Рішення

від 09.11.2015 по справі 922/5372/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р.Справа № 922/5372/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровой Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Імпрок", с. Затишшя до ПП "Вударт" м. Харків про стягнення коштів у сумі 17 795,21 грн. за участю представників сторін :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бихно О.М. за дов. б/н від 01.09.15 р.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпрок" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вударт" (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 8000,00 грн., пеню - 3 530,74 грн., 3 % річних в розмірі 376,77 грн., втрати від інфляційних процесів в розмірі 5 887,70 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1218,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором поставки № 1204/8 від 12.04.2013 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 вересня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07 жовтня 2015 року.

Ухвалою суду від 07.10.2015 року розгляд справи відкладався до 04.11.2015 року до 10:30 год.

У судовому засіданні 07.10.2015 року оголошувалась перерва до 09.11.2015 року до 12:00 год.

Представник позивача у призначене судове засідання 09.11.2015 року не з'явився. Проте надав до суду клопотання (вх. №1629) про слухання справи без його участі.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд застосувати строки позовної давності до нарахованих штрафних санкцій. Також 07.10.2015 року за вх. №40580 надав письмові заперечення на позовну заяву в яких посилається на пропущення позивачем строку звернення до господарського суду з позовними вимогами щодо нарахованих штрафних санкцій.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Так, 12.04.2013 року між ТОВ "ІМПРОК" (Постачальник) та ТОВ "ВУДАРТ" (Покупець) був укладений договір поставки №1204/8 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець - прийняти та оплатити металопрокат, загальна кількість якого та ціна за одиницю виміру визначені Сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємним додатком до цього Договору.

Відповідно до п.1.3. Договору додатками до цього Договору є Специфікація й інші документи за погодженням Сторін. Специфікації й інші документи оформлені на виконання цього Договору поставки мають обов'язково містити вказівку на цей договір поставки і повинні бути підписані Директорами, із засвідченням їх підпису печаткою юридичної особи.

Пунктом 1.4. Договору сторони встановили, що моментом поставки товару є дата прийняття Товару Покупцем в місці постави.

Відповідно до п. 2.3. Договору якщо інше не обумовлено Сторонами в Специфікації, то Постачальник зобов'язується надати покупцеві товар протягом 45 днів з дати підписання Специфікації, а Покупець зобов'язується прйиняти й самостійно вивезти товар зі складу Постачальника протягом 3 (трьох) робочіх днів з дня одержання повідомлення.

Пунктом 2.4. визначено, що передача Товару здійснюється на складі Постачальника або в іншому місці обумовленому Сторонами та зафіксованому додатково в будь-яких документах за підписами уповноважених осібсторін в тому числі шляхом підписання видаткової накладної. Підписання видаткової накладної з боку уповноваженої особи від Покупця є моментом виконання обов'язку Постачальника передати товар.

Поставка вважається завершеною з моменту передачі товару Покупцю, що посвідчується накладною підписаною уповноваженими представниками Сторін і у випадку необхідності відповідними товаросупровідними документами, вказаними в даному Договорі. (п. 2.7.).

Відповідно до пункту 4.1. Договору оплата товарів Покупцем здійснюється за загальною ціною товару, який було поставлено у відповідний період та вказано у Специфікації або іншому документі, в тому числі накладній, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач покладені на нього зобов'язання виконав належним чином, поставивши відповідачу 05.02.2014 товар відповідно до Специфікації №1 до Договору поставки №1204/8 від 12.04.2013 року загальною вартістю 29 360,10 грн. за видатковою накладною №РН-0000009, яка в свою чергу була підписана сторонами та скріплена відповідними печатками . (а.с. 15)

Між тим, відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти розрахунків за поставлену продукцію, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 8000,00 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів погашення боргу, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8000,00 грн. підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 376,77 грн. та інфляційних втрат в розмірі 5 887,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 376,77 грн та інфляційних втрат в розмірі 5 887,70 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 3 530,74 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 6.3 Договору сторони визначили, що у разі прострочення оплати поставленого товару Покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення сплаченої суми за кожний день прострчення.

Частиною першою ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи із змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано а саме 05.02.2014 р . Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.Проте дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що штрафні санкції були нараховані позивачем за період з 01.09.2014 по 01.09.2015 рік, тобто поза межами шестимісячного строку встановленого ст. 232 ГК України, який в свою чергу сплинув 06.08.2014 року.

У відповідності до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до штрафних санкцій застосовується позовна давність в один рік.

З огляду на те, що поставлений товар відповідачу 05.02.2014 р., не був сплачений у повному об'ємі , враховуючи положення ст. 253, 258 ЦК України законодавчо встановлений строк звернення позивача до суду з вимогами про стягнення штрафних санкцій закінчився 06.02.2015р.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до виснову про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 3 530,74 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Відповідач не надав суду докази, які б підтверджували у нього відсутність заборгованості перед позивачем, або її повне погашення.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст. 44, 49 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВУДАРТ" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1 Код ЄДРПОУ 36818153 р/р 2600238312990 в АКБ "Діамант" м. Київ, МФО 320854, ІПН 368181520327, св-во №100266922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПРОК" (62406, Харківська область, Харківський район, с. Затишшя, вул. Харківська, 5 А-1 Код ЄДРПОУ 37431508 п/р 2600801303182 ПАТ "БМ Банк", м. Київ, МФО 380913, ІПН 3743150202233) - 8000 грн. 00 коп. основного боргу, 5887 грн. 70 коп. втрат від інфляції, 367 грн. 77 коп. процентів річних та 1218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 16.11.2015 р.

Суддя С.Ч. Жельне