Постанова

від 16.11.2015 по справі 911/3124/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2015 р. Справа№ 911/3124/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Старпласт»

на рішення господарського суду Київської області від 24.09.2015 р.

у справі №911/3124/15 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Фортуна-Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старпласт»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Фортуна-Банк» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Старпласт» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №04ОВ/26/2027/ЮР від 16.06.2014 р. в сумі 499894,90 грн., заборгованості по сплаті процентів у розмірі 77856,57 грн., пені нарахованої на суму боргу по кредиту у розмірі 7389,64 грн., пені за несплачені проценти по кредиту у розмірі 1141,72 грн., 3% річних у розмірі 426,57 грн. та штрафу згідно п. 5.5 кредитного договору у розмірі 1000,00 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.09.2015 р. позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 499894,90 грн., заборгованість по сплаті процентів у розмірі 77856,57 грн., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 7389,64 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 1141,72 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 369,48 грн., 3% річних за несвоєчасне погашення процентів у розмірі 57,09 грн., штрафу у розмірі 1000,00 грн. та 11754,19 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, рішення оскаржується в частині стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту і процентів та штрафу в розмірі 1426,57 грн. (а.с. 76).

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте у своєму клопотанні від 13.11.2015 р. зазначив, що його представник знаходиться на лікарняному, а іншого уповноваженого представника відповідач для розгляду даної справи представити не може. Доказів перебування представника відповідача на лікарняному відповідачем не надано. Клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників позивача та відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 22.10.2015 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.06.2014 р. між Публічним акціонерним товариством «Фортуна-Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старпласт» (позичальник) було укладено договір про надання овердрафту №04ОВ/26/2027ЮР, за умовами п. 1.1. якого (в редакції додаткової угоди №01 до договору), кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти (кредит) у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використанн, шляхом сплати з поточного рахунку позичальника, відкритого в АТ «Фортуна-Банк», розрахункових документів на суму, що перевищує залишок коштів на такому рахунку, але в межах ліміту заборгованості до 500000,00 грн.: (згідно таблиці), надалі за текстом - «овердрафт, кредит», а кожна окремо надана сума - «транш овердрафту, транш кредиту», а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов'язання передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.1.1. договору, надання кредиту здійснюється в гривнях зі сплатою 26,5 процентів річних, надалі за текстом «проценти».

Згідно п. 1.2. договору, кінцевий строк повернення кредиту - 15 червня 2015 року (останній день строку користування кредитом).

Факт видачі кредитних коштів підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача, копія, якої наявна в матеріалах справи. Таким чином, позивач, як кредитор, виконав свої зобов'язання перед відповідачем, як боржником за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем порушенні умови договору, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 08.07.2015 р. становить 587709,40 грн. з яких: 499894,90 грн. заборгованість за кредитом, 77856,57 грн. заборгованість по сплаті процентів, 7389,64 грн. заборгованості по пені на суму боргу по кредиту, 1141,72 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів, 369,48 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 57,09 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів та 1000,00 грн. штрафу (а.с. 11).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Доказів сплати заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 499894,90 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 77856,57 грн. заборгованості по сплаті процентів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. №01-06/1626/2011 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю банків (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» вказано, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні втрати та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань. При цьому положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання незалежно від наявності вини у його діях

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати кредиту та процентів за договором, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі ст. 625 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 369,48 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 57,09 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення процентів.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. договору, при неповернені або несвоєчасному поверненні кредиту, кредитор має право вимагати від позичальника сплати неустойки у вигляді пені, із розрахунку подвійної облікової ставки Національнго банку України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За несплату або несвоєчасну сплату процентів, кредитор має право вимагати від позичальника сплати неустойки у вигляді пені, із розрахунку подвійної облікової ставки Національнго банку України, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п. 5.5. договору, за порушення позичальником зобов'язань, зазначених у п. 4. цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 1000,00 грн. за кожне порушення.

В листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013 р. № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство України допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 р. №3-24гс12 та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 №3-44гс11 та від 09.04.2012 №3-88гс11.

Розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, є обґрунтованим та вірним, тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 7389,64 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1141,72 грн. пені за несплачені проценти та 1000,00 грн. штрафу.

Щодо посилань відповідача у своєму клопотанні від 13.11.2015 р. на постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 р., колегія суддів зазначає, що вказана постанова розглянута в межах цивільного судочинства із застосуванням приписів відповідного законодавства. Натомість дана справа розглядається в межах господарського судочинства. Відтак, колегія суддів вважає, що під час правової оцінки господарських правовідносин, що склались між сторонами у цій справі варто враховувати практику судів вищої інстанції які розглядали відповідні справи на підставі норм законодавства господарського.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Київської області від 24.09.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Старпласт» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 24.09.2015 р. у справі №911/3124/15 залишити без змін.

Справу №911/3124/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун