Постанова

від 11.11.2015 по справі 921/112/15-г/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2015 р. Справа № 921/112/15-г/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів», б/н від 14.09.2015 р. (вх. № 01-05/4243/15 від 21.09.2015 р.),

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 серпня 2015 року

у справі № 921/112/15-г/16 (суддя Хома С.О.),

порушеній за позовом Заступника прокурора Тернопільської області, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ в особі:

Позивача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», м. Тернопіль,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів», смт. Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області,

Про: стягнення 106070,02 грн. заборгованості, в т.ч. 103778,37 грн. - основного боргу за спожитий природній газ, 2069,88 грн. - пені, 221,77 грн. - 3% річних та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Гудзюк В.Я. - п/к за довіреністю б/н від 17.02.2015 р.;

від позивача: Штогрин М.П. - п/к за довіреністю № 01-19 від 31.12.2014 р.;

від прокуратури: прокурор Макогон ЮІ. (посвідчення № 020325 від 06.09.2013 р.).

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представником позивача та апелянта/відповідача подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судової справи між суддями від 21 вересня 2015 року, справу № 921/112/15-г/16 Господарського суду Тернопільської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 24.09.2015 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» від 14.09.2015 р. (вх. № 01-05/4243/15 від 21.09.2015 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 28.10.2015 року, про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи) (а. с. 204-208).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 р. виправлено описку в п. 2 резолютивної частини ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р., а саме замість слів та цифр: «Розгляд справи призначено на 28 жовтня 2015 року о 10 год. 20 хв.» слід читати: «Розгляд справи призначено на 11 листопада 2015 року о 10 год. 20 хв.» - не міняючи суті ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. у справі № 921/112/15-г/16, про що сторони та прокурор були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи, а. с. 219-223).

В судове засідання, яке відбулось 11.11.2015 р. представник апелянта/відповідача прибув, надав пояснення аналогічні викладеним у апеляційній скарзі, доводи наведені у апеляційній скарзі підтримав, просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 серпня 2015 року скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у позові за недоведеністю факту заборгованості.

Представник позивача в судове засідання прибув, вимог ухвали суду не виконав, проти апеляційної скарги усно заперечив, зазначивши, що позивачем на вимогу апелянта/відповідача було направлено працівника ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», однак скаржник не допустив працівника позивача про що було складено відповідний акт, відтак просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Від прокуратури представник прибув, проти апеляційної скарги заперечив, доводи представника позивача підтримав, просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що сторін та прокурора не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони та прокурор своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи та прибули в судове засідання, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 921/112/15-г/16.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2015 р. (п. 4 резолютивної частини ухвали) зобов'язано позивача (ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз») подати: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу , однак вимог ухвали суду в тій частині позивачем виконано не було.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 921/112/15-г/16 та прийшла до висновку розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.08.2015 р. у справі № 921/112/15-г/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.08.2015 року у справі № 921/112/15-г/16 (суддя Хома С.О.) вирішено: позов задовольнити (п. 1-ий резолютивної частини рішення); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» (вул. Кривоноса, 72, смт. Гримайлів, Гусятинський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 37363454) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» (вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503) 103778 грн. 37 коп. основного боргу за спожитий природний газ, 2069 грн. 88 коп. пені, 221 грн. 77 коп. 3% річних (п. 2-ий резолютивної частини рішення) та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» (вул. Кривоноса, 72, смт. Гримайлів, Гусятинський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 37363454) в доход Державного бюджету України: 2121 грн. 40 коп. судового збору (п. 3-ий резолютивної частини рішення) (а. с. 189, 190-196).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 209-211), просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 27 серпня 2015 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у позові за недоведеністю факту заборгованості.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, не повно з'ясовано всіх обставин справи.

Апелянт стверджує, що задовольняючи позовні вимоги позивача суд зазначив, що Акт приймання передачі природного газу за грудень 2014 року не дає змоги вважати даний акт, як остаточний доказ, на підставі якого повинно прийматись рішення суду.

Крім того, акт який суд визнав врученим відповідачу через працівника ТзОВ «Агрофірми «Гримайлів» не є належним доказом, так як не вказано через якого саме працівника вручено спірний Акт і який текст був у цьому Акті.

Також апелянт стверджує, що місцевим судом у спірному рішенні зазначено, що об'єм отриманого природного газу також підтверджується підписом представника від ТзОВ «Агрофірма «Гримайлів» Собчак М.І. і засвідчений відбитком фірмової печатки, однак з таким висновком апелянт не погоджується та вважає, що твердження суду є передчасними, оскільки Собчак М.І. не має ніяких повноважень представляти інтереси ТзОВ «Агрофірми «Гримайлів» і взагалі 16 січня 2015 року жодних представників постачальника на території підприємства не було і не могло бути, так ухвала Господарського суду Тернопільської області про допуск представників постачальника газу не була виконана.

Щодо розбіжностей з приводу обліку газу, які виникли між сторонами, апелянт вважає, що дані обставини підтверджуються листами, які було направлено та вручено представнику ПАТ «Тернопільгаз», який знаходиться в м. Гусятин Тернопільської області, що позивачем не заперечується, однак такі листи були залишені позивачем без редагування, що на думку апелянта призвело до того, що підприємство не змогло надати для перевірки коректор спеціалізованій організації, з якою укладено договір № 3305 від 29 травня 2014 року і лише саме це підприємство мало виконати метрологічні роботи та надати висновок з приводжу обліку газу, однак позивач не зняв пломби з коректора, чим унеможливив встановити справжній облік газу, а не надуманий позивачем у справі.

Також апелянт вважає, що неправильним є також посилання суду на те, що відповідач частково сплатив заборгованості, тобто визнав об'єми газу визначені в Акті, а відтак на думку апелянта таке твердження суду є неправильним, оскільки це були авансові платежі, які передбачені договором.

Крім того, апелянт стверджує що місцевим судом при винесенні оскаржуваного рішення не було вказано на підставі якого закону було відхилено доказ, яким керувався відповідач у справі, що на думку апелянта призвело до прийняття незаконного рішення по справі.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/позивач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» (відповідно до п. 1.4 Статуту), є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 03353503, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 46006, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Чернівецька, буд. 54, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.01.2015 р. (а. с. 15-17).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 37363454, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 48210, Тернопільська обл., Гусятинський район, смт. Гримайлів, вул. Кривоноса, буд. 72, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.01.2015 р. (а. с. 18-20, 45-49).

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2015 р. через канцелярію місцевого господарського суду Заступником прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», м. Тернопіль звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів», про cтягнення 106070 грн. 02 коп. заборгованості за спожитий природний газ, в тому числі: 103778 грн. 37 коп. основного боргу, 2069 грн. 88 коп. пені, 221 грн. 77 коп. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04 лютого 2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та розгляд справи призначено на 16 березня 2015 року на 10 год. 00 хв. (а. с. 1).

Ухвалами місцевого суду від 16.03.2015 р. та від 24.03.2015 р. розгляд справи відкладено (а. с. 52-53, 106-107) та ухвалами суду від 31.03.2015 р. призначено судову почеркознавчу експертизу проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вул. Січових Стрільців, 4, м. Тернопіль та зупинено провадження у справі № 21/112/15-г/16 (а. с. 132-134, 135).

26.06.2015 р. на адресу Господарського суду Тернопільської області від Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи №921/112/15-г/16 із Висновком експерта за результатами проведеної судової експертизи №200/201/15-22 складеного 19.06.2015 р. (супровідний лист №200/201/15-22 від 23.06.2015 р.) та ухвалою суду від 30 червня 2015 року керуючись п.п.3,11 ч.1 ст.65 ГПК України призначено судове засідання по справі з метою підготовки справи до розгляду та вирішення питання про поновлення провадження у справі на 10 серпня 2015 року на 15 год. 00 хв. (а. с. 148).

Ухвалою місцевого суду від 10.08.2015 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.08.2015 року на 11 год. 00 хв. (а. с. 158) також вищезазначеною ухвалою суду продовжено строк вирішення спору керуючись ч.3 ст.69 ГПК України.

Ухвалою суду від 20.08.2015 року розгляд справи було відкладено на 27.08.2015 року.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було в повній мірі дотримано норми процесуального права та вжито всіх заходів для правильного вирішення справи по суті.

Щодо суті спору колегія суддів зазначає наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 11 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Тернопільгаз» (Постачальник - за договором, Позивач - у справі), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» (Споживач - за договором, Відповідач - у спарві) з другої сторони, було укладено типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 04/с-11 (далі Договір) та Додаток № 1, 2 до нього (а. с. 9-11/зворот).

Зазначений Договір та Додаток № 1, № 2 до нього, укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, оскільки відповідає вимогам статті 712 ЦК України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Станом на час розгляду даної справи, зазначений Договір не розірвано, не змінено, не скасовано у встановленому законом порядку, таких доказів сторони суду не представили, в матеріалах справи такі докази відсутні, відтак є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник постачає природний газ (далі - газ) Споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

У відповідності до п. 2.1 спірного Договору Типового договору, договірні обсяги постачання газу "Споживачу" наводяться в додатку 2 до договору.

Розділом 2 Типового договору передбачено обсяги та умови постачання газу.

У відповідності до п. 3.4 Типового договору Постачальник має право перевіряти роботу вузлів обліку, установлених у Споживача, у тому числі з допомогою еталонних пересувних вимірювальних комплексів, а також вимагати позачергової перевірки вузлів обліку спеціально уповноваженим органом у сфері метрології; Споживач зобов'язаний забезпечити доступ представників Постачальника до вузлів обліку, які відключаючих пристроїв, газопроводів та газоспоживного обладнання, що розташовані на території Споживача.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що на підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку складаються щомісяця акти приймання - передачі газу.

Як визначається в п. 4. 1 Типового договору розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У відповідності до п. 4.2 Типового договору у випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються:

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ;

- тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами;

- тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами;

- тариф на постачання газу за регульованим тарифом;

- податок на додану вартість.

Згідно п. 4.4 даного Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності; визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

У відповідності до п. 4.5 Типового договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 год. години першого дня наступного місяця включно; місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору.

Як визначається в п. 4.6 Типового договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору; Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період; у разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 4.7 Договору оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

У відповідності до п. п. 5.3.3 п. 5.3 Типового договору Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Як визначається в п. 10.1 р. 10 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 04/с-11 від 11.06.2014 року, цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2014 року; договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов; при цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Також між сторонами було укладено до Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 04/с-11від 11.06.2014 року, а саме додаток 1 Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання» та додаток 2 «Договірні обсяги постачання природного газу на 2014 рік».

Слід зазначити, що спірний договір та додатки до нього 1 та 2, між сторонами були предметом дослідження у справі № 921/409/15-г/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», про визнання недійсним типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 04/с-11 від 11.06.2014 р., стягнення 304700,39 грн. (а. с. 160-163).

Вищезазначене рішення суду до позивачем (ТзОВ «Агрофірма «Гримайлів») не було оскаржене до суду апеляційної інстанції, а відтак набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчиниш певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а

інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи положення ст.714 ЦК України, між сторонами виникли відносини за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, відповідно до якого одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №04/с-11 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» передало Відповідачу по справі у грудні 2014 року 52454 куб. м. природного газу, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу (а. с. 12).

Відповідно до поданого позивачем розрахунку за спожитий природній газ вбачається, що ціна за 1000 куб. м. газу у грудні 2014 року становила 7742,04 гривень, вартість використаного природного газу за грудень 2014 року становить 406100,97 гривень. Відповідачем оплачено 302322 грн. 60 коп. Станом на 01.02.2015 року сума боргу за використаний у грудні 2014 року природний газ становить 103778 грн. 37 коп.

На підтвердження вищезазначеного розрахунку, в матеріалах справи є належним чином засвідчена копія Акту приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року (а. с. 12).

Отже, з Акту приймання-передачі природного газу за грудень 2014 р. від 31 грудня 2014 року вбачається, що у відповідності з договором на транспортування природного газу на 2014 рік ПАТ «Тернопільгаз» реалізувало, а споживач ТзОВ «Агрофірма «Гримайлів» отримав у грудні 2014 р. природний газ в обсязі 52454 куб.м. Також у даному Акті відображено: показники лічильника-52454; попередній 7; останній -52461.

Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що даний Акт приймання-передачі природного газу за грудень 2014 р. підписаний від імені «Постачальника» - П.О. Канак та засвідчений печаткою Публічного акціонерного товариства «Тернопільгаз»; підписаний П.Я.Сліпець від імені Гусятинського управління з експлуатації газового господарства та засвідчений печаткою управління; підписаний від імені «Від покупця» ТОВ «Агрофірма «Гримайлів» невідомою особою та засвідчений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів».

Однак, представником відповідача факт підписання Акту керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» заперечується про що місцевим господарським судом було призначено відповідну почеркознавчу експертизу (а. с. 132-134) та поставлено судовому експерту питання: Чи виконано підпис на Акті приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року (а. с. 68) директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» Токарчуком Євгеном Романовичем або іншою особою?

За результатами проведеної експертизи судовим експертом надано Висновок №200/201/15-22 складений 19.06.2015 р., в якому зроблено, зокрема, наступний висновок з приводу поставленого питання: «Підпис у графі «Від покупця» на Акті приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року виконано не директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» Токарчуком Євгеном Романовичем, а іншою особою» (а. с. 143-147).

Місцевим судом встановлено, що згідно наказу від 15 травня 2014 року «Про вступ на посаду директора підприємства» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» Є.Р. Токарчук вступив на посаду директора зазначеного товариства з 15 травня 2014 року (а. с. 177), однак, під час розгляду справи в місцевому суді, судом не було встановлено, ким саме зроблено підпис у графі «Від покупця» на Акті приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, 15 червня 2015 року Господарським судом Тернопільської області по справі № 921/409/15-г/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз», про визнання недійсним типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №04/с-11 від 11.06.2014р. та додатку №1 до даного договору; стягнення 304 700,39 грн. збитків (предмет позову з врахуванням зміни позовних вимог) прийнято рішення: в частині вимоги щодо стягнення 304700,39 грн. в позові відмовлено; в частині вимоги щодо визнання недійсним типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №04/с-11 від 11.06.2014р. провадження у справі припинено по п.4 ст.80 ГПК України за відмовою позивача в цій частині від позову. Дане рішення сторонами у справі не було оскаржено, відтак, рішення місцевого суду від 15 червня 2015 року набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, з рішення № 921/409/15-г/13 вбачається, що типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №04/с-11 від 11.06.2014 р. не визнаний недійсним в судовому порядку, а відтак, є чинним, також є чинним Додаток 1 до даного договору.

Згідно п. 2.6 Типового договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених в додатку 1 до договору.

Пунктом 2.7 Типового договору визначається, що Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника.

У відповідності до п. 2.8 Договору, Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних Постачальника.

Згідно п. 2.9 Типового договору Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Враховуючи вищенаведеного вбачається, що підставою для остаточних розрахунків за газ Споживача з Постачальником є Акти приймання-передачі газу (п. 2.9 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №04/с-11 від 11.06.2014 р.); сторони в пункті 2.8 Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №04/с-11 від 11.06.2014р. передбачили, що оригінал акта приймання-передачі газу має бути підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача; Акт приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року підписаний невстановленою особою; згідно абзацу 3 частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін(частина 2 статті 207 Цивільного Кодексу України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15.04.2014 р. №1206-VII, який набрав чинності з 30.10.2014 року); відсутність підпису уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів» на Акті приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року, не дає суду змоги вважати даний Акт, як остаточний доказ, на підставі якого приймається рішення господарського суду (п.2 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що Акт приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року сторонами, зокрема відповідачем у встановленому законом порядку не оскаржений, такі докази в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Щодо тверджень апелянта/відповідача, що спірний Акт приймання-передачі природного газу за грудень 2014 р. ТзОВ «Агрофірма «Гримайлів» не отримувала, є надуманим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідачем для проведення судової почеркознавчої експертизи було представлено місцевому господарському суд свій примірник Акту приймання-передачі природного газу за грудень 2014 р. (а. с. 68), з оригінальним підписом позивача, який скріплений мокрою печаткою позивача та відповідача, а відтак твердження апелянта/відповідача в тій частині є надуманими та спростовуються вищенаведеними доказами.

Разом з тим, відповідачем не було надано в письмовій формі мотивованої відмови від підписання Акта приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року.

Також в рішенні суду від 15 червня 2015 року по справі № 921/409/15-г/13 було встановлено факт виконання договору №04/с-11 від 11.06.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів», про що свідчить проведення оплат на його виконання на суму 300000 грн. (платіжні доручення №30 від 05.12.2014р., №31 від 08.12.2014р., №32 від 10.12.2014р.); не доведення товариством відсутності постачання газу з боку відповідача та об'ємів поставки газу; відсутності права на повернення повністю сплаченої суми за фактично спожитий газ.

З врахуванням п.2.8. зазначеного вище Типового договору (до прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання встановлюються відповідно до даних «Постачальника»), розбіжності щодо об'ємів та вартості природного газу, які зазначені в Акті приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року жодним чином не врегульовувались, а тому судом береться до уваги обсяг та вартість послуг з постачання газу відповідачу в грудні 2014 року за даними Постачальника - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз».

Отже, як вбачається із «Розрахунку заборгованості ТОВ «Агрофірма «Гримайлів» перед ПАТ «Тернопільгаз»…станом на 01.02.2015 року», який додано до позовної заяви сальдо станом на 01.12.2014 року становить -0,01 грн.; позивачем поставка газу відповідачу в січні 2015 року не проводилась.

16 січня 2015 року між сторонами складено Акт пломбування вхідних (вихідних) засувок (Гримайлів), в якому зазначається, що комісією в складі бухгалтера Собчак М.І., майстра Ворончака В.П., слюсара Лободинського Б.Л. на підприємстві (організації) ТОВ «Агрофірма «Гримайлів» опломбовано: вхідна засувка: №пл. ТЕР ГАЗ АБ 543143 сушки; показник лічильника газу - 0699575,2; показник коректора -52461 (Акт пломбування вхідних (вихідних) засувок представником позивача додано до Клопотання №01/1397 від 27.08.2015 року). Даний Акт підписаний від ПАТ «Тернопільгаз» представниками Ворончак В.П., Лободинський Б.Л., від споживача - ТзОВ «Агрофірма «Гримайлів» - представником Собчак М.І. Підпис Собчак М.І. засвідчений відбитком фірмової печатки відповідача (а. с. 175).

Отже, з Акту пломбування вхідних (вихідних) засувок (Гримайлів) від 16 січня 2015 року вбачається, що показник коректора газу -52461. З Акту приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року, який долучений відповідачем до Відзиву на позов від 05.03.2015 року вбачається, що попередній показник становить 7 куб.м. Тобто, всього відповідачем спожито 52454 куб. м. Питання щодо ціни за тис. м. куб (грн.) між сторонами не піднімалось. Доказів на підтвердження протилежного відповідачем до матеріалів справи не подано.

Як визначається в п. 3.2 Типового договору, облік обсягів газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 р. №618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.01.2006 р. за № 67/11941.

Згідно розділу 3 даних Правил засіб вимірювальної техніки - технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики; коректор об'єму газу - сукупність засобів вимірювальної техніки, яка вимірює тиск та температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, і перетворює вихідні сигнали від лічильника газу та обчислює об'єм газу за стандартних умов; лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювань об'єму газу, що протікає через перетин трубопроводу.

Також з матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 2014 року було складено Акт обстеження вузла обліку газу на ТзОВ «Агрофірма «Гримайлів», який підписаний від ПАТ «Тернопільгаз» представником Кулик С.П., від начальника служби обліку газу Гусятинського УЄГГ Москович В.Д., від споживача - ТзОВ «Агрофірма «Гримайлів» - Токарчук Є.Р. Підпис Токарчук Є.Р. засвідчений фірмовою печаткою Товариства (а. с. 69).

В даному Акті зазначається, що в ході обстеження встановлено, що облік газу здійснюється: коректор «Універсал», держповірка:1.07.2014 р. № 7236; Замірний вузол обладнано: лічильником: Типу - ЛГ-К-100, заводський № 10138, держповірка: 19.06.2014 р.; давач тиску: РС-28 № 4072589, держповірка: 01.07.2014 р.; давач температури: ПВТ-01 № 8747, держповірка: 01.07.2014 р.; на час перевірки Ргазу: 193 кПа, Тгазу: 15 С, об'єм газу: 7 m3; показник лічильника: 672105 m3; показник лічильника на коректорі: 672105 m3; різниця: 0 m3; встановлено газовикористовуюче обладнання: зерносушарка.

Також в матеріалах справи є наявні оригінали: Паспорта лічильника газу «Турбінний ЛГ-КЕХ № 0005669»; та Паспорта обчислювача об'єму газу «Універсал» ГРЭМ 020000.001-02 ПС.

Дослідивши наявні матеріалах справи оригіналів Паспорта лічильника газу «Турбінний ЛГ-КЕХ № 0005669» та Паспорта обчислювача об'єму газу «Універсал» ГРЭМ 020000.001-02 ПС встановлено, що Паспорта лічильника газу «Турбінний ЛГ-К-Ех № 0005669», вбачається, що міжповірочний інтервал -2 роки (п.1.13.), остання періодична повірка проведена 19.06.14 року з відміткою «придатний», із Паспорта обчислювача об'єму газу «Універсал ГРЭМ 020000.01-02 ПС» вбачається, що міжповірочний інтервал- 2 роки (п.п.4.1.), остання періодична повірка проведена 01.07.14 року з відміткою «придатний».

Тобто, лічильник газу та обчислювач об'єму газу (коректор) станом на період грудень 2014року-січень 2015 проведення повірки не потребували.

Згідно п.п.5.2.4. п.5.2. «Організація обліку газу» Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання у разі використання показувальних або реєструвальних засобів вимірювальної техніки розрахунки об'єму газу повинні заноситись до журналу обліку газу. Форма журналу наведена у додатку 1.

Крім того, ухвалами суду від 24 березня 2015 року та від 10 серпня 2015 року відповідача було зобов'язано подати належним чином засвідчену копію журналу обліку газу за 2014 рік та оригінал журналу надати для огляду в судовому засіданні, однак вимог ухвал суду апелянтом/відповідачем виконано не було.

Також не заслуговують твердження апелянта/відповідача на той факт, що Акти розмежування балансової належності основних засобів системи газопостачання та експлуатаційної відповідальності сторін (кількість- 4) та договір на надання послуг №3505 від 29 травня 2014 року, який укладений між ПП «Імекс» (Виконавець) та ТОВ «Агрофірма «Гримайлів» (Замовник) на виконання метрологічних робіт та послуг; АКТ №ОУ-0000051 здачі-прийняття робіт(надання послуг) від 1 липня 2014 року, оскільки умовами Типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №04/с-11 від 11.06.2014р., а саме п. 3.4. передбачено, що Постачальник має право перевіряти роботу вузлів обліку, установлених у Споживача, у тому числі за допомогою еталонних пересувних вимірювальних комплексів, а також вимагати позачергової перевірки вузлів обліку спеціально уповноваженим органом у сфері метрології. Споживач зобов'язаний забезпечити доступ представників Постачальника до вузлів обліку, відключаючих пристроїв, газопроводів та газоспоживного обладнання, що розташовані та території Споживача.

Підпунктом 5.3.3. та пунктом 5.3. Типового договору встановлено, що Споживач зобов'язується забезпечити допуск уповноважених представників Постачальника за пред'явленням службового посвідчення на власну територію для огляду вузлів обліку, газопроводів,газоспоживного устаткування, у тому числі: для проведення перевірки, зняття показів, зчитування даних із ЗВТ (засоби вимірювальної техніки) для огляду газових мереж від межі балансової належності до точки встановлення комерційного вузла обліку, а також для виконання заходів з відключення/підключення газового обладнання в порядку, визначеному законодавством.

