар на суму 41216,82 грн.

Відповідач оплату отриманого товару своєчасно не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 41216,82 грн.

У вересні 2014 року сторонами був підписаний акт звірки розрахунків на суму 41216,82 грн., чим відповідач підтвердив свої зобов'язання перед позивачем та визнав суму боргу. Суму боргу відповідач не сплатив.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 047/05-34 від 03.06.2015 року з вимогою сплати заборгованості та штрафу.

Вимоги відповідачем були залишені без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Після порушення судом першої інстанції провадження у даній справі відповідачем на користь позивача сплачено частину суми боргу у розмірі 2000,00 грн., що позивач підтвердив відповідним платіжним дорученням № 57 від 19.06.2015 року на суму 2000,00 грн.

Нормами пункту 8.1. угоди у разі порушення умов оплати товару, передбачених розділом 6 Дистрибутор сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, від несвоєчасно здійсненої оплати.

Пунктом 8.5 угоди встановлено, що за усвідомлену відмову від оплати товару, яка триває більш 14-ти календарних днів з моменту встановленого строку оплати, Дистрибутор сплачує Продавцю, крім пені, штраф у розмірі 20% суми, від сплати якої він ухилився.

На підставі умов угоди та з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем за період з 13.09.2014 року по 08.06.2015 рік нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 12059,02 грн.

Згідно п. 8.5. угоди позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 8243,36 грн.

В обґрунтування правових підстав періоду нарахування пені та штрафу позивач у справі посилається на положення п. 8.6 дистрибуторської угоди, у якому зазначено, що нарахування штрафних санкцій (пені відповідно до п. 8.1 та штрафу відповідно до п. 8.5 угоди) за прострочку виконання зобов'язань закінчується через три роки від дня, коли зобо'язання мало б бути виконано.

Крім того, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем за період з 13.09.2014 року по 08.06.2015 рік нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 907,90 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 21309,10 грн. До справи позивачем надано розрахунки заявлених до стягнення сум.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення з відповідача 39216,82 грн. заборгованості, пені у сумі 12059,02 грн., штрафу у сумі 8243,36 грн., 3% річних у сумі 907,90 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 21309,10 грн.

21.07.2015 року представником позивача подано письмову заяву № 055/08 від 15.07.2015 року про "уточнення" позовних вимог із відомостями про часткове погашення суми основного боргу у розмірі 2000,00 грн. У підтвердження цього позивачем надане платіжне доручення № 57 від 19.06.2015 року на суму 2000,00 грн. З урахуванням погашення відповідачем частини суми основного боргу у розмірі 2000,00 грн., позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 39216,82 грн., пеню у сумі 12059,02 грн. за період прострочення з 13.09.2014 року по 08.06.2015 рік, 20 % штраф у сумі 8243,36 грн., 3% річних у сумі 907,90 грн. та інфляційні нарахування у сумі 21309,10 грн. за період прострочення з 13.09.2014 року по 08.06.2015 рік.

Відповідно до п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів робить висновок, що дана заява є майновою про зменшення позовних вимог, тому апеляційний суд не приймає доводів скаржника стосовно того що позивач неправомірно заявлено клопотання відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеної сторонами дистрибуторської угоди № ТД-336 від 03.12.2013 року утворилась заборгованість.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Нормами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом встановлено обставини підтвердження факту поставки позивачем відповідачеві обумовленого дистрибуторською угодою № ТД-336 від 03.12.2013 року товару, а також наявності заборгованості відповідача у розмірі 41216,82 грн. станом на дату звернення позивача до суду першої інстанції з позовними вимогами.

19.06.2015 року відповідачем на користь позивача сплачено частину боргу у розмірі 2000,00 грн. що встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням викладеного вище провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 2000,00 грн. підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з віднесенням судових витрат на відповідача, оскільки часткову сплату суми боргу було здійснено ним після звернення позивача до суду з даним позовом.

Стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає несплачена відповідачем заборгованість за поставлений товар у розмірі 39216,82 грн. Наявність та розмір заборгованості у сумі 39216,82 грн. підтверджені матеріалами справи та її фактичними обставинами.

Колегія суддів не погоджується з доводом апелянта стосовно того, що нарахування штрафних санкцій та інших нарахувань за неналежне виконання обов'язку починається з 15.09.2015 року, а не з 14.09.2015 року, з огляду на наступне.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми не виконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нормами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Умовами п. 8.6 угоди його сторони встановили, що нарахування пені та штрафу припиняється через три роки від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Разом з цим позивачем необґрунтовано визначено період нарахування пені з 13.09.2014 року по 08.06.2015 рік.

Факт виконання позивачем зобов'язань за угодою підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № 14674 від 24.08.2014 року на загальну суму 41216,82 грн.

Згідно умов Додатку № 5 до угоди оплата за поставлений товар здійснюється дистрибутором протягом 21 календарного дня від дати видаткової накладної.

Таким чином колегією суддів встановлено, що відповідно видаткової накладної № 14674 від 24.08.2014 року обґрунтованим періодом нарахування пені є період з 14.09.2014 року по 08.06.2015 рік.

Відповідно розрахунку з урахуванням вказаного вище періоду нарахування пені до стягнення за видатковою накладною № 14674 від 24.08.2014 року підлягає пеня у розмірі 12098,55 грн.

До стягнення позивачем заявлено пеню у розмірі 12059,02 грн.

Враховуючи заявлену до стягнення суму пені, а також те, що у даному випадку у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 12059,02 грн., що є меншою від розміру пені, встановленою судом першої інстанції.

Вимога про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 8243,36 грн., на підставі умов пункту 8.5. угоди, є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки прострочення сплати суми заборгованості у розмірі 41216,82 грн. перевищило 14 днів.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем необґрунтовано визначено період нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань з 13.09.2014 року по 08.06.2015 рік.

Як зазначено вище, поставлений за видатковою накладною №14674 від 24.08.2014 року товар вартістю 41216,82 грн. відповідач повинен був сплатити протягом 21 календарного дня від дати вищевказаної видаткової накладної, тобто до 13.09.2014 року включно. Таким чином, прострочка виконання зобов'язання з оплати отриманого відповідачем товару розпочалася 14.09.2014 року.

Обґрунтованим періодом нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань є період з 14.09.2014 року по 08.06.2015 рік.

За розрахунком суду сума належних до стягнення з відповідача за період з 14.09.2014 року по 08.06.2015 рік 3 % річних складає 907,90 грн. та інфляційних нарахувань на суму заборгованості 22665,95 грн.

Враховуючи заявлений до стягнення з відповідача розмір інфляційних нарахувань 21309,10 грн., а також відсутність у даному випадку можливості виходу за межі позовних вимог в порядку ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (стягнення інфляційних нарахувань відповідно до розрахунку суду), стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування у заявленому розмірі 21309,10 грн.

Отже таким чином, колегія суддів зазначає,що позов підлягає задоволенню у частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 39216,82 грн., пені у розмірі 12059,02 грн., 8243,36 грн. штрафу, 907,90 грн. 3% річних та 21309,10 грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати у частині вимог про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань на суму заборгованості покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно доводу, що рішення суду першої інстанції було прийнято без участі представника відповідача та не з'ясовано обставин неявки, хоча було подано клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено місцевим господарським судом, то колегія суддів вважає, що воно обґрунтовано відхилено судом першої інстанції з огляду на наступне.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено з огляду на те, що його неявка не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ст. 28 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 21.07.2015 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлен про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ЛЕВАДА" є обґрунтованими та такими, які вірно частково задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року у справі № 927/844/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ-ФРОСТ", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ-ФРОСТ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року у справі № 927/844/15 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ-ФРОСТ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року у справі № 927/844/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.07.2015 року у справі № 927/844/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/844/15 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала