Постанова

від 18.11.2015 по справі 922/565/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.11.2015 справа №922/565/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Агапова О. Л., Мартюхіної Н.О. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю представників сторін: від позивача:Скрипка Л.В. - представник за дов.; від відповідача - 1: від відповідача - 2:Кранц Г.А. - представник за дов.; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза - 2004», м. Ровеньки Луганської області на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015 року у справі№ 922/565/15 (суддя: Аріт К.В.) за позовом до відповідачів: проПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза-2004», м. Ровеньки Луганської області; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровенькинафтопродуктсервіс», м. Ровеньки Луганської області стягнення 25 864 468,10 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004" (відповідача-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровенькинафтопродуктсервіс" (відповідача-2) суми заборгованості у розмірі 25864468,10 гривень, у тому числі 20633019,02 грн. суми основної заборгованості, 2665893,19 грн. суми нарахованої пені, 295890,41 грн. суми 3% річних та 2269665,48 грн. суми інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2015 р. у справі № 922/565/15 позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м. Київ задоволений частково, внаслідок чого: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровенькинафтопродуктсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 20633019,02 гривень основної заборгованості, 295890,41 гривень суми 3% річних та 2269665,48 гривень інфляційних втрат; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 32773,75 гривень судового збору; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ровенькинафтопродуктсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 32773,75 гривень судового збору. В частині позову щодо стягнення пені в розмірі 2665893,19 гривень відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «Ровенківська нафтобаза-2004» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Ровенківська нафтобаза-2004» та ТОВ «Ровенькинафтопродуктсервіс» у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення прийняте господарським судом Харківської області без урахування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом був проігнорований той факт, що в рамках генерального кредитного договору № 550-28/00071 від 30.07.2008 р. повинні солідарно відповідати не тільки відповідачі у цій справі, але й фізична особа Мельничук О. О., який також є поручителем відповідача-1 на підставі договору поруки № 550-7/2/00071_23 від 09.10.2012 р. та до якого ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось з цивільним позовом про стягнення заборгованості в сумі 25 864 468,10 грн., внаслідок чого апелянт вважає, що це може призвести до одночасного стягнення нарахованої позивачем суми заборгованості за Генеральним кредитним договором в подвійному розмірі, як з відповідача-1, так і поручителя - фізичної особи Мельнийчука О. О. за цивільною справою. Також, апелянт посилається на те, що при задоволенні вимог про стягнення з нього 3% річних та інфляційних витрат в розмірі 2 565 555,89 грн., суд не врахував наявність обставин непереборної сили та висновок Луганської торгово-промислової палати, яким були підтверджені ці обставини.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечив з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 18.11.2015р. № 08.42-186/85-4589.

Розпорядженням голови суду від 18.11.2015р. № 04-08/1072/15, у зв'язку з перебуванням у відпустці визначеного розпорядженням секретаря першої судової палати від 16.10.2015р. члена судової колегії - судді Склярук О.І., склад судової колегії змінено, та визначено наступний: головуючий суддя - Малашкевич С.А., суддя - член колегії - Агапов О.Л., суддя - член колегії - Мартюхіна Н.О.

В судовому засіданні представник апелянта надав до матеріалів справи оригінал апеляційної скарги, доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник відповідача-2 в судове засідання не прибув. Про день, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Враховуючи те, що явка сторін судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача-2 .

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

30 липня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (позивач, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ровеньківська нафтобаза-2004" (відповідач-1, позичальник) був укладений генеральний договір № 550-28/00071 про здійснення кредитування (надалі - генеральний договір).

Відповідно до умов генерального договору в редакції додаткових угод до нього №1 від 10 листопада 2008 року, №2 від 28 листопада 2008 року, №3 від 12 серпня 2009 року, №4 від 27 вересня 2010 року, №5 від 28 грудня 2010 року, договору про внесення змін до нього №6 від 23 травня 2011 року, додаткових угод до нього №7 від 28 липня 2011 року та №8 від 27 жовтня 2011 року, договорів про внесення змін до нього №9 від 14 грудня 2011 року, №10 від 09 жовтня 2012 року, №11 від 10 липня 2013 року та №12 від 16 червня 2014, кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти в гривнях на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах загального ліміту кредитування в сумі 20000000,00 гривень, шляхом укладення додаткових договорів, що є невід'ємними частинами генерального договору, і що визначають конкретні умови кредитування, зокрема, суму, мету та строк кредиту (кінцевий термін погашення кредиту), розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту, форму та спосіб надання кредиту (п. 1 Основних положень Генерального договору в редакції Договору про внесення змін до нього №10 від 09 жовтня 2012 року, п.4 Основних положень Генерального договору в первісній редакції).

Також в рамках генерального договору між позивачем та відповідачем-1 було укладено: Додатковий договір № 9 від 09 жовтня 2012 року про надання овердрафтної лінії (надалі - додатковий договір №9) та Додатковий договір №10 від 09 жовтня 2012 року про надання відновлювальної кредитної лінії (надалі - додатковий договір №10).

Додатковий договір № 9 в редакції договорів про внесення змін до нього №1 від 29 грудня 2012 року, №2 від 08 квітня 2013 року, №2 від 26 квітня 2013 року, №3 від 10 липня 2013 року, №4 від 28 жовтня 2013 року, №5 від 28 січня 2014 року та №6 від 28 квітня 2014 року, відповідно до умов яких, кредитор зобов'язується протягом періоду з 09 жовтня 2012 року по 25 липня 2014 року надавати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, шляхом кредитування поточного рахунку позичальника № 26008000108558.

У відповідності до умов додаткового договору № 9, максимальна заборгованість за овердрафтом не може перевищувати розміру ліміту овердрафту в сумі 7000000,00 гривень. Кінцева дата, до якої може виникати та має бути повністю погашена заборгованість за овердрафтом за цим додатковим договором - не пізніше 25 липня 2014 року (п. 1.1.,1.2 додаткового договору №9).

Пунктом 3.1.1. додаткового договору № 9 сторони передбачили, що проценти за користування вищевказаним овердрафтом сплачуються за ставкою:

- по 09 січня 2013 року (включно) - 23% річних;

- по 09 квітня 2013 року (включно) - 23% річних;

- по 09 липня 2013 року (включно) - 23% річних;

- з 28 квітня 2013 року по 27 липня 2013 року (включно) - 20% річних;

- по 27 жовтня 2013 року (включно) - 18% річних;

з 28 жовтня 2013 року по 27 січня 2014 року (включно) - 18% річних;

- з 28 січня 2014 року по 27 квітня 2014 року (включно) - 18% річних;

з 28 квітня 2014 року по 25 липня 2014 року (включно) - 21% річних.

Сплата процентів здійснюється у валюті овердрафту щомісячно, в період, що починається з першого по п'ятий календарні дні місяця (включно) та в день фактичного повернення заборгованості за овердрафтом в повній сумі, шляхом договірного списання кредитором грошових коштів у сумі нарахованих процентів з поточного рахунку позичальника. Якщо п'ятий календарний день місяця припадає на вихідний чи неробочий день, то наступний після нього робочий день є кінцевим днем періоду сплати процентів (п.5 додаткового договору № 9).

Згідно із п.5.1 додаткового договору № 9, щомісячно підлягають сплаті проценти, що нараховані за період з першого по останній календарні дні попереднього місяця (включно). В день фактичного повернення заборгованості за овердрафтом в повній сумі, сплаті підлягають проценти, що нараховані по день, що передує дню погашення заборгованості (включно).

Згідно ж умов Додаткового договору № 10 в редакції договорів про внесення змін до нього №1 від 26 квітня 2013 року, №2 від 10 липня 2013 року, №3 від 28 жовтня 2013 року, №4 від 28 січня 2014 року, №5 від 28 квітня 2014 року та №6 від 16 червня 2014 року, кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти на поповнення обігових коштів шляхом їх перерахування з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника № 26008000108558, в межах максимального ліміту заборгованості за цим додатковим договором в сумі 13000000,00 гривень. Надання кредиту в межах суми вищевказаного максимального ліміту здійснюється окремими частинами (траншами), з наступним графіком змін максимального ліміту заборгованості за цим додатковим договором:

- з 30 червня 2014 року максимальний ліміт заборгованості становить 4333 333.33 гривень, та кінцевою датою повернення заборгованості за всіма траншами кредиту до 25 липня 2014 року.

Пунктом 3 додаткового договору №10 сторони передбачили, що позичальник зобов'язується сплачувати кредитору проценти, порядок нарахування та сплати яких визначений в генеральному договорі, а також комісії, перелік, розмір та порядок сплати яких міститься в додатку №1 до генерального договору та додатку 1 до цього додаткового договору. Процентна ставка встановлюється в розмірі 28% річних. Тип ставки - фіксована.

Пунктом 3.1. додаткового договору № 10 сторони передбачили, що:

- процентна ставка встановлюється на строк З місяці по 09 січня 2013 року. Надалі зазначений розмір процентної ставки підлягає перегляду кредитором кожні наступні три місяці, але не більше максимально встановленої ставки - 28% річних;

- процентна ставка на строк 3 місяці по 27 липня 2013 року (включно) встановлюється в розмірі 20% річних;

- процентна ставка на строк 3 місяці по 27 жовтня 2013 року (включно) встановлюється в розмірі 18% річних;

- процентна ставка на строк 3 місяці з 28 жовтня 2013 року по 27 січня 2014 року (включно) встановлюється в розмірі 18% річних;

- процентна ставка на строк 3 місяці з 28 січня 2014 року по 27 квітня 2014 року (включно) встановлюється в розмірі 18% річних;

- процентна ставка на строк 3 місяці з 28 квітня 2014 року по 25 липня 2014 року (включно) встановлюється в розмірі 21% річних.

Згідно із п.3.2 додаткового договору №10, сплата процентів здійснюється в періоди, визначені генеральним договором.

Відповідно до умов п.2.5. генерального договору, в редакції договору про внесення змін до нього №6 від 23 травня 2011 року, встановлено, що погашення кредиту здійснюється в порядку та в строки/терміни, передбачені цим договором та додатковими договорами до нього. Якщо останній день строку погашення заборгованості за кредитом припадає на вихідний чи неробочий день, то погашення заборгованості за кредитом здійснюється в наступний після нього робочий день.

Згідно із п. 3.3.6. генерального договору, в редакції договору про внесення змін до нього № 6 від 23 травня 2011 року, встановлено, що позичальник зобов'язаний забезпечити повернення кредитору в повному обсязі кредит відповідно до строків/термінів, встановлених у відповідних додаткових договорах, але, в будь-якому разі, кредит має бути повністю та остаточно повернутий не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитування, вказаного в п.3 основних положень цього договору.

Відповідно до умов п. 3 основних положень генерального договору, в редакції додаткової угоди до нього № 7 від 28 липня 2011 року, встановлено, що кредитування здійснюється протягом періоду з 30 липня 2008 року по 25 липня 2014 року.

Крім того, 28 липня 2011 року між позивачем, відповідачем-1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Ровенькинафтопродуктсервіс" (відповідачем-2), в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за генеральним договором, було укладено договір поруки № 550-7/2/00071_20 (надалі- договір поруки).

Відповідно до умов п.1.1. договору поруки, в редакції договору про внесення змін до нього №2 від 09 жовтня 2012 року, відповідач-2 зобов'язався перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем-1 зобов'язань за генеральним договором та додаткових угод до нього, а саме повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених генеральним договором.

Відповідно до умов п.1.2. договору поруки, відповідач-2 ознайомлений з умовами генерального договору, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень немає.

Матеріалами справи, зокрема виписками по особових рахунках відповідача-1 підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за генеральним договором та укладеними в його рамках додатковими договорами №9 та №10 про надання, а відповідачем-1 отримання кредитних коштів в обумовлених цими договорами обсягах.

Разом з тим, відповідачем-1 зобов'язання за спірними договорами належним чином не виконані, в результаті чого, станом на 27 липня 2014 року, утворилась основна заборгованість перед позивачем, яка склала 20633019,02 гривень, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено судом першої інстанції виконання зобов'язань позичальника - ТОВ «Ровеньківська нафтобаза-2004» за Генеральним договором про здійснення кредитування № 550-28/00071 від 30.07.2008 р. та додаткових угод до нього, було забезпечено порукою відповідно до договору поруки № 550-7/2/00071_20 від 28.07.2011 р., укладеного між позивачем та відповідачами, відповідно до п. 1.1. якого (з урахуванням змін № 1 від 14.12.2011 р. та № 2 від 09.10.2012 р.) поручитель (ТОВ «Ровенькинафтопродуктсервіс») зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за виконання Позивачальником (ТОВ «Ровенківська нафтобаза-2004») у повному обсязі зобов'язань за вказаним Генеральним договором про здійсненя кредитування та додаткових угод до нього, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту.

Враховуючи наведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також наявність непогашеної відповідачем-1 заборгованості за Генеральним договором про здійснення кредитування, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимогу позивача про стягнення солідарно з відповідачів 20 633 019,02 грн. основного боргу за вказаним Договором.

В силу вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення виконання відповідачем-1 даного грошового зобов'язання суд першої інстанції правомірно також задовольнив вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 295890,41 грн. 3% річних та 2269665,48 грн. втрат від інфляції, відповідно до належно здійсненого ним розрахунку.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора (п. 3.1., п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України №6 від 10.07.14).

Крім того, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача-1, як на підставу звільнення його від сплати 3% річних та інфляційних втрат, на проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин (п.2.1 постанови №2 Пленуму ВГС України від 24.11.2014 р.). Таким чином, наданий відповідачем-1 висновок Луганської торгово-промислової паллати не є належним доказом наявності таких обставин, у зв'язку з чим суд правомірно задовольнив вимоги позивача в цій частині.

Колегія суддів вважає також вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачів пені в сумі 2665893,19 грн., з підстав наявності заборони, встановленої статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо здійснення нарахування пені та/або штрафів на основну заборгованість із зобов'язань за кредитними договорами з 14 квітня 2014 р. юридичним особам, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Не приймаються до уваги доводи апелянта щодо намагання позивача подвійного стягнення заборгованості за Генеральним договором, зокрема з відповідачів у даній справі та з фізичної особи Мосейчука О. О. за цивільною справою № 408/324/15-ц, з огляду на наступне.

З цього питання Верховним судом України в постанові від 01.07.2015 р. у справі № 6-745цс15 викладена наступна правова позиція.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Висновки Верховного суду України викладені у його постановах повинні враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (ч. 1 ст. 111-28 ГПК України).

Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 07.04.2015 р. зупинено провадження у справі № 408/324/15-ц, на яку посилається відповідач-1, до розгляду господарської справи № 922/565/15.

Відповідно до ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 цього ж кодексу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, твердження заявника апеляційної скарги про порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015 р. по справі № 922/565/15.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровеньківська нафтобаза - 2004», м. Ровеньки Луганської області на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015 р. по справі № 922/565/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2015 р. по справі № 922/565/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: О. Л. Агапов

Н.О. Мартюхіна