Отже, обов'язок щодо здійснення державної повірки ЗВТ, що знаходяться на балансі Споживача, у строки, установлені державними стандартами та іншими нормативними документами покладений саме на Споживача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гримайлів») (п.п.5.3.7. п.5.2. Типового договору № 04/с-11 від 11.06.2014р.).

З зазначеного вище АКТу №ОУ-0000051 здачі-прийняття робіт(надання послуг) від 1 липня 2014 року вбачається, що Виконавцем були проведені такі роботи(надані такі послуги), зокрема, повірка лічильника газу ЛГК-100, повірка коректора газу УНІВЕРСАЛ, повірка датчика температури, повірка датчика тиску тощо.

Крім того, питання розмежування балансової належності основних засобів системи газопостачання та експлуатаційної відповідальності сторін досліджувалось судом в ході розгляду справи № 921/409/15-г/13.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності вбачається, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» виконало свої зобов'язання за Типовим договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 04/с-11 належним чином: здійснило поставку у грудні 2014 року 52454 куб. м. природного газу відповідачу на суму 406100 грн. 97 коп., що підтверджується «Розрахунком заборгованості ТзОВ «Агрофірма «Гримайлів» перед ПАТ «Тернопільгаз» станом на 01.02.2015 року», який долучений до позовної заяви; АКТом №04144 приймання-передачі природного газу, який долучений до Відзиву на позов від 05.03.2015 року; Актом приймання-передачі природного газу за грудень 2014 року від 31 грудня 2014 року, який долучений відповідачем до Відзиву на позов від 05.03.2015 року; Актом пломбування вхідних (вихідних) засувок (Гримайлів) від 16 січня 2015 року та іншими матеріалами справи.

З поданих відповідачем банківських виписок вбачається, що позивачем на виконання умов Договору № 04/с-11 від 11.06.2014р. перераховано ПАТ «Тернопільгаз» відповідно до платіжних доручень № 30 від 05.12.2014р. - 100000 грн., № 31 від 08.12.2014 р. - 100000 грн. та № 32 від 10.12.2014 р. - 100000 грн., та банківських виписок: за 05.12.2014 рік (100000 грн), за 08.12.2014 рік (100000 грн.), за 10.12.2014 рік (100000 грн.), за 19.01.2015 рік (2322 грн. 61 коп.), загальна сума перерахованих відповідачем позивачу коштів складає 302322 грн. 61 коп.

Станом на 01.12.2014 року існувала переплата в сумі 0,01 грн. (зазначено в «Розрахунку заборгованості ТзОВ «Агрофірма «Гримайлів» перед ПАТ «Тернопільгаз»… станом на 01.02.2015 року).

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем повної оплати вартості спожитого ним природного газу та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора, сторонами зокрема відповідачем не подано, відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 103778 грн. 37 коп. основного боргу за спожитий природний газ в грудні 2014 року підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчиниш певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а

інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами частини першої ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін". А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, позивач крім суми основного боргу, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 2069 грн. 88 коп. за період з 06.01.2015 року по 01.02.2015 року, яка нарахована відповідно до п. 6.2.2. Договору.

У відповідності до п.п.6.2.2. Типового Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом здійснено перерахунок суми пені за період з 06.01.2015 року по 01.02.2015 року (з врахуванням п. 4.6 Типового договору № 04/с-11 від 11.06.2014 року, що стосується проведення остаточного розрахунку - не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим).

За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 2069 грн. 88 коп. пені, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству (розрахунок пені проведений судом додано до матеріалів справи).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просить стягнути з відповідача 221 грн. 77 коп. 3% річних за період з 06.01.2015 року по 01.02.2015 року на суму 103778 грн. 37 коп. боргу, колегія суддів перерахувавши суму 3% річних, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 221 грн. 77 коп. 3% річних, підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оглянувши та дослідивши всі обставини даної справи в сукупності, колегія суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.08.2015 р. по справі № 921/112/15-г/16 є обґрунтованим, ухвалене на підставі повного з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, твердженнями апелянта, які викладені в апеляційній скарзі рішення місцевого суду не спростовують, відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування зазначеного судового рішення.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 29, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.08.2015 року у справі № 921/112/15-г/16 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

В судовому засіданні 11.11.2015 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 17.11.2015 р.