Рішення

від 28.10.2015 по справі 905/2112/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.10.2015 Справа № 905/2112/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д . , при секретарі судового засідання Паніної Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ», м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення 7 400 грн.

за участі уповноважених сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ», м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області, заборгованості у розмірі 7 400 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем усної домовленості сторін в частині розрахунків за поставлену продукцію, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію видаткової накладної № РН-0000030 від 29.02.2012р., копію рахунку-фактури № СФ-0000033 від 28.02.2012р., копію довіреності на отримання цінностей № 952 від 28.02.2012р., копію податкової накладної № 17 від 29.02.2012р., копії банківських виписок, копію рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2015р. у справі № 908/2047/15-г.

09 жовтня 2015 року позивач через канцелярію суду подав клопотання (Вх. № 14520/15) про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

13 жовтня 2015 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (Вх. № 15139/15) про продовження строків розгляду справи на 15 днів, у зв'язку з неможливістю присутності його представника у судовому засіданні, призначеному на 12.10.2015р. на 12:00 годину.

Суд відмовляє в задоволення вказаного клопотання, оскільки строків для розгляду справи по суті, передбачених ст.69 ГПК України, - достатньо.

Слухання справи відкладалось у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання та ненаданням відповідачем витребуваних судом документів.

21 жовтня 2015 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (Вх. № 162261/15), в порядку п.6 ч.1 ст.83 ГПК України, про надання відстрочки на виконання рішення суду у справі № 905/2112/15 на три місяці, оскільки на території міста Маріуполя, де здійснює свою діяльність підприємство відповідача, проводилась антитерористична операція, що потягло за собою простій підприємства та збитки.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву та витребуваних документів не надав.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників належним чином повідомлених сторін не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатись підставою для відкладання розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст.43 ГПК України, суд -

ВСТАНОВИВ :

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ», м. Запоріжжя (надалі по тексту - постачальник) та Приватне акціонерне товариство «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області, (надалі по тексту - покупець) усно домовились про поставку товарів, а саме: віника сорго першого ґатунку та мітли березової.

29 лютого 2012 року постачальник поставив покупцеві віник сорго першого ґатунку та мітлу березову на загальну суму 11 700 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000030 від 29.02.2012р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 952 від 28.02.2012р., виданою на ім'я Соколова М.Л.

Постачальником був виставлений покупцю рахунок-фактура № СФ-0000033 від 28.02.2012р. на загальну суму 11 700 грн.

Після поставки товару постачальником виписана покупцеві податкова накладна № 17 від 29.02.2012р. на суму 11 700 грн., яка містить посилання на рахунок-фактуру № СФ-0000033 від 28.02.2012р.

З представленої видаткової накладної вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Крім того, 29.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ», м. Запоріжжя, та Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області, був укладений договір № 273АЭСсн.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 11 700 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013р.

Таким чином, у період з лютого 2012 р. по березень 2013 р. позивачем було поставлено відповідачеві віник сорго 1 ґатунок та мітлу березову на загальну суму 23 400 грн. Інших поставок товару у цей період позивач відповідачеві не здійснював.

За поставлені йому віник сорго 1 ґатунок та мітлу березову ПрАТ «Азовелектросталь» сплатило на рахунок ТОВ «Компанія Національ» загалом 16 000,00 грн.

1) 27.02.2013 р. Відповідач перерахував на рахунок позивача 5 000,00 грн.

2) 04.03.2013 р. - 8 000,00 грн.,

3) 06.03.2015 р. 3 000,00 грн.

При цьому, у кожному з цих платежів відповідач не зазначив призначення платежу: «Згідно з договором №273 АЭСсн».

Решту суми за поставлений йому товар відповідач станом на сьогоднішній день не сплатив.

У зв'язку з тим, що відповідач не вказував, за якою саме видатковою накладною він сплачує грошові кошти, позивач самостійно визначав призначення платежу сплачених відповідачем коштів, при цьому спочатку спрямував кошти на погашення заборгованості за більш ранньою поставкою - за видатковою накладною №РН-0000030 від 29.02.2012 р., а потім за більш пізньою у часі поставкою - за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013 р. :

1) перераховані на рахунок Позивача 27.02.2013 р. 5 000,00 грн. були спрямовані на часткову оплату вартості віників та мітел, поставлених за видатковою накладною № РН-0000030 від 29.02.2012 р.

2) з перерахованих на рахунок Позивача 04.03.2013 р. 8 000,00 грн.

- 6 700,00 грн. було спрямовано на часткову оплату вартості віників та мітел, поставлених за видатковою накладною № РН-0000030 від 29.02.2012 р.;

- 1 300,00 грн. було спрямовано як передоплату за віники та мітли, поставлені за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013 р.

3) перераховані на рахунок Позивача 06.03.2015 р. 3 000,00 грн. були спрямовані як передоплата за віники та мітли, поставлені за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013 р.

У березні 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ», м. Запоріжжя, звернулось до суду із позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області, заборгованості за договором № 273АЭСсн від 29.12.2012р. у розмірі 7 400 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2015р. у справі № 908/2047/15-г в задоволенні даного позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що у зв'язку з тим, що у платіжних дорученнях відповідачем вказано призначення платежу: «Згідно з договором № 273АЭСсн, позивач мав спрямувати сплачені відповідачем кошти у розмірі 16 000 грн. за оплату вартості товарів, поставлених за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013р. (у розмірі 11 700 грн.) і лише залишок сплачених коштів у розмірі 4 300 грн. може бути спрямовано за іншим цільовим призначенням - на часткову оплату віників та мітел, поставлених за видатковою накладною № РН-0000030 від 29.02.2012р.».

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2015р. у справі № 908/2047/15-г також встановлено, що «фактично відповідачем частково не оплачений товар, поставлений позивачем без договору по видатковій накладній № РН-0000030 від 29.02.2012р. і позивач не позбавлений права звернутись до відповідача з позовною заявою про стягнення з нього заборгованості саме по видатковій накладній № РН-0000030 від 29.02.2012р., а не по видатковій накладній № РН-0000044 від 14.03.2013р.»

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки позивач після винесення рішення господарського суду Запорізької області від 25.05.2015р. у справі № 908/2047/15-г перерахував сплачені відповідачем кошти у відповідності до судового рішення: 11 700 грн. - за видатковою накладною № РН-0000044 від 14.03.2013р., а 4 300 грн. - за видатковою накладною № РН-0000030 від 29.02.2012р., а відповідач відмовився виплачувати решту заборгованості за поставлений товар, наразі у відповідача існує заборгованість перед позивачем за видатковою накладною № РН-0000030 від 29.02.2012р. у розмірі 7 400 грн.

Частиною 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджені дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ч.1 ст.207 ЦК України).

Тобто, оскільки позивач поставив відповідачеві товар, вказаний у видатковій накладній № РН-0000030 від 29.02.2012р., а відповідач прийняв цей товар, що засвідчується підписом його уповноваженого представника та печаткою Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь» на видатковій накладній, вищевказаний правочин вчинено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ» і Приватним акціонерним товариством «Азовелектросталь», у спрощений спосіб, тобто за усною домовленістю сторін.

Положеннями ст.509 ЦК України визначено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утримуватись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своїм змістом та своєю правовою природою правочин між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Згідно з нормами ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин, враховуючи, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ», м. Запоріжжя, щодо стягнення заборгованості у розмірі 7 400 грн. суд вважає таким, що підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, суд відхиляє з огляду на наступне:

Законодавець визначає, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою, однак не зобов'язаний у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що сума боргу є дуже не значною, щоб для її сплати надавати відстрочку виконання рішення суду. Суд також враховує той факт, що відповідач повинен був розрахуватись з позивачем ще у 2012 році, тобто до тих подій на території Донецької області, а саме проведення антитерористичної операції, на яку посилається відповідач.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ», м. Запоріжжя, до Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області, про стягнення 7 400 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», м. Маріуполь Донецької області (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, буд. № 1, р/р 260080132447 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, ОКПО 25605170, ІПН 256051705825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Національ», м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєрова, буд. № 7, код ЄДРПОУ 36836455, р/р 26005060519885 у ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 313399, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 7 400 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 28.10.2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2015 року.

Суддя Л.Д. Подколзіна